Відкрити головне меню

Карабіневич Панас Сильвестрович

український актор, режисер, театральний діяч.

Панас Сильвестрович Карабіневич (нар. 18 (30) січня 1897(18970130), Серебринці, Кукавська волость, Могилівський повіт, Подільська губернія (нині Могилів-Подільського району Вінницької області) — пом. 15 травня 1964,[2] Чортків, Тернопільська область) — український актор, режисер, театральний діяч. Брат архієпископа УАПЦ Миколая (Карабіневича) (1889—1937).[3]. В'язень російських концтаборів ГУЛАГ СССР.

Панас Карабіневич
Панас-Карабіневич.jpg
Народився 18 (30) січня 1897(1897-01-30)
Серебринці, Кукавська волость, Могилівський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 15 травня 1964(1964-05-15) (67 років)
Чортків, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Поховання Чортків
Діяльність актор, режисер, театральний діяч
Alma mater Подільська духовна семінарія
Дружина Карабіневич Аполлінарія (сценічне ім'я — Люся Барвінок)[1]
Брати / сестри Карабіневич Микола Сильвестрович

Зміст

ЖиттєписРедагувати

1913—1915 навчався в Подільській духовній семінарії (нині Кам'янець-Подільський Хмельницької області). 1915—1916 воював у російській імператорській армії. Після тяжкого поранення демобілізований. Від 1917 — в театрі Миколи Садовського, з яким весною 1919 перебував в межах ЗУНР, на Тернопільщині.

Залишився на Галичині у зоні окупації Польщі, прийняв польське громадянство, актор мандрівної театральної трупи.

1932—1939 очолював кооперативний театр у Тернополі, який щороку гастролював по українських воєводствах Речі Посполитої; поставив у ньому вистави:

Від 1939 — в зоні совєцької окупації, новою владою призначений директором Тернопільського обласного театру імені Івана Франка, створеного з акторів театру Карабіневича і труп М. Комаровського та Богдана Сарамаги.

1940 року Карабіневич організував пересувний театр у місті Бережани.

1941 року викрадений органами НКВД СССР, незаконно ув'язнений. Ходили чутки про його вбивство у тюрмі НКВС, що відображено у біографії митця в «Енциклопедії Українознавства». Але Карабіневич був таємно засуджений до каторжних робіт у концтаборах ГУЛАГ СССР, де карався близько 7 років. Після Другої світової війни звільнений, але повністю не реабілітований.

Працював методистом Тернопільського обласного будинку народної творчості, режисером Заліщицького і Чортківського самодіяльних театрів, 1951—1961 — диригентом Чортківського районного будинку культури, де поставив кілька вистав. Найкращі його вистави — «Наталка Полтавка», «Назар Стодоля», «Безталанна», «Невольник».

Помер 15 травня 1964 року, похований у Чорткові. Реабілітований самими комуністами 1989.

Пам'ятьРедагувати

Ім'ям Карабіневича названий самодіяльний народний театр у Чорткові.

1993 на могилі актора зведено пам'ятник (скульптор Т. Невесела).

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Забуті імена Чорткова // Голос народу. — 1991. — 20 лип.
  • Карабіневич Панас Іванович // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — Т. 3. — С. 957.
  • Медведик П., Чорпіта Я. Карабіневич Панас Сильвестрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 31. — ISBN 966-528-199-2.
  • Медведик П. Сценою покликаний: У Чорткові відкривається пам'ятник театральному діячеві Панасу Карабіневичу // Свобода. — 1993. — 15 трав.
  • Остапенко І., Швець І. Життя, віддане театру і людям // Голос народу. — 1997. — 1 лют.
  • Театральна Тернопільщина. Бібліографічний покажчик // Уклад.: П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2001.
  • Чорпіта Я. Наша гордість і слава // Досвітні вогні. — 1997. — 8 лют.
  • Він грав на Тернопільській сцені: [В обл. архіві оформлена кн. виставка, присвячена 105-й річниці від дня народження П. Карабіневича] // Свобода. — 1997. — 23 січ.