Вікіпедія

Фаяліт

Фаяліт — мінерал класу силікатів. Ортосилікат заліза острівної будови, крайній член ізоморфного ряду олівіну. Синоніми: неохризоліт, перидот залізистий, скло залізне, файяліт, хризоліт залізистий.

Фаяліт
кристал фаяліту на жеоді кристобаліту, Coso Hot Springs, Каліфорнія
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура Fa[2]
Хімічна формула Fe2[SiO4]
Клас мінералу ортосилікати
Nickel-Strunz 10 9.AC.05[3]
Dana 8 51.3.1.1
Ідентифікація
Колір темно-зелений, коричневий, чорний
Форма кристалів короткостовпчасті призми
Сингонія ромбічна
Просторова група просторова група Pbnmd[4]
Спайність погана по {010}
Злам раковистий
Твердість 6,5
Блиск скляний
Прозорість напівпрозорий до непрозорого
Колір риси біла
Густина 4,39
Розчинність У HCl не розчиняється, в концентрованій H2SO4 швидко розкладається з утворенням гелю SiO2
Інші характеристики
Плавкість Тпл. 1200 °C
Названо на честь Фаял[3]
Типова місцевість Фаял[3]
CMNS: Фаяліт у Вікісховищі

Етимологія та історія ред.

Назва мінерального виду походить від назви острова Фаял (Азорські острови), де він був вперше знайденийю Аналіз і перший опис були проведені в 1840 році німецьким хіміком Крістіаном Готтлобом Гмеліном (1792 — 1860) (C.G.Gmelin, 1840).

Типовий матеріал мінералу зберігається в мінералогічній колекції Національному музеї природознавства (Париж) (Франція) під номером колекції 104.255 (CT).

Загальний опис ред.

 
Атомна структура фаяліту

Хімічна формула Fe2SiO4.

Містить(%): FeO — 70,6; SiO2 — 29,4. Домішки: MgO, MnO, ZnO, Fe2O3.

Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Форми виділення: кристали схожі на кристали олівіну, також таблитчасті, короткопризматичні; часто — суцільні скупчення. Спайність ясна по (010), недосконала по (100). Густина 4,2-4,4. Тв. 6,75-7,25. Колір зеленувато-жовтий, або бурштиново-жовтий. Окиснені відміни — бурувато-коричневі. Блиск скляний. Риса біла. Важливий контактово-метаморфічний мінерал.

Асоціація: авгіт, плагіоклаз, мікроклін, кварц, апатит, магнетит, ільменіт, шпінель, геденбергіт, арфведсоніт, амфіболи, альмандин, тридиміт, грюнерит.

Розповсюдження ред.

Фаяліт зустрічається в кислих і лужних магматичних породах, а також у збагачених залізом метаморфічних породах. Зустрічається в термально метаморфізованих або регіонально метаморфізованих осадах з великою кількістю заліза, у ґранітних та діабазових пегматитах. Часто — у кварцових сієнітах, асоціаціях з геденбергітом, ґрюнеритом, альмандином, евлітом, арфведсонітом. Знахідки: долина Радау (Гарц, ФРН), Бавено, Новара (П'ємонт, Італія), гори Мансьє (Швеція), Мурн-Маунтінз (Ірландія), Рокпорт (шт. Массачусетс, США), Прибайкалля (РФ).

В Україні фаяліт виявлений в зразках чарнокітоїдів Українського щита.

Різновиди ред.

Розрізняють:

  • фаяліт манґанистий, манґанфаяліт (різновид фаяліту, який містить 5-20 % Mn2SiO4),
  • ферифаяліт (продукт зміни фаяліту манґанистого) — (Fe3+,Fe2+, Mn2+,Ca)[SiO4],
  • таласкіт (фаяліт з пегматитів Таласької долини Киргизії).

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. ↑ mineralienatlas.de

Література ред.

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Фаяліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Фаяліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Коновал Н. М., Кривдік С. Г., Вишневський О. А. ЗАЛІЗИСТИЙ ТРЕНД ЕВОЛЮЦІЇ НОВОУКРАЇНСЬКОГО МАСИВУ ІНТРУЗИВНИХ ЧАРНОКІТІВ (ЦЕНТРАЛЬНА ЧАСТИНА УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА). Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 12, 2013. С. 82-93. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/57138/06-Konoval.pdf?sequence=1
  • Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 456-457, 451-456.
  • Handbook of Mineralogy https://rruff.info/doclib/hom/fayalite.pdf
  • Deer, W. A., Howie, R. A., and Zussman, J. (1992). An introduction to the rock-forming minerals (2nd ed.). Harlow: Longman.
  • Кривдик С. Г., Орса В. И., Брянский В. И. Фаялитгеденбергитовые сиениты юго-восточной части Корсунь-Новомиргородского плутона // Геол.журн. – 1988. – 48, № 6. – С. 43–53.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фаяліт&oldid=40668610