Відкрити головне меню

Битва під Рацлавицями

Бій під Рацлавицями — одна з перших битв під час Повстання Костюшка проти Російської імперії. Сталася 4 квітня 1794 року біля села Рацлавице Малопольського воєводства.

Битва під Рацлавицями
Повстання Костюшка
Bitwa pod Raclawicami.jpg
Ян Матейко. «Битва під Рацлавицями»
Координати: 50°18′38″ пн. ш. 20°13′44″ сх. д. / 50.31055555558377534° пн. ш. 20.22888888891677794° сх. д. / 50.31055555558377534; 20.22888888891677794
Дата: 4 квітня 1794
Місце: Рацлавице (Малопольське воєводство)
Результат: Перемога військ Речі Посполитої
Сторони
Річ Посполита Росія Росія
Командувачі
Тадеуш Костюшко Тормасов Олександр Петрович
Військові сили
2440 солдатів, 2000 селян і 11 гармат 2900 солдатів і 12 гармат
Втрати
500 чоловік 500 чоловік

Після того, як у березні 1794 року Костюшко був проголошений у Кракові начальником збройних сил повстання, він зумів зібрати наступні сили:

кількість одиниць назва полку і командувач кількість солдатів
2 батальйони Піхотний полк Чапського 400 багнетів
2 батальйони Піхотний полк Водзицького 400 багнетів
2 батальйони Піхотний полк Озаровського 400 багнетів
1 батальйон Піхотний полк Рачиньського 200 багнетів
10 кавалерійських ескадронів Під командуванням Антоні Мадалиньського 400 шабель
10 кавалерійських ескадронів Під командуванням Магнета 400 шабель
4 кавалерійські ескадрони Під командуванням Бернацького 160 шабель
2 допоміжних ескадрони Герцог Вюртембергський 80 шабель
Разом 2440 осіб
Бій під Рацлавицями. Малюнок Міхала Стаховича
Костюшко і косиньєри під Рацлавицями

Крім того, Малопольське воєводство виставило 11 гармат і 2000 озброєних косами селян (так званих косиньєрів), які і зіграли вирішальну роль у битві.

Генерал Тормасов переважаючими силами атакував польські війська з фронту. Російські війська наступали традиційним зімкнутим мушкетним строєм: плече до плеча, у кілька рядів. Даний стрій забезпечував густоту і безперервність ведення вогню, проте не дозволяв маневрувати. Костюшко, який брав участь в Американській війні за Незалежність 17751783 рр., засвоїв більш передову тактику, яку і застосував на полі бою: поляки вели вогонь із природних укриттів, використовуючи переваги ландшафту. Загони косиньєрів під особистим керівництвом Костюшка, тим часом, непомітно обійшли російський загін і проникли йому в тил. В результаті успішної та блискавичної атаки косиньєри захопили всі російські гармати і змусили відступити російські війська. Тим не менш, сили Костюшка були занадто малі, щоб переслідувати загін Тормасова, і російські війська після поразки продовжували дії в Малопольському воєводстві.

Підсумки битвиРедагувати

Перемога під Рацлавицями була лише тактичним успіхом, однак підняла моральний дух повстання, до нього приєдналися нові області: більшість польських земель, Литва і Курляндія. Перемога також стала сигналом до Варшавського повстання, яке змусило російські війська покинути столицю Польщі 17 квітня. На честь здобутої перемоги, Костюшко присвоїв деяким селянам-добровольцям, які найбільше відзначилися, звання хорунжих, і в честь їхньої звитяги, на параді пройшов перед військами в національній малопольському одязі: сукмане — домотканому селянському кожусі. Одним із кріпаків, які брали участь у битві, був Бартош Гловацький, що став згодом національним героєм Польщі.

«Конфедератки», яку носили війська польського повстання, і дві схрещені коси стали під час Другої світової війни емблемою польської 303-ї винищувальної ескадрильї.

Сцени битви відображені на панорамі «Рацлавицька битва».

ПосиланняРедагувати