Карабіневич Микола Сильвестрович
Архієпископ Миколай (Карабіневич) (* 1889, Серебринці, Кукавська волость, Могилівський повіт, Подільська губернія (нині Могилів-Подільського району Вінницької області) — 1937, тюрма НКВС СРСР) — архієпископ Української автокефальної православної церкви.
| Карабіневич Микола Сильвестрович | |
|---|---|
| Псевдо | Миколай Карабіневич |
| Народився | 1889 Серебринці, Кукавська волость, Могилівський повіт, Подільська губернія, Російська імперія |
| Помер | 1937 |
| Діяльність | пресвітер |
| Відомий завдяки | єпископ УАПЦ |
| Alma mater | Подільська духовна семінарія |
| Титул | архієпископ |
| Посада | єпископ |
| Конфесія | Українська автокефальна православна церква |
| Родичі | Карабіневич Панас Сильвестрович |
| Брати, сестри | Карабіневич Панас Сильвестрович |
Брат театрального діяча Польщі Панаса Карабіневича.[1]
Життєпис
ред.1909 закінчив Подільську духовну семінарію у м. Кам'янець (нині Кам'янець-Подільський Хмельницької області). 1910–1912 прослухав курс філософії в Народному університеті А. Шанявського в Москві.
1913 висвячений на священика РПЦ (безпатріаршої), служив настоятелем парафії у с. Качківка (нині село Ямпільського району Вінницької області).
1922 приєднався до УАПЦ після прилюдного диспуту з єпископом Іоанном Теодоровичем.[2]
У квітні 1923, за обранням Могилів-Подільського церковного з'їзду, висвячений у Києві на єпископа.
1923–1927 — єпископ Могилів-Подільський, Тульчинський.[3]
Був делегатом 2-го Всеукраїнського православного церковного собору УАПЦ 17-30 жовтня 1927 як єпископ Могилівської округи.
1926 кафедру мав у селі Яланець колишнього Ямпільського повіту.[4]
На початку 1929 митрополит Микола (Борецький) призначив його на архієрейське служіння до Уманської округи.
Учасник Надзвичайного церковного собору в Києві 28-29 січня 1930, де відбулася «самоліквідація» УАПЦ.
Після ліквідації УАПЦ стає архієпископом УПЦ.[2]
Згодом мешкав у місті Могилів-Подільський, 1934 був тимчасово ув'язнений. Вдруге заарештований 1937 року, а 29 грудня цього року Трійка при Київському обласному управлінні НКВД СССР присудила вбити його за «антирадянську діяльність» (протокол №137).
Розстріляний у Києві 8 січня 1938 року.
Пізніше реабілітований посмертно.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Р. Я. Лаврентій. Карабіневич Панас Сильвестрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
- ↑ а б Іван Теодорович. Архієпископ У. А. П. Ц. в Америці й Канаді. — НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — Видавництво «Архангельський глас», Києво-Михайлівський Золотоверхий монастир, Київська Православна Богословська Академія, 2009. — С. 10.
- ↑ Ієрархія УАПЦ часів Відродження в Україні (1921–1936)
- ↑ Іван Власовський Нарис історії Української православної церкви. Ч. 1. — Нью-Йорк, Баунд-Брук, 1961. — С. 143.
Джерела та література
ред.- Н. С. Рубльова Карабіневич Микола Сильвестрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 100. — ISBN 978-966-00-0692-8.
Література
ред.- Зінченко А. Визволитися вірою: Життя і діяння митрополита Василя Липківського. — К., 1997; Перший Всеукраїнський православний церковний собор УАПЦ, 14-30 жовт. 1921 р.: Документи і матеріали. — Київ-Львів, 1999; Другий Всеукраїнський православний церковний собор УАПЦ, 17-30 жовтня 1927 р.: Документи і матеріали. — К., 2007.
- Миколай Карабіневич // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1962. — Т. 4. — С. 1519—1536.