Вікіпедія

Устя (Кам'янець-Подільський район)

село в Хмельницькій області, Україна
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Устя.

У́стя — село в Україні, у Слобідсько-Кульчієвецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

село Устя
Пляж на річці Смотрич в селі Устя
Пляж на річці Смотрич в селі Устя
Пляж на річці Смотрич в селі Устя
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Громада Слобідсько-Кульчієвецька сільська громада
Основні дані
Засноване 1403
Населення 529
Площа 1,196 км²
Густота населення 442,31 осіб/км²
Поштовий індекс 32372
Телефонний код +380 3849
Географічні дані
Географічні координати 48°34′12″ пн. ш. 26°38′38″ сх. д. / 48.57000° пн. ш. 26.64389° сх. д. / 48.57000; 26.64389Координати: 48°34′12″ пн. ш. 26°38′38″ сх. д. / 48.57000° пн. ш. 26.64389° сх. д. / 48.57000; 26.64389
Місцева влада
Адреса ради 32372, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Устя
Карта
Устя. Карта розташування: Україна
Устя
Устя
Устя. Карта розташування: Хмельницька область
Устя
Устя
Мапа
Мапа

CMNS: Устя у Вікісховищі

Назва ред.

Назва села Устя походить від апелятива «устя» — «гирло», «місце, де зливаються дві річки». До слова, в Україні «Устя» — назва багатьох річок та населених пунктів. Історично зафіксовано назви «Устя Смотрицьке», «Устя Цвікловське».

Географія ред.

 
Топографічна карта села Устя, Цвіклівці, Шутнівці масштаб 1:25 000

Устя наддністрянське село розташоване західній Україні за 15 кілометрів автодорогами від Кам’янця-Подільського при впадінні річки Смотрич в Дністер. Через село проходить автошлях територіального значення Т 2325.

Клімат ред.

Устя знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини призводить до зміни клімату та глобального потепління.

Історія ред.

 
Національний банк репресованих
 
Список жертв Голодомору, Хмельницька область

Біля села Устя проходить Траянів вал Подністров'я. На території села виявлено городище, воно належало давньоруському населенню і входило до складу Галицько-Волинського князівства.[1]

Устя вперше згадується в історичних документах 14 жовтня[2] 1403 року: король Владислав II Ягайло надав Устя шляхтичу Пйотру Качоркові. Умовою надання було постійне проживання шляхтича в Поділлі.[2]

6 листопада 1441 року польський король Владислав III записав Сигізмунду Кірдею з Оринина 100 гривень на селах Цвіклівці та Устя (Czwiklowcze et Uschcze) у Кам’янецькому повіті[3]. В 1493 році село Устя знищене татарами.

За Дністром лежав один з основних татарських шляхів, яким татари йшли на Покуття, а звідти на Червону Русь. Тут в Усті була найкраща з 7 дністровських переправ. Тому Устя і ближні поселення в першу чергу руйнувались татарами і тут часто робили засідки на татар, які йшли через переправу.

У 1575 році в Усті проживав подільський воєвода Миколай Мелецький, який безупинно воював з татарськими загонами, які приходили на Поділля майже щороку.

В 1599 році Мелецький продав Устя Костянтину Могилі — сину валаського господаря Єремії, так Костянтин Могила став дідичом Устя. Сестри К. Могили були одружені з князями (Раїна — Михайлом Вишневецьким, Катерина — Самійлом Корецьким) дві інші — з поляками (Анна з Максиміліаном Пшерембським, Марія — Стефаном Потоцьким) і, коли батько його помер, він зайняв валаський трон за допомогою своїх зятів. Правління видалося недовгим — і Могила повернувся до Устя[4].

4 червня 1629 під Устям відбувся бій, у якому воєвода Станіслав Любомирський розгромив війська сина Кантемира Мурзи, Мамбет-султана, його самого було вбито, було взято в полон племіника Кантеміра та багато мурз. 1637 року тут з військом чекав на татар коронний гетьман Миколай Потоцький-«ведмежа лаба».

1694 під Устям вудбувся бій між військами гетьмана Яна Собеського, Сапеги, та німецьких генералів Тотвіна та Бранта з татарами, яких було 30.000, не рахуючи турків та волохів. У 18 столітті Устя належало Потоцькому, а пізніше Стажинському.

В XIX столітті в Усті були привіз, поромна переправа, корчма, маєток швейцарської архітектури та церква св. Параскеви (1866), збудована на місці старої відомої в 1565.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій.

1923 року в Усті створено сільськогосподарську артіль «Сніп».

В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор.

За одержання в 1937–1939 роках високого урожаю (15 центнерів зернових із гектара) місцевий колгосп «Червоний Жовтень» був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 та 1940 років.

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

1970 року в Усті, де розміщувалася центральна садиба колгоспу «Україна», завершилося будівництво автоматизованого комплексу для відгодівлі 8 тисяч свиней на рік.

22 червня 1986 року в селі відкрито меморіальний комплекс Миколи Будняка (1961 — 1981) — односельця, який загинув в Афганістані.

З 1991 року село у складі незалежної України.

14 серпня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Слобідсько-Кульчієвецької сільської громади.[5] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

Населення ред.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 528 осіб[6].

Згідно перепису 2017 року селі проживало 495 особа, населення села скоротилось на 6,25 % порівняно зі 2001 роком.

Мова ред.

У селі поширена південноподільська говірка, що відноситься до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова Відсоток
українська 98,68 %
російська 0,95 %
вірменська 0,38 %

Культура ред.

 
Церква Святої Параскеви
 
ДОТ

Архітектура ред.

Житловий будинок 1976 року із села Устя Кам’янець-Подільського району знаходиться в Музеї народної архітектури України у Києві.

Народна творчість ред.

У селі проводилися фольклорні записи. Зокрема записано казку "Іван - мужичий син" від місцевого жителя І. Вербухівського. Поміщена у збірнику Г. С. Сухобрус "Українські народні казки" (1953)[7].

Пам'ятки природи ред.

Туризм ред.

 
Оглядовий майданчик Гирло

Село є популярним місцем для відпочинку серед місцевого населення. Відстань 15 кілометрів від міста Кам'янець-Подільський до села займає до тридцяти хвилин на автомобілі. Часто жителі району обирають село Устя для дачі чи літнього відпочинку. Тут знаходиться декілька пляжів для відпочинку як: платних, приватних зі благо-устроєм, так і диких.

Колись на березі річки Смотрич у її дельті, функціонувала туристична база, зараз закрита, але поряд знаходиться декілька приватних садиб, які надають широкий спектр послуг для відпочинку, наприклад такі як: садиба Тарас Бульба, садиба Сонячна, садиба Виноградна долина та інші. Є можливість покататись на невеликих теплоходах чи швидкісних катерах. Пропонують також більш стримане дозвілля у вигляді прокату катамарану та байдарки.

Поряд зі селом знаходиться Устянський заказник та оглядовий майданчик Гирло. Також для любителів закинутих об'єктів біля села є ДОТ (КПУР №10) від Лінії Сталіна зі часів Другої світової війни.

Охорона природи ред.

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри». Також поряд знаходиться:

Галерея ред.

  •  
    Устянський заказник
  •  
    Устянські пейзажі
  •  
    Дністер поблизу села Устя
  •  
    Поблизу села Устя
  •  
    Дністер, село Устя
  •  
    Дністер, село Устя
  •  
    Біля села Устя, Дністер
  •  
    Розріз канилівської свити Устя
  •  
    Дністровський каньйон в селі Устя
  •  
    Переправа

Панорама село Устя ред.

 
Панорама Устя

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Історія міст і сіл УРСР : Хмельницька область. – К. : ГРУРЕ, 1971 р.
  2. ↑ а б С. 75.
  3. ↑ Устя
  4. ↑ Курортна зона Кам'янця
  5. ↑ ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
  6. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. ↑ Українські народні казки. Автор вступної статті Г. С. Сухобрус. - Київ, 1953

Література ред.

  • Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 363—364.
  • Гарнага Іван. Устя: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. — 1975. — 15 березня. — С. 4.
  • А чому Сокіл — Сокіл?..: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. — 2004. — 6 лютого. — С. 3.
  • Rolle Antoni Józef Zameczki podolskie na kresach multańskich, Warszawa 1880, t. III, str. 79

Посилання ред.

  Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Устя_(Кам%27янець-Подільський_район)&oldid=42139536