Шейковський Каленик Васильович

український мовознавець, етнограф, видавець, педагог

Кале́ник Васи́льович Шейко́вський (1835, Кам'янець-Подільський — 1903, с. Мензелінськ Уфимської губернії) — український мовознавець, етнограф, видавець, педагог.

Шейковський Каленик Васильович
Народився 1835
Кам'янець-Подільськ, Російська імперія
Помер 1903
Мензелінськ, Мензелінський повітd, Уфимська губернія, Російська імперія
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українці
Діяльність письменник, мовознавець, етнограф, видавець, педагог
Alma mater Подільська духовна семінарія
Мова творів українська і російська
Конфесія православна церква

S:  Роботи у  Вікіджерелах

БіографіяРедагувати

Точні дати народження та смерті невідомі. Народився в сім'ї «військового службовця», «офіцера Подільської губернії» (також «з обер-офіцерських дітей») в Кам'янці-Подільському, в 1835 році. Про дитячі роки відомостей немає.

В 1851 або 1852 році вступив до Подільської духовної семінарії, яку закінчив в 1857 або 1858.

6 лютого 1858 вступив до історико-філологічного факультету Київського університету.

Як студент Київського університету брав участь в організації недільних шкіл українською мовою (з 1859). Якійсь час вчителював у Подільській недільній школі, потім очолив школу при Київського університеті та почав курувати роботу шкільної бібліотеки, що її зорганізували студенти.

Для недільних шкіл зладив підручник для читання в двох частинах «Домашня науку» («Перші початкы», Київ, 1860 та «Выш'ші початкы», 1861, там само).

Також видав етнографічний нарис «Быт подолян» (1859—1960), що містить етнографічні (гаївки, опис похорон, пісні: побутові, чумацькі та ін.; казки) та деякі етимологічні матеріали (пізніші етимологічні статті про слова вира і Русь). Надрукував декілька мовознавчих праць: «О фонетических свойствах южнорусского языка» (1859), «Опыт южнорусского словаря» (1861)

Після припинення студій, а далі відкинення дисертації в Київській духовній академії (1871) учителював.

Від 1862 року змушений жити поза межами України, 1876 року засланий до Мензелінська в Уфимській губернії за друкування українською мовою «Метаморфоз» Овідія.

Правопис ШейковськогоРедагувати

Розробив власну версію фонетичного правопису. В абетці були присутні водночас э, є, е (Шэвченко, пэрэдає, теє); ы, и та і (приложыты, идіт’, кныжэц’ці), але відсутня ѣ. Апостроф прислуговується для пом'якшення голосних (єс‘т‘, матэрын‘с‘ка, козац’кый, луч’чэ), кінцевий твердий знак не використовувався, але позначав твердість голосних в позиціях замість сучасного апострофа (дэрэвъяне, семъямы, завъяжіте). Закінчення дієслів — фонетичні (здаєц’ця, называюц’ця, кланяюц’ця), подібно до кулішівки. Для позначення йо та іо використовувався відомий раніше і з циркумфлексом (і̂) в сполученні з о (домашні̂оі, і̂ого, сон’ці̂ові) подібно до раніших правописів (напр. правопису Павловського). Для позначення звука ґ була запроваджена нова літера, г з крапкою — г̇ (г̇рунтуєц’ця). Подібно до правопису «Русалки Дністрової» звук дж позначала літера џ (выіжџав, похоџає, напроваџаты), нескладове у — літера ў (ўсі̂о, ўчыц’ця, ўважаты). Церковнослов'янська ѕ («дзіло») позначала звук дз (ѕвіздочкы).

Головна праця життяРедагувати

Головною працею Шейковського мав бути його «Опыт южнорусского словаря», що мав протистояти словникам, які містили «куті» слова, і бути словником живої мови в її діалектній різноманітності, з включенням етнографічних матеріалів, імен власних, різних словникових форм. Перший випуск (А — быяк) вийшов 1861. Унаслідок переслідування українського друку і особистих поневірянь, а також пожежі, що знищила зібраний матеріал, вийшов далі тільки випуск 1 і 2 тому 5 (Т — хлівець, 1884, 1886).

Публікації ШейковськогоРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Шейковський Каленик // Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003. — Т. 10. — С. 3836—3837.
  • Шейковський Каленик Васильович // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 12. — С. 394.
  • Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. — К. : Либідь, 1997. — С. 363.
  • Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст. Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 398.
  • Баженов Л. В. Історичне краєзнавство Правобережної України XIX — на початку XX ст.: Становлення. Історіографія. Біобібліографія — Хмельницький, 1995. — С. 243—244.
  • Мацько В. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 73.
  • Поділля: Історико-етнографічне дослідження. — К., 1994. — С. 17—18, 20.
  • Дубинка П. Полум'яний пропагандист: Наші славетні // Прапор Жовтня. — 1979. — 9 червня. — С. 4.
  • Сваричевський А. Перше друковане видання, присвячене фольклору та етнографії Поділля // Проблеми етнографії Поділля: Тези доповідей наукової конференції. — Кам'янець-Подільський, 1986. — С. 185—186.
  • Шевченко Л. Каленик Шейковський — дослідник мови та побуту подолян // Духовні витоки Поділля: Творці історії краю: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (9—11 вересня 1994 р., м. Кам'янець-Подільський). — Хмельницький: Поділля, 1994. — С. 91—93.
  • Шеремета Н. Подвижницька діяльність Каленика Шейковського // Духовні витоки Поділля: Творці історії краю: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (9—11 вересня 1994 р., м. Кам'янець-Подільський). — Хмельницький: Поділля, 1994. — С. 93—95.
  • Сваричевський Анатолій. Етнограф і фольклорист // Подільські вісті. — 1995. — 21 грудня. — С. 4.
  • Заславський І. Каленик Шейковський (1935 — 1903) — талановитий український просвітитель // Українська мова та література. — 1997. — Число 3. — С. 7.
  • Шевчук В. Із вершин та низин. — К.: Дніпро, 1990. — С. 36.
  • Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б., Стецюк В. Б. Минуле і сучасне Кам'янця-Подільського. — Випуск 2. — Кам'янець-Подільський, 2007. — С. 184—189.
  • Шалак О. І. Фольклористичні дослідження Каленика Шейковського: Тематика та едицій.
  • Шаркань В. Графіка і правопис східноукраїнських підручників 1857–1863 років.

ПосиланняРедагувати