Устя (Кам'янець-Подільський район)

У́стя — село в Україні, у Слобідсько-Кульчієвецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Населення становить 529 осіб.

село Устя
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Кам'янець-Подільський район
Громада Слобідсько-Кульчієвецька сільська громада
Код КОАТУУ 6822489101
Основні дані
Засноване 1403
Населення 529
Площа 1,196 км²
Густота населення 442,31 осіб/км²
Поштовий індекс 32372
Телефонний код +380 3849
Географічні дані
Географічні координати 48°34′12″ пн. ш. 26°38′38″ сх. д. / 48.57000° пн. ш. 26.64389° сх. д. / 48.57000; 26.64389Координати: 48°34′12″ пн. ш. 26°38′38″ сх. д. / 48.57000° пн. ш. 26.64389° сх. д. / 48.57000; 26.64389
Місцева влада
Адреса ради 32372, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Устя, тел. 9-53-24
Карта
Устя. Карта розташування: Україна
Устя
Устя
Устя. Карта розташування: Хмельницька область
Устя
Устя
Мапа

ІсторіяРедагувати

Біля Устя проходить Траянів вал.

Устя вперше згадується в історичних документах 14 жовтня[1] 1403 року: король Владислав II Ягайло надав Устя шляхтичу Пйотру Качоркові. Умовою надання було постійне проживання шляхтича в Поділлі.[1] В 1493 році село Устя знищене татарами.

За Дністром лежав один з основних татарських шляхів, яким татари йшли на Покуття, а звідти на Червону Русь. Тут в Усті була найкраща з 7 дністровських переправ. Тому Устя і ближні поселення в першу чергу руйнувались татарами і тут часто робили засідки на татар, які йшли через переправу.

У 1575 році в Усті проживав подільський воєвода Миколай Мелецький, який безупинно воював з татарськими загонами, які приходили на Поділля майже щороку.

В 1599 році Мелецький продав Устя Костянтину Могилі — сину валаського господаря Єремії, так Костянтин Могила став дідичом Устя. Сестри К. Могили були одружені з князями (Раїна — Михайлом Вишневецьким, Катерина — Самійлом Корецьким) дві інші — з поляками (Анна з Максиміліаном Пшерембським, Марія — Стефаном Потоцьким) і, коли батько його помер, він зайняв валаський трон за допомогою своїх зятів. Правління видалося недовгим — і Могила повернувся до Устя[2].

4 червня 1629 під Устям відбувся бій, у якому воєвода Станіслав Любомирський розгромив війська сина Кантемира Мурзи, Мамбет-султана, його самого було вбито, було взято в полон племіника Кантеміра та багато мурз. 1637 року тут з військом чекав на татар коронний гетьман Миколай Потоцький-«ведмежа лаба».

1694 під Устям вудбувся бій між військами гетьмана Яна Собеського, Сапеги, та німецьких генералів Тотвіна та Бранта з татарами, яких було 30.000, не рахуючи турків та волохів. У 18 столітті Устя належало Потоцькому, а пізніше Стажинському.

В 19 столітті в Усті були привіз, поромна переправа, корчма, маєток швейцарської архітектури та церква св. Параскеви (1866), збудована на місці старої відомої в 1565.

1923 року в Усті створено сільськогосподарську артіль «Сніп».

За одержання в 1937–1939 роках високого урожаю (15 центнерів зернових із гектара) місцевий колгосп «Червоний Жовтень» був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 та 1940 років.

1970 року в Усті, де розміщувалася центральна садиба колгоспу «Україна», завершилося будівництво автоматизованого комплексу для відгодівлі 8 тисяч свиней на рік.

22 червня 1986 року в селі відкрито меморіальний комплекс Миколи Будняка (1961 — 1981) — односельця, який загинув в Афганістані.

КультураРедагувати

Народна творчістьРедагувати

У селі проводилися фольклорні записи. Зокрема записано казку "Іван - мужичий син" від місцевого жителя І. Вербухівського. Поміщена у збірнику Г. С. Сухобрус "Українські народні казки" (1953)[3].

Пам'ятки природиРедагувати

 
Розріз канилівської свити

ПриміткиРедагувати

  1. а б С. 75.
  2. Курортна зона Кам'янця
  3. Українські народні казки. Автор вступної статті Г. С. Сухобрус. - Київ, 1953

ЛітератураРедагувати

  • Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 363—364.
  • Гарнага Іван. Устя: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. — 1975. — 15 березня. — С. 4.
  • А чому Сокіл — Сокіл?..: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. — 2004. — 6 лютого. — С. 3.
  • Rolle Antoni Józef Zameczki podolskie na kresach multańskich, Warszawa 1880, t. III, str. 79

ПосиланняРедагувати