Панівці (Кам'янець-Подільський район)

село в Хмельницькій області, Україна

Панівці́ — село в Україні, у Слобідсько-Кульчієвецькій сільській громаді, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області. Давніше було містечком.

село Панівці
Герб Панівців Прапор Панівців
Успенська церква
Успенська церква
Успенська церква
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський
Громада Слобідсько-Кульчієвецька сільська громада
Основні дані
Населення 1048
Площа 3,05 км²
Густота населення 343,61 осіб/км²
Поштовий індекс 32376
Телефонний код +380 3849
Географічні дані
Географічні координати 48°37′12″ пн. ш. 26°36′43″ сх. д. / 48.62000° пн. ш. 26.61194° сх. д. / 48.62000; 26.61194Координати: 48°37′12″ пн. ш. 26°36′43″ сх. д. / 48.62000° пн. ш. 26.61194° сх. д. / 48.62000; 26.61194
Місцева влада
Адреса ради 32376, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Панівці
Карта
Панівці. Карта розташування: Україна
Панівці
Панівці
Панівці. Карта розташування: Хмельницька область
Панівці
Панівці
Мапа
Мапа

CMNS: Панівці у Вікісховищі

Символіка ред.

Затверджена 17 грудня 2009 року рішенням № 9 XIX сесії сільської ради. Автор — Анатолій Костюк.

Герб ред.

У лазуровому щиті сходить золоте сонце з променями до країв щита, диск сонця облямований лазуровим пробитим кільцем і вписаний у срібну підкову вушками донизу, обтяжену вгорі укороченою зеленою гілкою у лівий перев'яз. На гілці сидить сокіл натурального кольору, обернений вліво, з повернутою назад головою.

Прапор ред.

На малиновому прямокутному полотнищі з співвідношенням сторін 2:3 в центрі коло з гербом села. Висота кола 2/3 від висоти прапора.

Назва ред.

У вересні 1973 року Іван Гарнага писав у газеті в рубриці «Звідки пішла назва»: «В основі назви лежить слово „пан“, яке, мабуть, було прізвиськом першого поселенця чи одного з його нащадків». У давньоруські часи це слово було відоміше західним слов'янам, однак, як свідчить назва, вже тоді поляки чи чехи занесли його в Пониззя.

Панівці складаються з трьох давніх сіл. Від Кам'янця за течією Смотрича це Драчківка (або Вищі Панівці), далі по течії — Верхні (Нагорні, Муровані, Старі) Панівці, нарешті — Нижчі (Долинні) Панівці. В XX столітті всі три села злилися в єдине село Панівці: 1939 року Драчківка увійшла до складу Верхніх Панівців, а в січні 1967 року Верхні та Нижні Панівці об'єдналися в єдине село — Панівці.[1]

Географія ред.

Подільське село Панівці розташоване в південно-західній частині України на півостровах утворених річкою Смотрич. За 10 кілометрів автодорогами від Кам'янця-Подільського, за 2,6 кілометри від центру села проходить автошлях територіального значення Т 2325.

Клімат ред.

Панівці розташовані в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини призводить до зміни клімату та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту.

Історія ред.

Панівці над Смотричем відомі історії перш за все завдяки битві 20-23 жовтня 1633 року, у якій польський коронний гетьман Станіслав Конєцпольський розбив турецьку армію під керівництвом Мехмеда Абаза-паші.

 
Ян та Якуб Потоцькі

Уперше в документах Панівці згадано 1460 року — в дозволі польського короля Казимира IV Ягеллончика збирати десятину на користь кам'янецьких біскупів РКЦ.

Згідно поборових реєстрів Подільського воєводства:
1563-64 років власниками села були шляхтичі Зеленецький, Вітальчовський, Єзьорковський, у селі була православна церква.[2]

У 1565—1566 роках власником села Верхні Панівці був шляхтич Чермєнський[3] (гербу Рамульт[4]), села Нижні Панівці — шляхтич Яцимирський,[5] у кожному селі була православна церква.[6]

Дідич — брацлавський воєвода Ян Потоцький сприяв у 1590 р. у Верхніх Панівцях будівництву великого оборонного замку. Замок був закінчений у 1590 році, мав товсті стіни, великі підземелля та глибокі рови. Панівці на той час мали статус міста.

Ян Потоцький був кальвіністом, реформатором, заклав при замку кальвіністську друкарню та школу з академією. Щороку на утримання Академії виділяли з дружиною 4000 злотих.[7] Академія мала кілька класів: Теософський, Філософський, Гуманістичний. На початку XVII століття ректором був Балцер Панкратіус, професором Самуєль Пельцель.

Перша на Поділлі друкарня закладена 1600 року, 1611 року, у зв'язку зі смертю дідича Яна Потоцького, була закрита. Керівником друкарні був Вавжинець Малахович. Видання цієї друкарні рідкісні. Друкарня була перенесена до Баранова.

Ян Потоцький героїчно загинув у Смоленській битві. Його дружина Вікторія (Ельжбета) Каменецька[8] поховала його тіло в каплиці замку (інші дані — крипті кальвінського збору). Брати та кам'янецькі єзуїти наказали вдові вигнати кальвіністів; Вавжинець (Лаврентій) Малахович виїхав до Львова.[9] Дітей у дідичів не було, Панівці перейшли до Станіслава «Ревери» Потоцького — сина його брата Анджея (Єнджея). Новий дідич науками не цікавився, став католиком, був вороже налаштований до кальвіністів: закрив академію та друкарню, помістив там кінні стайні.

 
Наполеон Орда. Панівці

На початку XX століття через Панівці планувалося прокласти залізницю, яка з'єднала б Росію з Австро-Угорщиною. Через Смотрич навіть почали зводити залізничний міст. Але грянула Перша світова війна й про колишні плани глобалізації Європи зараз нагадують лише височенні опори.

Унаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками. Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій.

У 19321933 роках селяни села пережили Голодомор.

По закінченню другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голод.

Сучасні Панівці утворилися від злиття сіл Верхні Панівці та Нижні Панівці внаслідок ухвали Хмельницького облвиконкому від 12 січня 1967 року про об'єднання населених пунктів в один.[10]

З 1991 року в складі незалежної України.

У червні 2006 р. у Панівцях у річку Смотрич упала величезна (до 20 тон) кам'яна брила, яка відкололась від скелі.

Із 14 серпня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Слобідсько-Кульчієвецької сільської громади.[11] Об'єднання в громаду створило умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка має забезпечити комфортне середовище для проживання людей.

Панівецький замок ред.

 
Панівецький замок

Панівецький замок збудував кам'янецький староста Ян Потоцький близько 1590 р. Замок витримав облогу турків 1621 року (Осман II) та 1633 року (Абаза-паша).

Був здобутий козаками під керівництвом кропивнянського полковника Филона Джалалія. 19(29) травня 1651 року один із захисників — поляк Тржилатковський — відкрив браму за обіцянку стати полковником козацьких військ; проте козаки, вступивши в замок, повісили його — за зраду своїх. Після цього замок довго стояв спустошений. Остаточно занепав наприкінці XVIII століття. Сьогодні можна побачити лише руїни та залишки замку.

Панівецький віадук ред.

 
Пілони панівецького віадуку

За 4 км від Кам'янця, розташована цікава пам'ятка — недобудований залізничний міст через Смотрицький каньйон. Цей грандіозний недобуд розташований на території села Панівці, але зазвичай у путівниках та у краєзнавчих публікаціях його відносять до сусідньої Зубрівки. Жодної помилки у цій географічній плутанині немає — Зубрівка належить до Панівецької сільради.

На початку XX століття Російська імперія спільно з Румунією та Австро-Угорщиною започаткували амбітний інфраструктурний проєкт з патетичною назвою «Слов'янський шлях». Планувалося сполучити залізницею порти Адріатичного моря з Петербургом. «Слов'янський шлях» мав переходити в не менш поважний «Індійський шлях».

15 грудня 1910 року газета «Подолія», зокрема, писала:

 
«Будівництво цього шляху, який, крім того, перетне біля Старокостянтинова запроектований «Індійський шлях», для нашого краю матиме величезне значення. Усі товари, які раніше йшли в Центральну Росію зі Середземного моря через Чорне й Одесу, підуть напряму через Румунію і далі по Росії: Кам’янець — Проскурів — Шепетівка — Новоград-Волинський — Жлобин — Петербург»
 

У рамках проєкту запланували також гілку від Кам'янця-Подільського до Іване-Пусте, що мала сполучити столицю Поділля зі Львовом.

Перша світова війна не лише не зупинила будівництво, а навпаки — форсувала. Постачання російських військ на захопленій Галичині потребувало великих транспортних потоків. Зокрема, 15 квітня 1916 року на своєму засіданні Рада міністрів Російської імперії розглянула питання про спорудження залізничних ліній «Ямпіль — Збараж» та «Кам'янець-Подільський — Іване-Пусте».

Не завадила будівництву й Лютнева революція. Тимчасовий уряд, нагадаємо, виступав за війну до переможного кінця, а значна частина Галичини ще залишалася під контролем росіян.

На початок літа 1917 року гілку на Іване-Пусте звели майже повністю — по всій ділянці встигли спорудити насип і поставити більшу частину мостів.

У Панівцях встигли виконати найскладнішу частину проєкту — звели віадук і височезні, майже у 30 метрів, пілони-опори. Залишалося лише встановити сталеві прогони. Цей етап, швидше за все, завершили вже 1916 року — це засвідчує відповідна дата, викладена з каменів на верхівці віадуку. У вересні 1917 року будівництво зупинив масштабний наступ союзних цісарсько-кайзерівських військ, у результаті якого російські війська були відкинуті за Збруч.

Звісно, що у часи війни було не до будівництва, а за Совітів проєкт взагалі визнали недоцільним.[12]

Населення ред.

За даними на 1998 року: дворів — 408, мешканців — 1106.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1044 особи.[13]

Мова ред.

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова Відсоток
українська 98,57 %
російська 1,33 %
білоруська 0,10 %

Економіка ред.

19 березня 2019 року в селі було відкрито Кам'янець-Подільську СЕС потужністю 63,8 МВт, яка на момент запуску була другою за потужністю в Україні (неокуповані території).[14]

Відомі люди ред.

Народилися ред.

Дідичі ред.

  • Ян Потоцький — польський шляхтич, військовик, урядник, державний діяч Речі Посполитої.
  • Станіслав Ревера Потоцький — польський шляхтич, воєначальник, урядник та державний діяч Речі Посполитої, магнат.

Охорона природи ред.

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Світлини ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. НЕ ЗАМКОМ ЄДИНИМ.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. Михайловський В. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-х рр. // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (листопад—грудень). — С. 135. — ISSN 0130-5247.
  3. у Михайловського — Чирминський
  4. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 1. — Cz. 2. — S. 377. (пол.)
  5. Михайловський В. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-х рр.… — С. 144.
  6. Михайловський В. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-х рр.… — С. 142.
  7. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 2012-02-24 у Wayback Machine.] — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — Т. 3. — S. 689. (пол.)
  8. Potoccy 01 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  9. Пам'ятки України. Панівці
  10. 12 січня.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
  12. Краса, що поєднує береги. http://texty.org.ua/. Тексти.
  13. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  14. На Хмельниччині побудували другу найбільшу сонячну електростанцію. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 19 березня 2019. Процитовано 19 березня 2019.

Література ред.

  • Гарнага І. Панівці: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. — 1973. — 8 вересня. — С. 4.
  • Замок в Панівцях // Хто є хто на Хмельниччині: Довідково-біографічне видання. — Випуск другий. — К., 2004. — С. 20.
  • Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. — Кам'янець-Подільський, 2006. — С. 48.
  • Полікарпов П. Замок у Панівцях: З історії рідного краю // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1967. — 12 липня. — С. 4.
  • Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного Поділля XIV—XVII ст.: Історично-археологічні нариси. — Кам'янець-Подільський, 1994. — С. 69—73.
  • Томчишина Н., Коваленко С. Кам'янець-Подільський район (1923—1998 рр.): Інформаційний довідник. — Кам'янець-Подільський, 1998. — С. 29.
  • У Панівцях — каменепад // Край Кам'янецький. — 2006. — 15 червня. — С. 1.
  • Філь Юхим Зборовець. Народні пісні, що виникли під час пошести чудес на Поділлі. З матеріялів до характеристики мови окремих сільських господарів с. Пановець, Камянецькоі округи. ім. Леніна. 1926. — 12 с.
  • Paniowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 839. (пол.)

Посилання ред.