Деркач лучний
| Деркач лучний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Деркач
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Crex crex (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
 Ареал поширення C. crex гніздування шляхи міграції зимування інтродуковані популяції | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Дерка́ч лучни́й[1] (Crex crex) — невеликий птах родини пастушкових.
НазваРедагувати
Свою назву цей птах отримав за гучний крик «дерк-дерк», який видає під час шлюбного періоду, перш за все вночі. Птах, що кричить, витягає шию вперед та час від часу повертає її у різні боки. Цей крик чути досить далеко — до 1 км й більше.
ОписРедагувати
Довжина тулуба деркача становить 20—25 см, розмах крил 46—53 см, вага його — 125—210 г. У нього пір'я рудувато-буре з боків з білими смугами. Підборіддя та верхня частина шиї світло-сірі. Верхня частина голови, махові пір'я крил та рульові хвоста — каштанові. Тулуб сплющений з боків, витягнута шия, короткий дзьоб. Ноги буроватого кольору.
РозповсюдженняРедагувати
Деркач мешкає по всій Європі, за винятком північніших та найпівденніших її частин. Також є у Малій Азії, на півночі Ірану, середніх частинах Західного та Середнього Сибіру, на схід до річки Вілюй та Байкалу (Росія).
Деркач — гніздовий перелітний птах по всій території України.
Спосіб життяРедагувати
Більшу частину життя проводить на землі у заростях високої трави. Найулюбленіші місця — трависті луки, луки із заростями чагарників, хлібні та конюшині поля. За небезпеки намагається врятуватися втечею. Бігає досить швидко, вправно перебігає поміж травою та часто змінює напрямок бігу. Сполоханий деркач перелітає недалеко та знову опиняється у траві. Під час перельоту літає швидко.
Деркача побачити вдається рідко, але його можна почути за його криком у шлюбний період.
Живуть деркачі поодинці й ніколи не утворюють зграй. Поодинці вони відлітають на зимівлю. Зимує він в Африці. Він повертається із зимування досить пізно. На півдні свого ареалу з'являється наприкінці квітня, на півночі — наприкінці травня. Після прильоту деркач починає шлюбні крики. Гніздиться він парами. Гніздо розміщується на землі серед трави та чагарників. Це глибока ямка, яка викладена сухим бадиллям злаків. Розміри гнізда: діаметр — 12—15 см, діаметр лотка — 11—12 см, висота — близько 7,5 см, глибина лотка — 3,5 см.
Деркач відкладає 2 кладки на рік. Кладка деркача складається з 7—12 яєць, частіше 9—10. Розміри їх — 34х42х24-30 мм. Вони висиджуються 15—17 днів. Пташенята проводять у гнізді декілька годин у гнізді. У віці 1 тижня вони починають самостійне життя. Після виводу деркачат з гнізда у дорослих птахів відбувається линяння.
Восени вони починають відлітати на зимівлю (у серпні—вересні).
Живляться рослинною та тваринною їжею, зокрема комахами, хробаками, слимаками, павуками, насінням трав, інколи зернами культурних злаків.
ЗначенняРедагувати
М'ясо у деркача досить смачне, проте його добувають у невеликій кількості внаслідок невеликих розмірів птаха. Має лише вагу для мисливців-любителів.
Див. такожРедагувати
- 8760 Крекс — астероїд, названий на честь цього виду птахів.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
ДжерелаРедагувати
- Taylor, Barry; van Perlo, Berl (2000). Rails. Robertsbridge, Sussex: Pica. ISBN 1-873403-59-3.
ПосиланняРедагувати
- Деркач // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Corn crake species text in The Atlas of Southern African Birds [Архівовано 18 липня 2015 у Wayback Machine.]