Метеори́т (від грец. μετέωρος, «підвішений у повітрі») — тверде тіло космічного походження, що впало на поверхню Землі або іншого космічного тіла з космосу.

Метеорит Вілламетт вагою 15,5 тонн.
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg 1. Чому багато метеоритів прилітають з одного і того ж місця // Канал «Цікава наука» на YouTube, 11 грудня 2020.

Існують різні дані про кількість метеоритів, що падають на Землю, які залежать від точності вимірювань. Вважають, що за добу падає 5-6 тонн метеоритів, або 2 000 тонн на рік. Крім того, за добу на земну поверхню падає від 300 до 20 000 тонн метеоритного пилу[1]. Більшість знайдених метеоритів мають вагу від декількох грамів до декількох кілограмів. Найбільший зі знайдених метеоритів — Гоба, маса якого (за оцінками, оскільки метеорит ніколи не зважувався) сягала 60 тонн[2]. Також існує інтерактивна карта руху метеоритів[3][4].

Загальний описРедагувати

Явище падіння тіла з космосу, називається метеором, якщо воно виглядає не яскравіше —4-ї зоряної величини, якщо тіло яскравіше або помітні його кутові розміри  — болідом. Космічне тіло до падіння називається метеорним тілом і класифікується за астрономічними ознаками, наприклад, це може бути комета або астероїд. Аналогічні падінню метеорита явища на інших планетах і небесних тілах звичайно називаються просто зіткненнями між небесними тілами.

Основними компонентами метеоритної речовини є залізо-магнезіальні силікати й нікелисте залізо. Розповсюджені мінерали, що входять до складу метеоритної речовини, — це олівіни (Fe, Mg)2SiO4 і піроксени (Fe, Mg)SiO3 Вони наявні в силікатах або у вигляді дрібних кристалів чи скла, або як суміш із різними пропорціями.

КласифікаціяРедагувати

За вмістом нікелистого заліза й силікатів метеорити поділяють на три великі категорії[5], які у свою чергу поділяють на дрібніші категорії:

Кам'яні метеоритиРедагувати

Найбільш численні кам'яні метеорити поділяють на дві групи: хондрити й ахондрити.

ХондритиРедагувати

Докладніше: Хондрити

Хондрити названо так через наявність незвичайних включень сферичної або еліптичної форми — хондр — яких не виявлено в земних породах. Розмір хондр зазвичай становить близько міліметра, хоча буває і декілька міліметрів. Їх склад та структура свідчить, що вони кристалізувалися з розплаву[6]. Хондрити мають елементний склад, близький до складу тугоплавкої речовини Сонця, це відрізняє їх від земних порід. Їх вважають залишками протопланетної речовини, що зазнала мінімальних змін від часу утворення планет[7].

Звичайні хондритиРедагувати
Докладніше: Звичайні хондрити

Значно переважають інші різновиди метеоритів за чисельністю, — з-поміж усіх знайдених на Землі метеоритів звичайні хондрити становлять 87 %. Саме тому вони отримали назву «звичайні».

Вуглецеві хондритиРедагувати

Вуглецеві хондрити містять багато заліза, що перебуває у зв'язаному стані в силікатах. Вони темніші звичайних, таке забарвлення вуглецевим хондритам надає мінерал магнетит (Fe3O4), невелика кількість графіту, сажі та органічних сполук, зокрема, цукри[8].

АхондритиРедагувати

Докладніше: Ахондрити

Група кам'яних метеоритів (близько 10 %) — ахондрити. У них немає хондр і вони хімічно не схожі на хондрити. Ахондрити утворюють ряд від майже мономінеральних олівінових або піроксенових порід до об'єктів, подібних за структурою й хімічним складом до земних й місячних базальтів. Вони бідні залізом і сидерофільними домішковими елементами, у них дещо різний вміст Fe, Mg й Ca. Здебільшого ці метеорити схожі на вивержені породи Землі та Місяця, що пройшли магматичну диференціацію. Вважається, що ахондрити утворилися з вихідної речовини хондритового складу в процесі диференціації, що також призвела до утворення залізних метеоритів. Ахондрити поділяють на групи за мінеральном складом. Назва кожної з груп відповідає або назві основного мінералу, або назві метеориту, який можна вважати типовим представником даної групи: оголені (97 % за масою становить ортоенстатит), уреїліти (85 % олівіну), діогеніти (95 % ортопіроксену), говардити (40-80 % ортопіроксену) і евкрити (40-80 % піжоніту).

Залізо-кам'яні метеоритиРедагувати

Залізо-кам'яні метеорити поділяють на два типи, що розрізняються хімічними й структурними властивостями: паласити та мезосидерити.

  • Паласитами називають ті метеорити, силікати яких складаються із кристалів магнезіального олівіну або їхніх уламків, укладених у суцільній матриці з нікелистого заліза.
  • Мезосидеритами називають залізо-кам'яні метеорити, силікати яких являють собою в основному перекристалізовані суміші з різних силікатів, що входять також до складу металу.

Залізні метеоритиРедагувати

Докладніше: Залізні метеорити

Залізні метеорити майже цілком складаються з нікелистого заліза (90-91 % FeNi) з невеликими домішками фосфору та кобальту, можуть містити невеликі кількості мінералів у вигляді включень.
Нікелисте залізо (FeNi) — це твердий розчин нікелю в залізі. За високого вмісту нікелю (30-50 %) нікелисте залізо перебуває, в основному, у формі теніту (γ-фаза) — мінералу гранецентрованої структури, за низького (6-7 % нікелю) нікелисте залізо майже повністю складається з камаситу (α-фаза) — мінералу з об'ємно-центрованою ґраткою.

Залежно від структури, визначеної вмістом нікелю, залізні метеорити поділяють на[9]:

Якщо поліровану поверхню гексаедриту обробити кислотою, зазвичай видно тонке штрихування, яке називають неймановими лініями[en]. Добрим прикладом гексаедриту є пластина метеорита Coahuila[10].

Внаслідок обробки кислотою полірованої поверхні октаедритів утворюються відманштеттенові фігури[9].

Окремі метеоритиРедагувати

Метеорити, знайдені на території УкраїниРедагувати

На території України зареєстровано за останні століття падіння 43 метеоритів, з них чотири — залізні[11]. Ось найвідоміші з них:

Влучання метеоритів у людейРедагувати

Перший в історії задокументований випадок влучання метеорита в людину стався 30 листопада 1954 р. в місті Силакауга, округ Талладеґа штат Алабама, США. Один з уламків метеорита Силакауга вагою 3,86 кг та розміром з апельсин, пробив дах будинку і, відскочивши рикошетом від радіоприймача, травмував сплячу жінку.

Інший випадок було зафіксовано у червні 2009 року, коли метеорит розміром з горошину врізався в чотирнадцятирічного німецького школяра Герріта Бланка, що прямував у цей момент до школи. Метеорит пройшов по руці хлопця і створив у землі кратер діаметром 30 сантиметрів. Хлопець відбувся дзвоном у вухах, який пройшов через декілька годин, і шрамом завдовжки 7,5 см на руці[15][16].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. «Железо в космосе» [Архівовано 6 березня 2012 у Wayback Machine.] — глава з книги М. О. Мезеніна Занимательно о железе. М. «Металлургия», 1972. 200 с. (рос.)
  2. Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. — ISBN 5-7707-2044-1. (рос.), с. 16
  3. O'Callaghan, Jonathan (8 травня 2015). Watch thousands of asteroids skim Earth in this interactive map. Mail Online. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021. 
  4. Asteroid Database and Mining Rankings - Asterank. www.asterank.com. Архів оригіналу за 11 лютого 2020. Процитовано 25 жовтня 2021. 
  5. Метеорити // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 282—284. — ISBN 966-613-263-X.
  6. Хондри // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 514. — ISBN 966-613-263-X.
  7. Хондрити // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 514. — ISBN 966-613-263-X.
  8. First Detection of Sugars in Meteorites Gives Clues to Origin of Life. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 23 листопада 2019. 
  9. а б Залізні метеорити // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 163. — ISBN 966-613-263-X.
  10. Частина метеориту Coahuila з колекції С.-Петербурзького гірничого унверситету. Архів оригіналу за 20 серпня 2014. Процитовано 19 лютого 2012. 
  11. Сайт Міжнародного метеоритного товариства. Архів оригіналу за 31 липня 2013. Процитовано 17 лютого 2013. 
  12. Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. — ISBN 5-7707-2044-1. (рос.). - с. 18.
  13. Кравчук П. А. Книга рекордів природи. — Луцьк : ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. — 336 с. — ISBN 978-966-361-642-1. - с. 325. Перший український метеорит.
  14. Метеоритна колекція РАН [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  15. «На німецького школяра впав метеорит.» Відомості.UA 12 червня 2009 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](укр.)
  16. [«14-year-old hit by 30,000 mph space meteorite». [[The Telegraph]] Thursday 23 February 2012 (англ.). Архів оригіналу за 25 лютого 2012. Процитовано 23 лютого 2012.  «14-year-old hit by 30,000 mph space meteorite». The Telegraph Thursday 23 February 2012 (англ.)]

ПосиланняРедагувати