Відкрити головне меню

Карл Авґуст Ганке (нім. Karl August Hanke; 24 серпня 1903, Лаубана, Сілезія — імовірно 8 червня 1945, Нова Весь над Попелкоу) — партійний діяч Третього Рейху, гауляйтер (1941—1945), обергруппенфюрер СС (30 січня 1944), останній рейхсфюрер СС (1945).

Карл Ганке
нім. Karl Hanke
Karl Hanke (1945).jpg
Ім'я при народженні Карл Авґуст Ганке
Народився 24 серпня 1903(1903-08-24)
Любань, Нижньосілезьке воєводство, Польща
Помер 8 червня 1945(1945-06-08) (41 рік)
Nová Ves nad Popelkou[d], Семіли, Чехія
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність офіцер, політик
Володіє мовами німецька
Учасник Друга світова війна
Членство СС[1]
Посада депутат Рейхстагу Веймарської республіки[d], депутат рейхстагу Третього рейху[d] і Member of Landtag of Prussia[d]
Військове звання Рейхсфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1]
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Золотий партійний знак НСДАП
Німецький Олімпійський знак 1-го класу
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Німецький Орден
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Батько Ганке працював на залізниці інженером локомотивів, і сім'я хоча і була небагатою, але не бідувала. У Ганке був молодший брат, який загинув під час Першої світової війни. Чотири роки Карл відвідував народну школу в Лаубані, а в 1914-му вступив до гімназії.

7 серпня 1920 року Ганке вступив в Рейхсвер добровольцем-строковиком. Проходив службу в 19-му піхотному полку, дислокованому поблизу Франкфурта-на-Одері. Звільнившись з армії в серпні 1921 року, Ганке вступив до борошномельного технікуму в Діппольдісвальде і після його закінчення, в 1923 році, один рік пропрацював у залізничному депо рідного Лаубана і на мукомольному виробництві. Після цього він протягом трьох років працював керуючим на різних млинах в Сілезії, Баварії і в Тіролі.

У 1928 році Ганке закінчив Професійно-педагогічний інститут в Берліні і поступив на роботу в училище в Штегліці як майстер-мельник.

Кар'єра в націонал-соціалістичному русіРедагувати

 
Карл Ганке поруч з Ганною Райч, Гіршберг, квітень 1941

1 листопада 1928 року вступив в НСДАП (квиток № 102 606), а в 1929 році — в СА. До 1931 року числився в резерві СА. З 1931 року працював орстгруппенляйтером, потім крайсляйтером Західного Берліна. З 1932 року був керівником з організаційних питань в гау Берлін і найближчим співробітником гауляйтера Йозефа Геббельса.

24 квітня 1932 року був обраний членом ландтагу Пруссії, а 6 листопада 1932 року — депутатом рейхстагу від округу Потсдам; працював гауптамтсляйтером в Імперському управлінні пропаганди НСДАП.

У березні 1933 року був призначений особистим референтом і секретарем міністра народної освіти і пропаганди Геббельса. 15 лютого 1934 вступив в СС (квиток № 203 103) та 1 червня 1934 отримав звання штурмбанфюрера. З 15 січня 1937 був віце-президентом Імперської палати культури. З квітня 1934 року — міністеріальдіректором, з лютого 1938 року — статс-секретарем міністерства народної освіти і пропаганди.

У 1939 році вступив на військову службу, в складі військ СС брав участь в Польській кампанії. Підтримував близькі зв'язки з дружиною Геббельса Магдою, вимагав відставки міністра під час скандалу в зв'язку з його відносинами з чеської актрисою Лідою Бааровою. З лютого 1941 року — гауляйтер і обер-президент Нижньої Сілезії. З 16 листопада 1942 року — імперський комісар оборони Нижньої Сілезії. З 1943 по 21 червня 1944 року очолював Центральне управління Імперського міністерства озброєнь і боєприпасів.

На початку 1945 року організував евакуацію цивільного населення з областей, які опинилися в прифронтовій зоні, в тому числі евакуював з Бреслау близько 250 000 осіб. Дії Ганке були високо оцінені Гітлером. Коли 16 лютого 1945 Бреслау був оточений, Ганке разом з генералом Германом Нігофом очолив оборону міста.

29 квітня 1945 Гітлер, який звинуватив Гіммлера в державній зраді, в своєму політичному заповіті призначив Ганке рейхсфюрером СС і начальником німецької поліції. Під цим приводом 5 травня 1945 року, переодягнувшись у форму унтер-офіцера військ СС, Ганке покинув оточений радянськими військами Бреслау на літаку «Fieseler Storch». Перед цим він відхилив прохання військового коменданта генерала Германа Нігофа і священиків обох конфесій про здачу міста, яке перебувало в безвихідному становищі. Однак вже 6 травня місто капітулювало.

Після війниРедагувати

Достовірних відомостей про смерть Ганке немає. Є версія, що, потрапивши в полон, він був убитий чеськими наглядачами при спробі до втечі.

ОцінкаРедагувати

В своєму щоденнику (запис від 4 березня 1945) Йозеф Геббельс так охарактеризував Ганке: «Якби всі наші гауляйтери на Сході були такими і працювали так, як Ганке, то наші справи йшли б краще, ніж вони йдуть в реальності. Ганке — видатна постать серед наших гауляйтерів, що діють на Сході.»

Нагороди[2]Редагувати

Друга світова війнаРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Der Beamte im nationalsozialistischen Staat. Breslau: NSDAP., Gauleitg Niederschlesien, Amt f. Beamte, 1942.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
  2. Hanke, Karl - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.). Процитовано 2018-10-19. 

ДжерелаРедагувати

  • А. Васильченко. Последняя крепость Рейха. Москва «Яуза-пресс», 2009.
  • Antony Beevor: Berlin 1945. Das Ende. Goldmann: München 2005
  • Martin Moll: Der Sturz alter Kämpfer. Ein neuer Zugang zur Herrschaftsanalyse des NS-Regimes, in: Historische Mitteilungen der Ranke-Gesellschaft 5. Jg. (1992), S. 1-51.
  • Jana Richter: Karl Hanke, in: Hermann Weiß (Hg.): Biographisches Lexikon zum Dritten Reich, Frankfurt a. M. 1998, S. 177f.
  • Gitta Sereny: Albert Speer. Sein Ringen mit der Wahrheit, München 2005
  • Albert Speer: Erinnerungen, Frankfurt a. M. u. Berlin 1969.
  • Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — ISBN 5-699-09780-5.
  • Lumsden R., Medals and Decorations of Hitler's Germany, Airlife, Shrewsbury, 2001