Панівці (Кам'янець-Подільський район)

Панівці́ — село Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, центр Панівецької сільської ради. Розташоване на березі річки Смотрич. Давніше було містечком.

село Панівці
Panivtsi kmpd gerb.png Panivtsi kmpd prapor.png
Герб Прапор
Історичний міст
Історичний міст
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський
Рада Панівецька сільська рада
Основні дані
Населення 1048
Площа 3,05 км²
Густота населення 343,61 осіб/км²
Поштовий індекс 32376
Телефонний код +380 3849
Географічні дані
Географічні координати 48°37′12″ пн. ш. 26°36′43″ сх. д. / 48.62000° пн. ш. 26.61194° сх. д. / 48.62000; 26.61194Координати: 48°37′12″ пн. ш. 26°36′43″ сх. д. / 48.62000° пн. ш. 26.61194° сх. д. / 48.62000; 26.61194
Місцева влада
Адреса ради 32376, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Панівці
Карта
Панівці. Карта розташування: Україна
Панівці
Панівці
Панівці. Карта розташування: Хмельницька область
Панівці
Панівці
Мапа

CMNS: Панівці у Вікісховищі

Сучасні Панівці утворилися від злиття сіл Верхні Панівці та Нижні Панівці внаслідок ухвали Хмельницького облвиконкому від 12 січня 1967 р. про об'єднання населених пунктів, які злилися.

За даними на 1998 р.: дворів — 408, мешканців — 1106.


ІсторіяРедагувати

Панівці над Смотричем відомі історії перш за все завдяки битві 20-23 жовтня 1633 р., у якій польський коронний гетьман Станіслав Конєцпольський розбив турецьку армію під керівництвом Мехмеда Абаза-паші.

 
Ян та Якуб Потоцькі

Уперше в документах Панівці згадано 1460 р. — в дозволі польського короля Казимира IV Яґелончика збирати десятину на користь кам'янецьких біскупів РКЦ.

Згідно поборових реєстрів Подільського воєводства:
1563-64 років власниками села були шляхтичі Зеленецький, Вітальчовський, Єзьорковський, у селі була православна церква.[1]


У 1565—1566 роках власником села Верхні Панівці був шляхтич Чермєнський[2] (гербу Рамульт[3]), села Нижні Панівці — шляхтич Яцимирський,[4] у кожному селі була православна церква.[5]

Дідич — брацлавський воєвода Ян Потоцький сприяв у 1590 р. у Верхніх Панівцях будівництву великого оборонного замку. Замок був закінчений в 1590 р., мав товсті стіни, великі підземелля та глибокі рови. Панівці на той час мали статус міста.

Ян Потоцький був кальвіністом, реформатором, заклав при замку кальвіністську друкарню та школу з академією. Щороку на утримання Академії виділяли з дружиною 4000 злотих.[6] Академія мала кілька класів: Теософський, Філософський, Гуманістичний. На початку XVII ст. ректором був Балцер Панкратіус, професором Самуєль Пельцель.

Перша на Поділлі друкарня закладена 1600 р. 1611 р. у зв'язку зі смертю дідича Яна Потоцького була закрита. Керівником друкарні був Вавжинець Малахович. Видання цієї друкарні рідкісні. Друкарня була перенесена до Баранова.

Ян Потоцький героїчно загинув у Смоленській битві. Його дружина Вікторія (Ельжбета) Каменецька[7] поховала його тіло в каплиці замку (інші дані — крипті кальвінського збору). Брати та кам'янецькі єзуїти наказали вдові вигнати кальвіністів; Вавжинець (Лаврентій) Малахович виїхав до Львова.[8] Дітей у дідичів не було, Панівці перейшли до Станіслава «Ревери» Потоцького — сина його брата Анджея (Єнджея). Новий дідич науками не цікавився, став католиком, був вороже налаштований до кальвіністів: закрив академію та друкарню, помістив там кінні стайні.

На початку XX століття через Панівці планувалось прокласти залізницю, яка з'єднала б Росію з Австро-Угорщиною. Через Смотрич навіть почали зводити залізничний міст. Але грянула Перша світова війна й про колишні плани глобалізації Європи зараз нагадують лише височенні опори.

Панівецький замокРедагувати

 
Панівецький замок

Панівецький замок збудував кам'янецький староста Ян Потоцький близько 1590 р.

Замок витримав облогу турків 1621 р. (Осман II) і 1633 р. (Абаза-паша).

Був здобутий козаками (під керівництвом кропивнянського полковника Филона Джалалія) 19(29) травня 1651 р. (один із захисників — поляк Тржилатковський — відкрив браму за обіцянку стати полковником козацьких військ; проте козаки, вступивши в замок, повісили його — за зраду своїм). Після цього замок довго стояв спустошений. Остаточно занепав наприкінці XVIII століття. Сьогодні можна побачити тільки руїни замку.

У червні 2006 р. у Панівцях у річку Смотрич упала величезна (до 20 тон) кам'яна брила.

Панівецький віадукРедагувати

За якісь 4 км від Кам’янця, знаходиться цікава пам'ятка — недобудований залізничний міст через Смотрицький каньйон. Цей грандіозний недобуд знаходиться на території села Панівці, але зазвичай у путівниках та у краєзнавчих публікаціях його відносять до сусідньої Зубрівки. Жодної помилки у цій географічній плутанині немає — Зубрівка належить до Панівецької сільради.

На початку ХХ століття Російська імперія спільно з Румунією та Австро-Угорщиною започаткували амбітний інфраструктурний проєкт з патетичною назвою «Слов’янський шлях». Планувалося зв’язати залізницею порти Адріатичного моря з Петербургом. «Слов'янський шлях» мав переходити в не менш поважний «Індійський шлях».

15 грудня 1910 року газета «Подолія», зокрема, писала:

 
«Будівництво цього шляху, який, крім того, перетне біля Старокостянтинова запроектований «Індійський шлях», для нашого краю матиме величезне значення. Всі товари, які раніше йшли в Центральну Росію зі Середземного моря через Чорне й Одесу, підуть напряму через Румунію і далі по Росії: Кам’янець — Проскурів — Шепетівка — Новоград-Волинський — Жлобин — Петербург»
 

У рамках проєкту запланували також гілку від Кам’янця-Подільського до Іване-Пусте, що мала з’єднати столицю Поділля зі Львовом.

Перша світова війна не лише не зупинила будівництво, а навпаки — форсувала. Постачання російських військ на захопленій Галичині потребувало великих транспортних потоків. Зокрема, 15 квітня 1916 року на своєму засіданні Рада міністрів Російської імперії розглянула питання про спорудження залізничних ліній Ямпіль — Збараж та Кам’янець-Подільський — Іване-Пусте.

Не завадила будівництву й Лютнева революція. Тимчасовий уряд, нагадаємо, виступав за війну до переможного кінця, а значна частина Галичини ще залишалася під контролем росіян.

На початок літа 1917 року гілку на Іване-Пусте звели майже повністю — по всій ділянці встигли спорудити насип і поставити більшу частину мостів.

У Панівцях встигли виконати найскладнішу частину проєкту — звели віадук і височезні, майже у 30 метрів, пілони-опори. Залишалося лише встановити сталеві прогони. Цей етап, швидше за все, завершили вже 1916 року — це засвідчує відповідна дата, викладена з каменів на верхівці віадуку. У вересні 1917 року будівництво зупинив масштабний наступ союзних цісарсько-кайзерівських військ, у результаті якого російські війська були відкинуті за Збруч.

Звісно, що у часи війни було не до будівництва, а за Совітів проєкт взагалі визнали недоцільним.[9]

ЕкономікаРедагувати

19 березня 2019 року в селі було відкрито Кам'янець-Подільську СЕС потужністю 63,8 МВт, яка на момент запуску була другою за потужністю в Україні (неокуповані території).[10]

СимволікаРедагувати

Затверджена 17 грудня 2009 р. рішенням № 9 XIX сесії сільської ради. Автор — Анатолій Костюк.

ГербРедагувати

У лазуровому щиті сходить золоте сонце з променями до країв щита, диск сонця облямований лазуровим пробитим кільцем і вписаний у срібну підкову вушками донизу, обтяжену вгорі укороченою зеленою гілкою у лівий перев'яз. На гілці сидить сокіл натурального кольору, обернений вліво, з повернутою назад головою.

ПрапорРедагувати

На малиновому прямокутному полотнищі з співвідношенням сторін 2:3 в центрі коло з гербом села. Висота кола 2/3 від висоти прапора.

Відомі людиРедагувати

НародилисьРедагувати

ДідичіРедагувати

Охорона природиРедагувати

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Михайловський В. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-х рр. // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (листопад—грудень). — С. 135. — ISSN 0130-5247.
  2. у Михайловського — Чирминський
  3. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 1. — Cz. 2. — S. 377. (пол.)
  4. Михайловський В. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-х рр.… — С. 144.
  5. Михайловський В. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-х рр.… — С. 142.
  6. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — Т. 3. — S. 689. (пол.)
  7. Potoccy 01 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  8. Пам'ятки України. Панівці
  9. Краса, що поєднує береги.. http://texty.org.ua/. Тексти. 
  10. На Хмельниччині побудували другу найбільшу сонячну електростанцію. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 19 березня 2019. Процитовано 19 березня 2019. 

ЛітератураРедагувати

  • Гарнага І. Панівці: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. — 1973. — 8 вересня. — С. 4.
  • Замок в Панівцях // Хто є хто на Хмельниччині: Довідково-біографічне видання. — Випуск другий. — К., 2004. — С. 20.
  • Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. — Кам'янець-Подільський, 2006. — С. 48.
  • Полікарпов П. Замок у Панівцях: З історії рідного краю // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1967. — 12 липня. — С. 4.
  • Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного Поділля XIV—XVII ст.: Історично-археологічні нариси. — Кам'янець-Подільський, 1994. — С. 69—73.
  • Томчишина Н., Коваленко С. Кам'янець-Подільський район (1923—1998 рр.): Інформаційний довідник. — Кам'янець-Подільський, 1998. — С. 29.
  • У Панівцях — каменепад // Край Кам'янецький. — 2006. — 15 червня. — С. 1.
  • Філь Юхим. Зборовець. Народні пісні, що виникли підчас пошести чудес на Поділлі. З матеріялів до характеристики мови окремих сільских господарів с. Пановець, Камянецькоі округи. ім. Леніна. 1926. — 12 с.
  • Paniowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 839. (пол.)

ПосиланняРедагувати