Старе місто (Кам'янець-Подільський)

Старе́ Мі́сто — найдавніший мікрорайон Кам'янця-Подільського.

Старе Місто (разом із фортецею) на французькому плані 1691 року
POL Kamieniec Podolski COA.svg
POL województwo podolskie IRP COA.svg

РозташуванняРедагувати

Старе Місто розташоване на півострові в петлі річки Смотрич. В ухваленій міською думою Кам'янця-Подільського обов'язковій постанові для мешканців міста щодо будівельної частини, виданій 1901 року та доповненій 1902 року, в примітці до параграфа 19 вказано: «Старим містом вважається центральна частина в межах річки Смотрич» [1].

З'єднується з Новим Планом Новопланівським мостом, а з Кам'янець-Подільською фортецею, яка є складовою частиною Старого міста, — Замковим мостом.

ТопографіяРедагувати

Сучасне Старе Місто — це 4 майдани, 21 вулиця, 2 узвози та 5 провулків, що у сукупності дає 32 топографічні об'єкти. Їх назви та статус остаточно встановлено 11 вересня 1990 року, коли президія Кам'янець-Подільської міської Ради народних депутатів, прислухавшись до пропозицій топонімічної комісії, відновила історичні назви вулиць і майданів Старого Міста.

ВулиціРедагувати

Центральну магістраль Старого міста, яка пролягла від Новопланівського до Замкового мосту, утворюють послідовно розташовані три невеликі вулиці — Троїцька, Старобульварна та Замкова.

Групу західних вулиць (на захід від центральної магістралі) становить трійка паралельних вулиць — Татарська, Францисканська та Кузнечна й дві невеликі поперечні вулиці — Петропавлівська та Зантуська. Сюди можна додати ще й Західний бульвар, хоч цей топографічний об'єкт давно вже вилучено зі староміської номенклатури. Проте ще й нині башту Захаржевську (відому також як башту на броді), що притулилася внизу на скелі, часто адресно приписують саме до Західного бульвару.

Дуже строкатою є група із семи східних вулиць (на схід від центральної магістралі). Це і досить довга Зарванська вулиця з П'ятницькою вулицею, що її продовжує, та значно підкорочені фашистами Довга вулиця та Східний бульвар (нині вулиця Вали). Це і куценькі Домініканська та Іоанно-Предтеченська вулиці, і нині досить ефемерна Реміснича.

Групу південних вулиць утворюють Вірменська та Шпитальна вулиці, які відходять від Вірменського ринку, та Тринітарська й Успенська вулиці, які відходять від Замкової вулиці. Це основні вулиці колишніх вірменських кварталів.

Нарешті, Старе місто має дві окраїнні вулиці в каньйоні Смотрича — дуже довгу Руську на правому березі річки та дуже довгу колись Онуфріївську на лівому березі. Були часи, коли ці вулиці вважали кам'янецькими передмістями — відповідно Долиною та Заводдям.

Узвози та провулкиРедагувати

Оскільки Старе Місто розмістилося на горбистому півострові, то воно було багате на узвози. Сьогодні номінально залишилося тільки два з них на півночі — Старопоштовий і Поштовий.

На початку ХХ століття в Старому Місті було два десятки провулків. Сьогодні їх залишилося тільки п'ять: Михайлівський на півночі, Гімназійний у центрі та три на півдні (у колишніх вірменських кварталах) — Миколаївський, Комендантський і Тісний. Тупиків у Старому місті немає, хоча, якщо підходити формально, Миколаївський провулок є тупиком.

Проблема збереження та відновлення архітектурної спадщиниРедагувати

 
Занедбаний костел св. Миколая, дзвіниця якого здіймається над кислотно-помаранчевими дахами новозбудованих готелів.

Через те, що у часи Другої світової війни Старе Місто було майже повністю знищене, згодом постало питання про негайну реставрацію збережених та відбудову зруйнованих пам'яток архітектури.

Тут потрібно звернути увагу на важливий момент — хоча зруйновані будинки були розібрані, вони перестали існувати тільки над поверхнею землі, але продовжували жити під землею, де від будинків збереглося багато старовинних підвалів і фундаментів. Їх не зруйнували, оскільки після війни місто так і не забудували.

Навіть після того, як в 1977 році Кам'янець отримав статус державного історико-архітектурного заповідника, центральний квартал не чіпали.

У роки Незалежності з'явилася унікальна можливість збагатити історію Кам'янця новими знахідками і забезпечити його новими пам'ятками. Величезний пласт дивом уцілілого культурного шару зберігав у собі безцінну інформацію про те, як зароджувалося місто. І це не кажучи про десятки маловивчених приміщень підземного Кам'янця. Територія не забудована, культурний шар не зруйнований і не досліджений, місто має статус заповідника — маються усі можливості відновити зруйновану архітектуру у первісному вигляді.

На основі інвентаризаційних креслень 1920-х—1930-х років українська архітекторка-реставраторка Ольга Пламеницька розробила схему підвалів, які були цілі ще перед Другою Світовою, а значить пережили війну.

1987 року Київський інститут теорії та історії архітектури розробляв історико-архітектурний опорний план Старого міста, за яким планувалося подальше відновлення.[2]

Виконати плани не вдалося, адже 1987 року директором національного історико-архітектурного заповідника "Кам'янець" став Василь Фенцур. За його керівництва було вчинено низку злочинів на користь грошей — всупереч усім нормам та здоровому глузду на території Старого Міста було:

  • Повністю проігноровано історико-архітектурний опорний план Старого міста;
  • 2003 року знесено будинок XVIII століття за адресою Старобульварна, 2, у зв'язку з "незадовільним станом будівлі". 2011 року на звільненій ділянці було збудовано готель "Reikartz";
  • 2004 року за планом Василя Фенцура було пересунуто північну частину історичної вулиці Довгої (у сторону каньйону) для забудови. У підсумку вулиця Довга стала розірваною, а усі середьновічні підвали вздовж 300 метрів пересунутої частини були знищені при будівництві котеджів та готелів, які на даний момент є основою панорами Старого Міста з Новопланівського мосту. Підвали описувалися як "аварійні та нецінні".
  • 2008 року забудовниками повністю знищено не менш як 30% середньовічних підвалів серединного кварталу Польського Ринку, що описувалися як "аварійні та нецінні". 2011 року котлован було засипано, з того ж моменту на місці знищеного культурного шару починають будуватися готелі.
  • у 2008 та 2009 роках зруйновано два будинки за адресами вул. Татарська, 19 та 21 відповідно, ХІХ століття, для побудови готелю "Клеопатра";[3]
  • упродовж 2014-2016 років було знищено низку архітектурних елементів будинків за адресами вул. Зарванська 10 та 14, через заміну даху та встановлення металопластикових вікон відповідно.
 
Польський Ринок, 10. Одна з небагатьох вцілілих кам'яниць площі.

Більшість старовинних споруд Старого Міста знаходяться у аварійному стані (монастир домініканців зі Свято-Миколаївським костелом, монастир домініканок зі Свято-Михайлівським костелом, казарми Кам'янець-Подільської фортеці, будинок за адресою Польський Ринок, 10 тощо), у той час як активно розгортається забудова порожніх або звільнених ділянок (ділянки порожні лише ззовні, під землею знаходяться усі підвали). Кількість офіційно визначених архітектурних пам'яток щороку невпинно зменшується.

 
Вулиця П'ятницька, 10. Класичний приклад псевдоісторичних новобудов Старого Міста.

Було змінено та змінюються досі усі проекти відбудови архітектурної спадщини — спрощуються архітектурні деталі, змінюються технології будівництва, використовуються лише дешеві матеріали (кислотно-помаранчеві металочерепичні дахи, металопластикові вікна з блискучими вставками, яскраві силікатні фарби та пінопласт). Будівництва відбуваються у грубій формі — з недбалим ставленням до культурного шару, насамперед до підземель.

 
Польський Ринок, 4а. Єдині грамотно відновлені будинки.

Таким чином, на території НІАЗ "Кам'янець" за період з 1987 року по 2020 рік було грамотно відбудовано лише два будинки за спільною адресою Польський Ринок, 4а. Інші — щонайменше 70 споруд — порушують цілісність архітектурного ансамблю Старого Міста та не відповідають поняттю історичної достовірності.

ЮНЕСКОРедагувати

Дискусії щодо включення Старого міста до Списку світової спадщини ЮНЕСКО ведуться щонайменше 20 років. До того ж, 2012 року Кам’янець-Подільський визначено кандидатом до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО[4]. Статус об'єкту Світової спадщини має дати місту наступні переваги:

  • Додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів;
  • підвищує престиж територій і керуючих ними установ;
  • сприяє популяризації включених в Список об'єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (в першу чергу, екологічного туризму);
  • забезпечує пріоритетність в залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів Світової культурної і природної спадщини, в першу чергу, з Фонду Світової спадщини;
  • сприяє організації контролю за станом збереження природних і культурних об'єктів.

Даному розвитку сценарію заважають варварське ставлення до існуючих архітектурних пам'яток і культурного шару, а також порушення історичного середовища Старого міста шляхом зведення десятків новобудов, що стилістично та історично не можуть вважатися відновленою архітектурою (фактично, від відновлення архітектури Кам'янця-Подільського у первісному вигляді просто відмовилися, натомість обравши короткострокову вигоду від новобудов під комерцію).

Реакція місцевої владиРедагувати

Значна частина інформації щодо варварського відношення до історико-архітектурної спадщини Кам'янця-Поділського публікувалася у інтернет-блозі під назвою "Хроніка знищення Старого міста". Згодом ресурс привернув увагу місцевої преси, у зв'язку з чим у 36 випуску газети "Подолянин" від 6 вересня 2013 року було опубліковане інтерв'ю з Олександром Чухрієм (очільник створеного у 2012 році відділу охорони культурної спадщини в Кам'янці-Подільському), у питаннях до якого було згадано "Хроніку...".[5]

  Звісно ж, я читав ці публікації і розумію, що це вендета з боку декого з ображених архітекторів, котрі й самі мали відношення до низки помилок у реставрації, і від чиїх послуг місто відмовилося. Тому я вважаю, що це не "Хроніка знищення", а просто задоволення власних амбіцій.  

— Андрій Чухрій, очільник відділу охорони культурної спадщини у місті

ЗображенняРедагувати

Міські брамиРедагувати

Святині містаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Сборник действующих в г. Каменец-Подольске обязательных постановлений городской думы. — Каменец-Подольск: Типография Св.-Троицкого Братства, 1915. — С. 12.
  2. hronika_kp. hronika-kp.livejournal.com (en). Процитовано 2020-04-01. 
  3. Kamienecпише, 2014-01-24 17:59:00 Kamienec Kamienec 2014-01-24 17:59:00. Улица Татарская (Вулиця Татарська). kamienec.livejournal.com (uk). Процитовано 2020-04-01. 
  4. Кам’янець-Подільський визначено кандидатом до ЮНЕСКО.. niazkamenec.org.ua. Процитовано 2020-04-01. 
  5. ПАМ’ЯТКИ ПІД ОХОРОНОЮ. АЛЕ БЕЗ ЗАСОБІВ ДЛЯ ІСНУВАННЯ. Газета "Подолянин" (uk). 2013-09-06. Процитовано 2020-04-01. 

ДжерелаРедагувати

  • Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. — Львів : Світ, 2005. — С. 21—23.
  • Гарнага Іван. Звідки пішла назва: 1. Старе місто // Прапор Жовтня. — 1972. — 19 лютого. — С. 4.

ПосиланняРедагувати