Дерново-підзолисті ґрунти
Дерново-підзолисті ґрунти — Е-І-диференційовані кислі ґрунти з профілем типу Нл+Н+Е+І+Р. Зональні для південної частини тайгово-лісової зони. У світі вони займають близько 350 млн га; в Україні — 2,5 млн га[1].
| Дерново-підзолисті ґрунти | |
|---|---|
|
Профіль дерново-підзолистого ґрунту |
Поширені на півночі й у північно-західній частині України, на Поліссі. Також інколи зустрічаються на борових терасах і прируслових валах рік лісостепу і в Карпатах. Великі масиви даних ґрунтів є в Канаді (центральній і східній частині), США (північному сході), середній та східній Європі, Японії, Далекому Сході Євразії. Природна рослинність різноманітна, хвойні й широколисті дерева, чагарники.
Ці ґрунти сформувались в умовах помірного теплого клімату на супісках, близько до підземних вод. Дерново-підзолисті ґрунти сформувались під мішаними лісами.
Для цього типу ґрунтів характерний невеликий уміст гумусу та білий горизонт вимивання.
Родючість — 22–44 бали (за 100-бальною шкалою). Такі ґрунти потребують осушення та внесення добрив. Середні температури січня — -4–8 °C. Коефіцієнт зволоження — 1,9–2,5. Природна рослинність — різнотрав'я.
У цих ґрунтах невеликий вміст гумусу (до 1,5 %), чітко виражений так званий підзолистий горизонт, з якого поживні речовини вимиваються вглиб.
Примітки ред.
- ↑ Пізнавальний сайт «Географія». Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
Посилання ред.
- Карта ґрунтів України [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з ґрунтознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |