Ольга Токарчук

польська письменниця українського походження, лауреатка Нобелівської премії (2018), Букерівської премії

О́льга Наво́я Токарчук (пол. Olga Nawoja Tokarczuk[9]; нар. 29 січня 1962, Сулехув, Польща) — польська письменниця, есеїстка, сценаристка, поетеса, психологиня, лавреатка літературної премії «Ніке», Міжнародної Букерівської премії та Нобелівської премії за 2018 рік[10].

Ольга Токарчук
Olga Tokarczuk
Ольга Токарчук, 2018 р.
ПсевдонімNatasza Borodin[1]
Народилася29 січня 1962(1962-01-29) (62 роки)
Сулехув, Зельоноґурський повіт, Любуське воєводство, Республіка Польща[2]
ГромадянствоПольща Польща
Місце проживанняКраянув
Вроцлав
Діяльністьписьменниця-романістка, письменниця, психологиня, поетеса, лібретистка, видавниця, донатор, сценаристка
Alma materФакультет психології Варшавського університетуd (1985)
ЗакладЯгеллонський університет
Мова творівпольська
Роки активності1979тепер. час
Жанрпоезія, есей, роман і історичний роман
Magnum opusКниги Якова, Бігуни (роман), Дім денний, дім нічнийd, Правік та інші часи, Анна в гробницях світуd, Веди свій плуг понад кістками мертвих, The Lost Sould, Playing on Many Drumsd, The Wardrobed, Q100295743? і Q30915423?
ЧленствоАсоціація письменників Польщі і Stefan Batory Foundationd[3]
ПартіяПартія зелених[d][4]
Брати, сестриTatiana Tokarczukd[5]
У шлюбі зРоман Фінґасd[6] і Ґжеґож Зиґадлоd[7][6]
Діти (1)Збіґнєв Фінґасd[6]
Автограф
Нагороди
Золота медаль «За заслуги у культурі Gloria Artis» Silver Medal for Merit to Culture – Gloria Artis‎

Премія Самуеля Богуміла Ліндеd (2008)

Премія Фундації ім. Косцєльських (1997)

Будинок культури і Міський театрd (2016)

Літературна нагорода «Ніке» (2008)

Міжнародна Букерівська премія[d] (2018)

премія Мостаd (2015)

Літературна нагорода «Ніке» (2015)

Сілезька літературна лавраd (2009)

премія Вілениці (2013)

Нобелівська премія з літератури

літературна премія Яна Міхальськогоd (2018)

Honorary citizen of Wrocławd (2019)

нагорода Лор Батальйонd (2019)

EBRD Literature Prized (лютий 2019)

Warwick Prize for Women in Translationd (2018)

Warwick Prize for Women in Translationd (2019)

Ambassador of the correct Polish languaged (вересень 2019)

Usedom Literature Prized (2012)

Почесний знак за заслуги перед Нижньосілезьким воєводством

Почесний громадянин Варшавиd (18 червня 2020)

Паспорт Політикаd (1996)

Паспорт Політикаd (14 січня 2020)

Q9293689? (24 вересня 2020)

Q115207928? (2018)

Сайт: tokarczuk.wydawnictwoliterackie.pl

CMNS: Ольга Токарчук у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

ред.

Виросла в Сулехові у родині вихідців з України: її бабця, родом з України, свого часу вийшла заміж за поляка[11][12][13]. Потім разом з батьками переїхала до Кетша, де закінчила загальноосвітній ліцей ім. Норвіда. Є випускницею факультету психології Варшавського університету. Під час навчання опікувалася психічно хворими особами як волонтерка.

Після університету працювала психотерапевткою у Валбжиху. Коли її перші твори набули популярності, звільнилася з роботи і, переїхавши до Нової Руди, присвятила себе літературній праці. Довший час мешкала в Краянові біля Нової Руди, у Судетах. Краєвиди й культуру цих околиць змальовано в кількох її творах. Зараз мешкає у Вроцлаві. Провадить лекції з написання прози в Літературно-мистецькій студії Ягеллонського університету в Кракові.

Ольга Токарчук — співорганізаторка Фестивалю оповідання, під час якого автори коротких літературних форм з Польщі та закордону представляють свої твори. З 2008 року веде заняття із творчого письма в Опольському університеті. Член партії «Зелені 2004», а також входить до редколегії щоквартального журналу «Політична критика».

Творчість та премії

ред.

Нагороджена численними преміями, зокрема премією Польського товариства книговидавців, премією фундації ім. Костельських (1997), «Паспортом» журналу «Політика», а також кількома номінаціями до літературної премії «Ніке», чотирикратна лавреатка «Читачів Ніке». У 2008 році вперше нагороджена цією премією рішенням журі.

Дебютувала в 1979 році на сторінках журналу «Навпростець», де під псевдонімом «Наташа Бородіна» опублікувала перші оповідання. Перший роман, «Мандрівку людей книги», написала у 1993 році. Книга отримала премію «Польського товариства книговидавців».

1995 року з'явився другий роман авторки, «E. E.». Книжка розповідає про дозрівання дівчинки, яка раптом набуває паранормальних здібностей, а потім так само раптово їх утрачає. Найбільшим досі успіхом Токарчук став виданий у 1996 році роман «Правік та інші часи». Книгу номінували до літературної премії «Ніке» у 1997 році, отримуючи премію читачів. 1998 рік приніс збірку оповідань «Шафа», а також черговий роман «Дім денний, дім нічний». Це другий роман Токарчук, номінований до престижної премії «Ніке». На цю ж премію номіновано збірку з дев'ятнадцяти оповідань під назвою «Гра на багатьох барабанчиках», видану в 2001 році.

У 2004 році видано «Останні історії». Ця книжка торкається найбільш універсальних проблем людини й складається з трьох окремих повістей, представлених у незалежних для себе часових та просторових рамках.

На початку жовтня 2007 року вийшов роман «Бігуни». Над ним Ольга Токарчук працювала три роки. Згадує, що більшість нотаток робила під час подорожі. «Але це не книжка про подорож. У ній немає описів пам'яток чи якихось місць. Це не щоденник мандрівки й не репортаж. Я швидше хотіла придивитися до того, що значить подорожувати, рухатися, переміщатися. Який у цьому сенс? Що це нам дає? Що це значить», — пише авторка у вступі. Як каже сама Токарчук, «писання романів — для мене перенесене в зрілість розповідання собі самій казок. Так, як це роблять діти, перш ніж заснути. При цьому користуються мовою, що знаходиться на межі сну й дійсності, описують і вигадують». 5 жовтня 2008 року Ольга Токарчук отримала за «Бігунів» літературну премію «Ніке». Книжка перемогла також у рейтингу читачів. У 2018 році за книгу «Бігуни» отримала Міжнародну Букерівську премію. Вона була перекладена Дженніфер Крофт англійською як «Flights» (Польоти).[14]

Роман «Веди свій плуг понад кістками мертвих» побачив світ восени 2009 року й викликав бурхливі дискусії.

За словами Оксани Забужко, у романі «Книги Якова» Ольґа Токарчук вивела «формулу польського імперіалізму», що стало причиною гейтерських атак на письменницю. Сама Ольґа Токарчук пояснює це так:

  Я в цій книзі підважила три речі, «абсолютно зрозумілі» для кожного поляка, який склав іспити в школі. Отож я показую, що Польща проводила колонізаторську політику на сході, тобто на українських теренах. За це мене обізвали «бандерівською курвою». Друга річ стосувалася євреїв. Я назвала поляків вбивцями євреїв, за що мене назвали «жидівською попихачкою». Третє, що я сказала — це те, що кріпосницька система, яка панувала в Речі Посполитій, була рабською...  

Поза тим, вона також отримала тисячі листів підтримки за роман «Книги Якова» і підняті в ньому проблеми, а також чергову премію «Ніке»[15].

Книжки перекладено 27 мовами.

Бібліографія

ред.
  • Miasto w lustrach («Місто у свічадах»,1989 — збірка віршів)
  • Podróż ludzi Księgi («Мандрівка людей Книги», 1993), укр. пер. 2004
  • E. E. («E. E.» 1995)
  • Prawiek i inne czasy («Правік та інші часи»,1996), укр. пер. 2004
  • Szafa («Шафа»,1997)
  • Dom dzienny, dom nocny («Дім денний, дім нічний», 1998)
  • Opowieści wigilijne («Святвечірні оповіді» разом з Єжи Пільхом та Анджеєм Стасюком, 2000)
  • Lalka i perła («Лялька й перлина», 2000)
  • Gra na wielu bębenkach («Гра на багатьох барабанчиках», 2001), укр. пер. 2004)
  • Ostatnie historie («Останні історії», 2004), укр. пер. 2007
  • Anna In w grobowcach świata («Анна Ін у гробівцях світу», 2006)
  • Bieguni («Бігуни», 2007, укр. пер. 2011)
  • Prowadź swój pług przez kości umarłych («Веди свій плуг понад кістками мертвих», 2009, укр. пер. 2011)
  • Moment niedźwiedzia («Момент ведмедя», 2012) — колекція есеїв
  • Księgi Jakubowe («Книги Якова», 2014)
  • Empuzjon (2022)

Українські видання

ред.

Рецензії

ред.

Цікавий факт

ред.

11-13 жовтня 2019 року у місті Вроцлаві (де на той час проживала письменниця), можна було безкоштовно проїхати громадським транспортом, просто показавши книжку письменниці. Таким чином мер міста вирішив відзначити заслуги письменниці, а заодно і заохотити містян більше користуватися громадським транспортом[16]. У 2021 році польські астрономи назвали на честь Ольги Токарчук астероїд.[17]

Примітки

ред.
  1. Czech National Authority Database
  2. Deutsche Nationalbibliothek Record #122302885 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. http://www.batory.org.pl/en/about_the_foundation/council_and_board
  4. https://www.facebook.com/partiazieloni/posts/10155770271222695
  5. https://www.noworudzianin.pl/WWW/2019/04/11/wernisaz-w-mozaice-4/
  6. а б в https://viva.pl/kultura/rodzina-olga-tokarczuk-dzieci-maz-pochodzenie-121193-r1/
  7. https://lelum.pl/olga-tokarczuk-maz-101019-zs-kim-jest
  8. datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  9. Stowarzyszenie Kulturalne „Góry Babel” | Rejestr.io. rejestr.io (пол.). Процитовано 10 жовтня 2019.
  10. The Nobel Prize in Literature 2018. Процитовано 10 жовтня 2019.
  11. «Всесвіт», 2009, № 11-12. — С. 181
  12. Лауреат Нобелівської премії з літератури за 2018: що відомо про українське походження Токарчук. 24 Канал. 11 жовтня 2019. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  13. http://gk-press.if.ua/x5317/
  14. Письменниця Ольга Токарчук отримала Міжнародну Букерівську премію. BBC News Україна. 23 травня 2018. Архів оригіналу за 25 травня 2018. Процитовано 25 травня 2018.
  15. Любов Якимчук. «Розкажи мені про мене»: Ольга Токарчук vs Оксана Забужко.//Culture.pl #українська, 25 травня 2017. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
  16. Вроцлав зробив безкоштовним проїзд у транспорті для людей з книгами лауреатки Нобеля, Європейська правда, 11 жовтня 2019
  17. На честь Ольги Токарчук назвали астероїд. Читомо.

Посилання

ред.

Інтерв'ю

ред.