Відкрити головне меню
Хондри в тілі метеорита

Хондрити — найпоширеніший тип кам'яних метеоритів, що становить близько 90% усіх кам'яних метеоритів. Характерною рисою хондритів є наявність хондр — сферичних часток розміром до горошини, що містяться в основній тонкозернистій масі метеорита. Для хондритів (у порівнянні з ахондритами) характерним є більший вміст металів і сульфідних мінералів. Вони містять значну кількість нікелистого заліза (Fe-Ni) у вигляді дрібних зерен.

Із погляду сучасної космохімії вважається, що хондрити — найменш змінена фаза конденсованої в протопланетній хмарі речовини[1].

Елементарний склад хондритів близький до складу тугоплавкої речовини Сонця і значно відрізняється від земних порід. Близько 85% хондритів складаються з крапель силікатної речовини, що застигла у формі кульок — хондр, занурених у тонкозернисту масу, яка являє собою продукт розкристалізації тієї ж силікатної речовини. Головними її складовими є олівін та ортопіроксен, у невеликих кількостях наявні плагіоклаз та кальцієві піроксени, звичайними домішками є нікелисте залізо, троїліт (FeS), вітлокіт (його основна складова — фосфат кальцію Ca3[PO4}2)[1].

КласифікаціяРедагувати

За класифікацією Прайора (1923)[джерело?], хондрити поділяли відповідно до збільшення процентного вмісту Ni в нікелистому залізі й підвищення частки оксиду Fe у магнезіальних силікатах, на 3 групи: енстатитові, бронзитові й гіперстенові. Мазон (Mason, 1960) і Рінґвуд (Ringwood, 1961) виділяли 5 груп хондритів[джерело?]: енстатитові, олівін-бронзитові, олівін-гіперстенові, олівін-піжонітові та вуглецеві.

Сучасна класифікація поділяє хондрити на два підтипи[1]:

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. а б в Хондрити // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 514. — ISBN 966-613-263-X.

ПосиланняРедагувати