Відкрити головне меню

Князь Голіцин Борис Борисович (нар.18 лютого (2 березня) 1862(18620302), С.-Петербург, — пом.4 (17) травня 1916, С.-Петербург) — російський фізик і геофізик, один із засновників сейсмології, академік Петербурзької АН (1908).

Голіцин Борис Борисович
рос. Борис Борисович Голицын
Golicyn, Boris Borisovich.jpg
Народився 18 лютого (2 березня) 1862
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер 4 (17) травня 1916 (54 роки)
Петроград, Російська імперія[1]
·інфекційні захворювання
Поховання Нікольський цвинтар Олександро-Невської лаври[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність фізик, сейсмолог, викладач університету, метеоролог
Галузь Геофізика
Alma mater Морський кадетський корпус і Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова
Відомі учні Q4319951?
Заклад Імператорський Московський університет[d], Імператорський Дерптський університет[d], Жіночий медичний інститут[d] і Головна геофізична обсерваторія імені Воєйкова[d]
Членство Лондонське королівське товариство, Російська академія наук і Петербурзька академія наук
Титул Князь
Рід Голіцини
Нагороди

Голіцин Борис Борисович


Зміст

БіографіяРедагувати

Закінчив Морську академію в Петербурзі (1886) і Страсбурзький університет (1890).

Викладав в Московському університеті (1891—1893), Морській академії (1894—1914), в Петербурзькому жіночому медичному інституті (1897—1908) і Вищих жіночих Бестужевських курсах (1909—1916).

Творчий доробокРедагувати

Основні праці — з теорії теплового випромінювання, теорії критичного стану речовини, сейсмології, оптики, рентгенівського випромінювання. Найважливіший внесок Б. Б. Голіцин зробив у теорію теплового випромінювання. Він полягає у введенні уявлення про температуру випромінювання абсолютно чорного тіла (1893). Дисертація Б. Б. Голіцина, яка містила ці ідеї, була відкинута рядом вчених, однак згодом ці ідеї отримали повне визнання. У галузі сейсмології Голіцину належить розробка теорії і конструкції електродинамічних сейсмографів і введення їх у практику, а також вирішення низки завдань теоретичної сейсмології. Зокрема, він знайшов розв'язок задачі про визначення вогнища землетрусу за даними однієї сейсмічної станції (1902).

Голіцин Б. Б. поклав початок систематичному вивченню сейсмічності та застосуванню сейсмічних досліджень до вивчення внутрішньої будови Землі. У галузі теорії критичного стану речовини Голіцину належать теоретичні дослідження флуктуацій густини поблизу критичної точки і розробка експериментальних методів визначення критичної температури.

У 1911 Голіцин був обраний президентом Міжнародної сейсмічної асоціації (тепер — Міжнародна асоціація сейсмології і фізики надр Землі англ. International Association of Seismology and Physics of the Earth's Interior (IASPEI)).

У 1913 році — стає директором Головної фізичної обсерваторії, під його керівництвом були розгорнуті великі дослідження з геофізики.

Член Лондонського королівського товариства (1916).

Його іменем названо шар Голіцина. Голіцин у 1916 встановив, що за різким зростанням кутів виходу сейсмічної радіації на епіцентральній відстані (приблизно 2000 км) існує аномалія в Мантії Землі.

У світовій науковій літературі для цього шару загальновживаною є назва «20 границя розділу».

ДжерелаРедагувати

  • Саваренский Е. Ф., Б. Б. Голицын и некоторые задачи современной сейсмологии, «Изв. АН СССР, сер. Геофизическая», 1963, № 1, с. 3; 3юков П. И., Хргиан А. Х., Б. Б. Голицын как физик, в сборнике: История и методология естественных наук, в. 3, М., 1965, с. 242.
  • Борис Булюбаш. От сейсмометра к теории расширяющейся Вселенной // Наука и технологии РФ

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Голицын Борис Борисович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.