Давидчук Олександр Васильович
Давидчу́к Олекса́ндр Васи́льович (6 жовтня 1966[1], Грузьке — 27 липня 2014, поблизу Лутугине, Україна) — український військовик, боєць батальйону територіальної оборони «Айдар» МО України. Загинув у ході війни на сході України поблизу міста Лутугине.
| Давидчук Олександр Васильович | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Загальна інформація | |||||||
| Народження |
6 жовтня 1966 Грузьке, Макарівський район, Київська область, Українська РСР,  СРСР | ||||||
| Смерть |
27 липня 2014 (47 років) поблизу Лутугине, Луганська область,  Україна | ||||||
| Громадянство |
Україна | ||||||
| Військова служба | |||||||
| Роки служби | 2014 | ||||||
| Приналежність |
Україна | ||||||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | ||||||
| Рід військ | Територіальна оборона | ||||||
| Формування | |||||||
| Війни / битви |
Війна в Афганістані Війна на сході України | ||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||
| |||||||
Життєпис ред.
Народився в селі Грузькому Макарівського району Київської області. Закінчив вісім класів місцевої школи, а потім пішов навчатися військовій майстерності.
Учасник війни в Афганістані. Мешкав з родиною в місті Ірпені.
Російсько-українська війна 2014 ред.
Під час Російсько-української війни на початку липня він, разом з ще одним ірпінцем, колишнім афганцем Миколою Личаком поїхав відвозити гуманітарну допомогу землякам на Схід. Потрапивши в Зону АТО, чоловіки вирішили залишитися і приєднатися до батальйону «Айдар», у якому воював їхній знайомий Олександр Ніколаєць.
Уночі проти неділі (27 липня 2014) вони отримали наказ вирити окопи для себе й панцерників поблизу містечка Лутугине. Коли під час обстрілу було поранено Олександра Ніколайця та Миколу Личака, Давидчук, перев'язавши першого, спробував допомогти Личаку. Однак обоє загинули, потрапивши під шквальний обстріл терористів. Того дня у боях також загинули айдарівці підполковник Сергій Коврига, старший лейтенант Ігор Римар, старший прапорщик Сергій Шостак, сержант Микола Личак, старший солдат Іван Куліш, солдати Іолчу Алієв, Віталій Бойко, Ілля Василаш, Михайло Вербовий, Орест Квач, Станіслав Менюк.
30 липня 2014 у місті Ірпінь загиблих захисників Вітчизни прийшли провести в останню путь сотні небайдужих людей.
Вшанування пам'яті ред.
У рамках декомунізації у лютому 2016 року у місті Ірпінь за пропозицією Ірпінської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану іменем Давидчука названо вулицю.[2][3]
У березні 2020 року в рамках кампанії «Пам'ять нації» побачила світ книжка: Олександр Давидчук. Від Афгану до «Айдару»… / упоряд. Є. В. Букет, В. А. Гедз. — К.: Видавничий дім «Українська культура», 2020. — 32 с. — ISBN 978-966-97958-1-6
Нагороди ред.
- Орден «За мужність» III ст. (27 червня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4]
- Медаль «Захиснику Вітчизни» (14 жовтня 1999)[5]
- Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
- Нагрудний знак «Воїну-інтернаціоналісту»
- Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»
- Нагрудний знак «Ветеран війни»
- Почесний громадянин міста Ірпінь (2020; посмертно)[6]
Примітки ред.
- ↑ Про втрати батальйону «Айдар». Архів оригіналу за 4 серпня 2014. Процитовано 8 серпня 2014.
- ↑ Громадські обговорення. Ірпінська міська рада. Архів оригіналу за 04.03.2016. Процитовано 26 лютого 2016.
- ↑ В Ірпені перейменували низку вулиць. Ірпінська міська рада. 19.02.2016. Архів оригіналу за 04.03.2016. Процитовано 26 лютого 2016.
- ↑ Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 14 жовтня 1999 року № 1329/99 «Про нагородження відзнаками Президента України ветеранів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років»
- ↑ Ними пишається Ірпінь
Посилання ред.
- Зборовський Анатолій. Від Афгану до «Айдару» [Архівовано 19 січня 2021 у Wayback Machine.] // Голос України. — 16 жовтня 2020.
- Загинули наші земляки з “Айдару”. Сайт громади Приірпіння. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
- Народжений у Грузькому. Краєзнавство Макарівщини. Архів оригіналу за 5 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
- Пішли на війну добровольцями. Урядовий кур'єр. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 15 серпня 2014.
- Давидчук Олександр Васильович. Книга пам'яті загиблих. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
- Давидчук Олександр Васильович. Небесна гвардія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
- ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!. Правда Ірпеня. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
- Неоголошений ворог і війна. Ігор Борзило. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
- Герої нашого часу. Відділ культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
- ДВА ТОВАРИША — ДВІ ВІЙНИ. Народна армія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.