Відкрити головне меню

Макс Зімон

німецький офіцер Ваффен-СС, Группенфюрер СС і Генерал-лейтенант Ваффен-СС

Ранні рокиРедагувати

Макс Зімон народився 6 січня 1899 року в місті Бреслау. Був учасником Першої світової війни. Служив капралом в 1-му лейб-кірасирському полку «Великий курфюрст». У 1919 році в складі загонів Добровольчого корпусу брав участь в боях з поляками в Сілезії. При демобілізації з армії залишений в рейхсвері, в 1929 році вийшов у відставку.

1 травня 1933 Зімон вступив в СС (службове посвідчення № 83 086), а потім в НСДАП (партійний квиток № 1 359 576). У 1934 році переведений на службу в інспекторат концтаборів і 9 листопада призначений командиром охорони СС концтабору Заксенгаузен. 15 вересня 1935 переведений в 1-й полк з'єднань СС «Тотенкопф» «Верхня Баварія». З 1 травня 1937 командир 1-го штурмбанна, з 10 липня — всього полку.

Друга світова війнаРедагувати

Макс Зімон взяв участь в Польській, Французській кампаніях і в боях на Східному фронті. 8 липня 1941 року був поранений. Під час боїв у Дем'янському котлі був старшим полковим командиром. Неодноразово заміщав Ейке на посаді командира дивізії. З 15 травня по 22 жовтня 1943 року був командиром 3-ї танкової дивізії СС «Тотенкопф».

3 жовтня 1943 призначений командиром 16-ї панцергренадерської дивізії СС «Рейхсфюрер СС». Влітку 1944 року солдати його дивізії у Арно розстріляли понад 2 700 італійців. З 24 жовтня 1944 року і до кінця війни командував XIII армійським корпусом СС на Західному фронті. У травні 1945 року здався англійцям.

Життя після війниРедагувати

За участь в каральних операціях в Італії Зімон на процесі британського військового трибуналу в Падуї засуджений 26 червня 1947 року до страти, заміненою потім довічнем тюремним ув'язненням. У 1954 році був звільнений. У жовтні 1955 року німецьким судом в Ансбаху розпочато розслідування дій Зімона в квітні 1945 року в Бретгаймі. Однак через смерть Зімона процес так і не відбувся — він помер 1 лютого 1961 року в місті Люнен.

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile [The Bearers of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939–1945 — The Owners of the Highest Award of the Second World War of all Wehrmacht Branches] (German). Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6. 
  • Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941 – 1945 Geschichte und Inhaber Band II [The German Cross 1941 – 1945 History and Recipients Volume 2] (German). Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8. 
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives [The Knight's Cross Bearers 1939–1945 The Holders of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939 by Army, Air Force, Navy, Waffen-SS, Volkssturm and Allied Forces with Germany According to the Documents of the Federal Archives] (German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2. 
  • Schulz, Andreas, Wegmann Günter, Zinke, Dieter: Die Generale der Waffen-SS und Polizei: Lammerding-Plesch, Biblio-Verlag, 2003, ISBN 978-3-7648-2375-7.
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L–Z [The Oak Leaves Bearers 1939–1945 Volume 2: L–Z] (German). Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9. 
  • Yerger, Mark C. (2005). German Cross in Gold Holders of the SS and Police, Volume 2, "Das Reich:" Karl-Heinz Lorenz to Herbert Zimmermann. San Jose, CA: R. James Bender Publishing. ISBN 0-912138-99-8
  • Die Wehrmachtberichte 1939–1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945 [The Wehrmacht Reports 1939–1945 Volume 3, 1 January 1944 to 9 May 1945] (German). München, Germany: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG. 1985. ISBN 978-3-423-05944-2. 


Військові посади


Попередник:
Штандартенфюрер СС Гайнц Ламмердінг
Командир 3-ї танкової дивізії СС «Тотенкопф»
15 травня — 22 жовтня 1943
Наступник:
Группенфюрер СС і Генерал-лейтенант Ваффен-СС Герман Прісс
Попередник:
сформована
Командир 16-ї панцергренадерської дивізії СС «Рейхсфюрер СС»
3 жовтня 1943 — 24 жовтня 1944
Наступник:
Оберфюрер СС Отто Баум
Попередник:
Группенфюрер СС і Генерал-лейтенант Ваффен-СС Герман Прісс
Командувач XIII армійського корпусу СС
24 жовтня 1944 — 8 травня 1945
Наступник:
розформований