Та́рту (ест. Tartu, південноестонське наріччя: Tarto, у 1030-1224 укр. Юр'їв; у 1224-1893 Дерпт нім. Dorpat, Dörpt також, іноді, Дорпат, Тарбату[4]; у 1893-1918 рос. Юрьев) — друге за величиною місто в Естонії, центр Південної Естонії. Тарту відоме як традиційний інтелектуальний центр Естонії: у Тарту міститься єдиний класичний університет — Тартуський університет (ест. Tartu Ülikool), заснований 1632 року та найстаріший театр в Естонії — Ванемуйне (ест. Vanemuine).

Тарту
Tartu

Герб
Герб Тарту
Тартуський університет
Тартуський університет
Основні дані
58°23′00″ пн. ш. 26°43′00″ сх. д. / 58.38333° пн. ш. 26.71667° сх. д. / 58.38333; 26.71667Координати: 58°23′00″ пн. ш. 26°43′00″ сх. д. / 58.38333° пн. ш. 26.71667° сх. д. / 58.38333; 26.71667
Країна Естонія
Адмінодиниця Тарту[2]
Столиця для Дерптське єпископство, Юріївський повіт[3], Тартумаа і Тарту
Засновано 1262
Площа 38,8 км²
Населення 95 074 (2012)[1]
Водойма Емайигі
Часовий пояс UTC+2 і Східноєвропейський час
Номери автомобілів T
GeoNames 588335
OSM r2153396  ·R
Поштові індекси 50050–51111
Міська влада
Вебсайт tartu.ee
Мапа


CMNS: Тарту у Вікісховищі

Відомий як поселення стародавньої людини[5] з середини I тисячоліття н. е. (ймовірно у V—VI столітті)[5] під назвою Тарбату[6] (ест. tarvas — тур, первісний бик). В XI столітті дружина київського княза Ярослава Мудрого приєднала частину земель естів до Київської Русі, князь заснував на цих землях місто Юр'їв. Після розпаду Київської Русі місто послідовно потрапляло під управління Новгородської республіки, Лівонського ордену, Речі Посполитої, Шведського королівства, Російської імперії, СРСР та Естонії, чим обумовлено різноманіття варіантів назв міста.

ДемографіяРедагувати

Згідно з даними Євростату, населення Тарту складається з таких етнічних груп (дані 2006 року):

Національність %
Естонці 80,2 %
Росіяни 15,7 %
Українці 1,2 %
Фіни 1,1 %
Інші 1,8 %

Наступна таблиця відображає зміну кількості населення Тарту. Дані взяті з офіційних переписів населення, починаючи з 1881 року[7] та міністерства статистика Естонії[8]:

Рік Населення
1881 29,974
1897 42,308
1922 50,342
1934 58,876
1959 74,263
1970 90,459
1979 104,381
1989 113,320
1995 104,874
2000 101,241
2005 101,483
2006 101,740
2007 101,965

Культура і мистецтвоРедагувати

ТеатрРедагувати

МузеїРедагувати

 
Ратуша Тарту

Музеї Тартуського університетуРедагувати

  • Історичний музей Тартуського університету;
  • Художній музей Тартуського університету;
  • Зоологічний музей Тартуського університету;
  • Геологічний Музей Тартуського Університету.

БібліотекиРедагувати

Український слідРедагувати

Повість врем'яних літ пише про похід київського князя Ярослава Мудрого 1030 року: «В тому ж році пішов Ярослав на чудь, і переміг їх, і поставив город Юр'їв». Ярослав Мудрий назвав городище Юр'їв згідно зі своїм християнським ім'ям. Це була перша згадка про Тарту у писемних джерелах.

У середині ХІХ ст. в Дерптському університеті вчився, а згодом працював Бунге Олександр Андрійович, ботанік, уродженець Києва.

Михайло Косач, старший брат Лесі Українки, більш як 10 років проживав у Тарту - вчився, здобував освіту, працював. З 1891 року Михайло Косач вже навчався у Дерптському (Тартуському) університеті. Водночас захоплювався літературою (опублікував у галицьких часописах новели під псевдонімом Михайло Обачний), а також фотографією і етнографією.

1894 р. Михайло успішно закінчив у Дерптському університеті математичне відділення, перевівся на фізичне і незабаром завершив освіту. Ще студентом працював асистентом фізичного кабінету, де готував і проводив досліди під керівництвом професора Б. Б.Голіцина, відомого вченого, згодом академіка, основоположника сейсмології як точної науки, винахідника сейсмографа, першого президента Міжнародної сейсмічної асоціації.

 
Михайло Косач, 1903 р.

Навесні 1895 р. захистив дисертацію з фізики на тему «Актиноелектричні явища». Викладав фізику та математику в Тартуській жіночій гімназії. Мав низку технічних винаходів, брав участь у роботі української громади в Тарту

Він вступив до Товариства Природознавців, на засіданні якого виголосив доповіді «Заломлення світла на межі двох одновісних кристалів» та «Спрощена форма машини Атвуда». Університетські колеги відзначали його високу лекторську майстерність.

Юріївський (Тартуський) університет для ознайомлення з газовими двигунами відрядив на кілька днів М. Косача до Кельна.

Працюючи асистентом професора О.І.Садовського[ru]в Юріївському (Тартуському) університеті, брав безпосередню участь (був співавтором) в дослідах із виявлення механічної обертової дії світла на кристалічну пластинку. У передмові до своєї статті професор Садовський зазначає:

  У підсумку я дозволю собі подякувати асистентові кафедри фізики в Юріївському Університеті М. П. Косачу, який допомагав мені в усіх моїх експериментальних спробах виявити очікувані явища. Як зацікавлення наукою, так і зацікавлення питанням, яке я опрацьовував, змусили його затратити на цю допомогу значно більше часу, ніж це вимагалося його безпосередніми обов'язками. Фізична Лабораторія Юріївського університету. Жовтень, 1898.  

Теоретичні розрахунки майже через 40 років (1935 р.) були підтверджені американським вченим Річардом Бетом (у виконанні цих дослідів його консультував А. Ейнштейн), і отримали назву ефект Садовського.[9]

Леся Українка. Повертаючись із Санкт-Петербурга в Україну наприкінці лютого 1900 року, Леся Українка відвідала Дерпт (Тарту). В той час там жив її брат Михайло Косач. Він був приват-доцентом Дерптського університету. Велике враження справила на поетесу багата університетська бібліотека. В книзі запису почесних гостей залишився автограф Лесі Українки. В бібліотеці зберігається і перше видання збірника віршів поетеси «Думи і мрії». Недовго гостювала Леся Українка у брата. Дні її перебування припали на Шевченківські дні. Українська «Громада» організувала традиційний вечір, який був присвячений великому пророку. На цьому вечорі поетеса прочитала кілька своїх віршів.

У Дерпті Ольга Косач (в заміжжі Косач-Кривинюк), молодша сестра Михайла та Лесі, була в кінці 1900-го – на початку 1901-го, а роком раніше, повертаючись із Петербурга, у брата й зовиці гостювала Леся. До речі, в листі до матері з Дерпта вона згадує про «домашні» знімки маленької братової доньки Євці, яку Михайло фотографував сам

В пам'ять про відвідини естонської землі на фасаді тартуського будинку, де зупинялась Леся Українка, Посольство України в Естонській Республіці 25 лютого 2001 року відкрило меморіальну дошку (https://vsesvit.miok.lviv.ua/news/12).

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

Див. Категорія:Уродженці Тарту

ПроживалиРедагувати

Дерптські воєводиРедагувати

Див. такожРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. Статистика населення Естонії(ест.)
  2. http://metaweb.stat.ee/get_classificator_file.htm?id=4412334&siteLanguage=et
  3. Д. Р. Юрьев // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XLI. — С. 437–439.
  4. In the fifth century Estonians built the first fortress at Tarbatu — from which both the modern Estonian name of Tartu and the Germanic name of Dorpat derive: Batten, Alan Henry (1988). Resolute and Undertaking Characters. Springer. ISBN 978-90-277-2652-0. 
  5. а б Р. Пуллат, Э. Тарвел, «История города Тарту», Таллин, изд. «Ээсти раамат», 1980 г., стр.11
  6. In the fifth century Estonians built the first fortress at Tarbatu — from which both the modern Estonian name of Tartu and the Germanic name of Dorpat derive: Batten, Alan Henry. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-90-277-2652-0.
  7. Statistics Estonia: General Data for 1881, 1897, 1922, 1934, 1959, 1970, 1979, 1989 Censuses
  8. Statistics Estonia: Population by Gender, Age Group and County
  9. Михайло Косач (Михайло Обачний). Твори. Київ: Видавничий дім «Комора». 2017. ‒ C. 564—566.

ПосиланняРедагувати