Відкрити головне меню

Реймське Євангеліє — церковно-слов'янський пергаментний рукопис, знаменита київська пам'ятка XIXIІ і XIV століть. Пам’ятка української мови[1][2].

Реймське Євангеліє
Мова церковнослов'янська мова

Цей твір у Вікісховищі?
Реймське Євангеліє

Складається з двох уривків від різних книг, які були переплетені разом 1395 р.
Один уривок, написаний кирилицею в XI — XIІ століттях, міг за умови найранішнього датування, походити із бібліотеки Ярослава Мудрого. Документів, які б підтверджували його зв’язок з діяльністю Анастасії Ярославни, королеви Угорщини, немає. Поширювана у ЗМІ думка про зв’язок цього уривка з її сестрою Анною Ярославною, королевою Франції, є фікцією. [3]
Другий уривок, написаний глаголицею в XIV столітті, походить з Хорватії.

ІсторіяРедагувати

Реймське Євангеліє складене з двох частин:

  1. кириличних євангельських читань, 17 аркушів 23х17,5 см (18 та 19 зошити євангелія апракосу), південно-слов'янської редакції, мабуть, з 11 — 12 ст., придбаних цісарем Карлом IV десь в Угорщині та подарованих Емауському монастиреві у Празі, заснованому 1347 року;
  2. хорватсько-глаголичної частини (31 лист) із євангельськими й апостоловими читаннями й пареміями на свята за римським обрядом, списаної з хорватського оригіналу 1395 року ченцем Емауського монастиря для католицько-слов'янської богослужби.
 
Кардинал Карл Лотарингський

Кінцевий глаголичний запис, мовляв, першу (кириличну) частину написав святий Прокіп Чеський, на думку деяких дослідників не відповідає дійсності.

Цілий кодекс, за одним з припущень, занесений гуситами (монастир спалений у 1421 році) до Царгороду, був куплений кардиналом Карлом Лотарингським[fr], що пожертвував його собору у Реймсі (Франція), де він зберігається від 1574 року.

Згадка про те, що на рукописі ніби присягали при коронаціях французькі королі, є непідтвердженою джерелами легендою[4].
Євангеліє цінувалось за багату, з частками реліквій, обкладинку, та незрозумілий (індійський, як вважалось, текст). Тільки у 1717 р. віце-канцлер Росії П. Шафіров ідентифікував написану кирилицею частину. Немає документального підтвердження, що його оглядав Петро І.
Під час революції обкладинку з реліквіями було знищено, а сам унікальний рукопис вважали загубленим у регіональній французькій колекції — його зберігали в міській бібліотеці Реймса — міста, де з давнини коронували французьких королів.

У 2010 році 32 сторінки, які вціліли до наших днів, перевидані українською, англійською та французькою мовами. Презентація видання відбулася в Києві, у Софійському Соборі.

ВиданняРедагувати

З уваги на ці легенди кириличну частину євангеліє друковано тричі факсимільно:

  • «Sylvestre de Sacy, Evangeliaire slave…», Париж 1843
    • 1 вид. (передрук Ганки у Празі 1846), 1852;
    • 2 вид. (виправлення помилок подав Лось ASPh 9 кн. 1886[прояснити]) — на кошти царя Миколи І;
  • Leger L. L'Evangéliaire slavon de Reims …", Реймс-Прага 1899.

Мову Реймського Євангеліє вивчали Петро Раковський-Білярський (1847, що кириличну частину визначив як румунську копію 14 ст. з сербсько-болгарського оригіналу) та Олексій Соболевський («Русский Филологический Вестник», ч. 18, 1887, що уважав її сх.-слов. відписом 11 — 12 ст.).

ГалереяРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Реймське Євангеліє ХІ ст. // Німчук В. Історія української мови. Хрестоматія Х-ХІІІ ст. / НАН України. Інститут української мови. — Житомир: Полісся, 2015. — С. 113. — (Зібрання пам’яток української мови найдавнішого періоду (Х – ХІІІ ст.).
  2. Пам'ятки української мови / Українська мова (енциклопедія)
  3. Толочко О.П., [1] ; РЕЙМСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ
  4. Corvinus Jastrzobski, Notice sur le texte du Sacre ; in Achille François et Jouffroy d'Abbans, Dictionnaire des inventions et découvertes anciennes et modernes, page 384—396.