Бойко Віталій Васильович

Бойко Віталій Васильович;
	Солдат
Загальна інформація
Народження	24 липня 1973; Київ
Смерть	27 липня 2014 (41 рік); Георгіївка; Луганська область
Поховання	Київ
Громадянство	Україна
Псевдо	«Тихий»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Територіальна оборона
Формування	«Айдар»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Луганський аеропорт Бої за Георгіївку; ;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Віта́лій Васи́льович Бо́йко (нар. 24 липня 1973, Київ — пом. 27 липня 2014, смт. Георгіївка, Лутугинський район, Луганська область) — український військовик, вояк батальйону «Айдар» Збройних сил України. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойко.

Життєпис ред.

Віталій Бойко народився 24 липня 1973 року в місті Києві, мешкав у Голосіївському районі, навчався у еколого-природничому ліцеї № 116^[1], згодом працював водієм корпорації «УКРІНМАШ». Був активний учасник Революції гідності на Майдані Незалежності. З перших днів брав участь у проведенні антитерористичної операції на сході України.

Обставини загибелі ред.

Загін бійців «Айдару» потрапив у засідку і зазнав значних втрат. Серед загиблих був й Віталій Бойко. Разом з Віталієм загинули підполковник Сергій Коврига, старший лейтенант Ігор Римар, старший сержант Сергій Шостак, старший солдат Іван Куліш, солдат Микола Личак, солдат Алієв Іолчу Афі-Огли, солдат Станіслав Менюк, солдат Орест Квач, солдат Михайло Вербовий, солдат Олександр Давидчук та солдат Ілько Василаш.

Протягом доби підрозділи батальйону «Айдар» брали участь у трьох різних операціях під Луганськом — Лутугине, Успенка та Георгіївка. В кожній із груп були втрати. Всього батальйон втратив тоді загиблими 12 бійців.^[2]

Вшанування пам'яті ред.

27 травня 2015 року в еколого-природничому ліцеї № 116 міста Києва було відкрито меморіальну дошку випускнику Віталію Бойку^[3].

Нагороди ред.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (28 червня 2015, посмертно).^[4]
нагороджений відзнакою «За вірність присязі» (посмертно).
нагороджений відзнакою батальну «Айдар» (посмертно).
нагороджений відзнакою «За вірність народу України» (посмертно).
нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
нагороджений відзнакою від громади м. Києва «Киянин-Герой» (посмертно).

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ У Києві поховали загиблого бійця батальйону «Айдар». Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.
↑ Розвідник Ілля «Дід» загинув у бою // «Радіо Свобода», 31 липня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.
↑ Відкриття меморіальної дошки в еколого-природничому ліцеї № 116
↑ Указ Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року Про відзначення державними нагородами України. Архів оригіналу за 1 липня 2015. Процитовано 29 серпня 2016.

Посилання ред.

Бойко Віталій Васильович [Архівовано 4 грудня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] У Києві поховали загиблого бійця батальйону «Айдар». Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.

[2] Розвідник Ілля «Дід» загинув у бою // «Радіо Свобода», 31 липня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.

[3] Відкриття меморіальної дошки в еколого-природничому ліцеї № 116

[4] Указ Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року Про відзначення державними нагородами України. Архів оригіналу за 1 липня 2015. Процитовано 29 серпня 2016.

[1]

[2]

[3]

[4]