Олівін
Олівін — породотвірний мінерал класу силікатів. Ортосилікат магнію та заліза острівної будови. Вміст заліза і магнію змінюється між крайніми членами ізоморфного ряду олівіну: форстеритом Mg2[SiO4] і фаялітом — Fe2[SiO4]. Олівін складає основні і ультраосновні магматичні породи і є дуже поширеним мінералом в мантії Землі. Це один з найпоширеніших в земній корі мінералів.
Олівін | |
---|---|
Загальні відомості | |
Абревіатура | Ol[1] |
Хімічна формула | (Mg, Fe)2[SiO4] |
Клас мінералу | ортосилікати |
Ідентифікація | |
Колір | зелений, темно-зелений, жовтий, коричневий, сірий |
Форма кристалів | короткостовпчасті призми |
Сингонія | ромбічна |
Спайність | слабка по {100} і погана по {010} |
Злам | раковистий |
Твердість | 6,5-7 |
Блиск | скляний |
Прозорість | прозорий до непрозорого |
Колір риси | біла |
Густина | 3,27-3,37 |
Розчинність | форстерит розчиняється в концентрованій HCl з утворенням гелю SiO2, фаяліт з HCl не реагує |
Оптичні властивості кристалів | |
Подвійне променезаломлення | 1,682–1,642 |
Інші характеристики | |
Плавкість | Тпл. близько 1500 °C |
Названо на честь | оливковий |
Олівін у Вікісховищі |
Назва
ред.Назву цей мінерал отримав від німецького мінералога Авраама Вернера у 1789 році за свій оливково-зелений колір вкраплеників в базальтах[2]. Синоніми: перидо́т (слово французького походження). Прозорий жовто-зелений до зеленого відтінку олівін, який є дорогоцінним каменем, називають хризолітом.
Склад і властивості
ред.Хімічний склад олівіну змінюється від істотно магнезіального — форстериту (Fo) Mg2[SiO4] до залізистого — фаяліту (Fa) Fe2[SiO4], причому існує безперервний ізоморфний ряд між цими крайніми членами, де Mg2+ ізоморфно заміщується Fe2+. Досконалий ізоморфізм типу твердого розчину встановлений і в ряду фаяліт-кнебеліт-тефроїт. Проте, в ряду Fo-Fa, манган присутній лише в незначних кількостях, що ймовірно пов'язане з незначним вмістом Mn в основних і ультраосновних магмах. Збагачений магнієм тефроїт (пікротефроїт) зустрінутий лише в кількох родовищах. Проміжні члени ізоморфного ряду Fo-Fa майже не містять домішок Ca2+. Залізистий аналог монтічеліту — кірштейніт встановлений лише в шлаках металургійного виробництва, але не знайдений в природі. Склад (з порід Везувію, у %): MgO — 51,64; FeO — 5,01; SiO2 — 42,3.
Сингонія ромбічна. Форми виділення: зернисті агрегати, рідкісні короткостовпчасті призматичні кристали. Густина 3,22-4,39. Твердість 6,5-7,25. Переважно зеленого, жовто-зеленого кольору. Блиск — скляний. Крихкий. Злам раковистий.
Генезис і поширення
ред.Олівін є типовим глибинним високотемпературним мінералом. Під час магматичної кристалізації більш ранні олівіни і олівіни гіпербазитів збагачені Mg порівняно з пізнішими, чи з олівінами основних (і тим більше кислих) порід, склад яких сягає майже чистого фаяліту. В мантії олівін є найпоширенішим мінералом до глибин близько 440 км, де відбувається його поліморфний перехід до рингвудиту з щільнішою кубічною упаковкою.
В земній корі олівін зустрічається зазвичай у недосичених SiO2 породах. Основні мінерали групи олівіна — форстерит (Mg2SiO4), фаяліт (Fe2SiO4), тефроїт Mn2SiO4 утворюють ізоморфні ряди, члени яких відомі як власне олівіни, або гортоноліт (Mg, Fe)2SiO4, кнебеліт (Fe, Mn)2SiO4, пікротефроїт (Mn, Mg)SiO4. Прозорий різновид — хризоліт. Олівін — важливий мінерал основних і ультраосновних вивержених порід — дунітів, перидотитів, олівінових габро і базальтів, пікритів і ін. Один з найпоширеніших мінералів як на Землі, так і в космосі. Зокрема його знайдено у складі метеоритів, астероїдів[3], на Місяці[4], Марсі.
Розповсюдження: Фіршток, Оденвальде, Рьон і Фогельсберґ (Гессен), Кайзерштуль (Баден), Форстберґ (Ейфель) — ФРН; Лангбан (Швеція), Піццо-Фіццо (П'ємонт, Італія); Айн-Тая (Алжир); Есна (Верхній Єгипет); о. Сент-Джон (Червоне море); Красноярський край, Урал, Таймир, Респ. Саха, Забайкалля — РФ та ін. В Україні є на Волині, у Приазов'ї.
Використання
ред.Використовують для виготовлення вогнетривів, окремі різновиди — як дорогоцінне каміння.
Різновиди
ред.Розрізняють:
- олівін залізистий (фаяліт);
- олівін вапнистий або кальціїстий (1-й різновид олівіну з вмістом СаО до 14 %; 2-й — моноклінна модифікація ларніту — Ca2[SiO4], стабільна нижче 675 °C);
- олівін вапнисто-залізистий (кальціїсто-залізистий, монтичеліт залізистий);
- олівін титановий (різновид олівіну, який містить незначну кількість титану);
- олівін білий (форстерит);
- олівін уральський (помилкова назва демантоїду).
Цікаві факти
ред.- Найбільший за розмірами огранований хризоліт важить 310 карат. Він був знайдений на острові Зебергет і зберігається у Смітсонівському інституті у Вашингтоні[5].
- У 2018 році вулкан Кілауеа, під час свого виверження, обсипав гавайців олівінами[6].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Werner A.G. Versuch einer Erklärung der Entstehung der Vulkanen durch die Entzündung mächtiger Steinkohlenschichten, als ein Beytrag zu der Naturgeschichte des Basaltes, Zürich 1789.
- ↑ Japan says Hayabusa brought back asteroid grains. 16 листопада 2010. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 14 січня 2010.
- ↑ Місяць // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 299. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ Каталог минералов и самоцветов мира Силикаты: Оливин (рос.)
- ↑ Дарунок з неба: Вулкан Кілауеа обсипав гавайців рідкісними самоцвітами. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 15 червня 2018.
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Олівін // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Олівін // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Брянчанинова Н. И. Показатель преломления оливина и серпентинизация пород как элемент минералогического картирования ультрабазитов. — Физ. минералов и их аналогов. / АН СССР. Всес. минерал. общество. Л., 1991, с. 46-53. (Пол. Урал) (рос.)
- Группа оливина //В книге: Дир У.А, Хауи Р. А., Зусман Дж. «Породообразующие минералы» (рос.)
- Криволуцкая Н. А., Соболев А. В., Кузьмин Д. В., Свирская Н. М. Уникальные зональные оливины из ультрабазит-базитового массива Норильского района // ДАН. 2009.Т. 429. № 4. C. 518—522 (рос.)
Посилання
ред.- Олівін в базі webmineral.com (англ.)
- Олівін в базі catalogmineralov.ru (рос.)