Відкрити головне меню

Руут Тармо
ест. Ruut Tarmo
Ruut Tarmo.jpg
Народився 26 квітня 1896(1896-04-26)
Тарту
Помер 28 січня 1967(1967-01-28) (70 років)
Таллінн
Поховання Метсакальмісту
Громадянство
(підданство)
Flag of Estonia.svg Естонська Республіка
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність театральний та кіноактор
режисер
Заклад Ванемуйне
Роки активності з 1912
Нагороди
IMDb nm0850530

Руут Тармо (ест. Ruut Tarmo; *26 квітня 1896(18960426), Тарту — †28 січня 1967, Таллінн)[1] — естонський театральний та кіноактор, театральний режисер, чия творча діяльність тривала більше п'яти десятиліть.

Ранні рокиРедагувати

Руут Тармо, справжнє ім'я Харальд Рудольф Кляйн, народився в Тарту в 1896[2] та почав свою кар'єру на сцені рідного міста в 1912. В 1914 році він приєднався до відомого театру Ванемуіне і згодом виступав на найбільших світових сценах (прийнамні двічі він з'являвся на сцені Лондонського театру разом із співвітчизником Антсом Есколою[3]), а також на сцені Естонської Національної опери та Естонського драматичного театру. В 1927 році він дебютував у кіно фільмі, сценаристами якого виступили Аскелла Лутс та Теодор Лутс, — німа драма «Молоді орли» (Noored kotkad), який зображує боротьбу естонських солдатів у війні за незалежність Естонії 1918–1920 років.

АрештРедагувати

Після вторгнення та анексії Естонії в роки Другої світової війни Радянським Союзом, Тармо був заарештований радянською владою, разом з багатьма іншими представниками творчої еліти та інтелігенції, наприклад, його дружиною актрисою Марі Мьольдре та автором Геіті Талвіком, та був запроторений до в'язниці.[4] Після звільнення йому було заборонено брати участь у культурному житті аж до смерті Йосипа Сталіна.[5] Після того як заборону було знято, Тармо повернувся на театральну та кіно сцени. В 1955 році він знявся у першому фільмі після заборони — комедійна стрічка з короткою назвою «Värav nr. 2», режисера Олега Лентсіуса.

Смерть та спадщинаРедагувати

Тармо залишався популярним театральним та кіноактором аж до самої смерті в Таллінні в 1967 році. В 1971 році, його дружина написала посмертну біографію актора «Руут Тармо», виданою «Eesti Raamat» в Таллінні.[6] В 2010 році п'єса з назвою «Марі та Руут» була поставлена в Театрі Естонської драми, де змальовано життя Тармо та його дружини Марі Мьольдре протягом часу ув'язнення актора.[7]

Нагороди і званняРедагувати

  • Заслужений артист Естонської РСР (1959)[8]
  • Народний артист Естонської РСР (1966)[9]

ПриміткиРедагувати

  1. Parve, Ralf R. Nädala juubilar: Ruut Tarmo 110 26 April 2006. Kesknädal. Архів оригіналу за 15 грудень 2014. Процитовано 1 червень 2015. 
  2. Parve, Ralf R. Nädala juubilar: Ruut Tarmo 110 26 квітня 2006. Kesknädal. Архів оригіналу за 15 грудень 2014. Процитовано 1 червень 2015. 
  3. SIRP: Näitleja on ajastu lühikroonika 8 серпня 2008[недоступне посилання з червень 2019]
  4. Museum of Occupations. Архів оригіналу за 4 червень 2012. Процитовано 1 червень 2015. 
  5. Museum of Occupations. Архів оригіналу за 4 червень 2012. Процитовано 1 червень 2015. 
  6. Open Library
  7. Eesti Päevaleht
  8. Cinema Theatre.ru
  9. Cinema Theatre.ru