Відкрити головне меню

Хі́мки — місто обласного підпорядкування у Московській області РФ. Входить до складу Московської агломерації. Безпосередньо межує з Північним адміністративним округом Москви, відокремлений від Москви Московською кільцевою автомобільною дорогою (МКАД).

місто Хімки
Герб Химок.svg Flag of Khimki.svg
Герб міста Прапор міста
Town of Khimki near Moscow - Babakina Street - in February 2010.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Московська область
Муніципальний район Міський округ Хімки
Код ЗКАТУ: 46483000000
Код ЗКТМО: 46783000001
Основні дані
Час заснування: 1850
Статус міста з 1939 року
Населення 186 272 (2009)
Площа 115,3 км²
Поштові індекси 143900
Телефонний код +7 49651
Географічні координати: 55°53′21″ пн. ш. 37°26′42″ сх. д. / 55.88916666669477706° пн. ш. 37.44500000002777540° сх. д. / 55.88916666669477706; 37.44500000002777540Координати: 55°53′21″ пн. ш. 37°26′42″ сх. д. / 55.88916666669477706° пн. ш. 37.44500000002777540° сх. д. / 55.88916666669477706; 37.44500000002777540
Часовий пояс UTC+3, влітку UTC+4
Схема міста
Схема міста
Влада
Веб-сторінка admhimki.ru
Міський голова Стрельчанов Володимир Володимирович
Карта
Хімки (Росія)
Хімки
Хімки

Хімки (Московська область)
Хімки
Хімки


CMNS: Хімки на Вікісховищі

Населення міста становить 186,3 тис. мешканців (2009). За населенням місто займає друге місто після Балашихи у Московській області, населення якої становить 192,8 тис. мешканців.

Місто розташоване на березі каналу імені Москви.

Місто входить до складу міського округа Хімки та є його адміністративним центром.

Місто має однойменну залізничну станцію на Жовтневій залізниці (лінія Москва — Санкт-Петербург). Також в межах міста знаходиться зупинний пункт Лівобережжя.

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
вулиця Маяковського

Від давніх часів до ХІХ століттяРедагувати

Територія Хімок та їх околиць почала заселятись у давнину, з епохи палеоліту. На березі річки Сходня знайдено частину черепа людини, яка жила понад 15 тисяч років тому. На річці Клязьмі біля села Льялово знайдено стоянку людей епохи неоліту. У Хімках знайдено бойову сокиру фатьяновської археологічної культури, виготовлену чабанами епохи бронзи в ІІ тисячолітті до нашої ери. Коло гирла річки Хімка відкриті залишки давнього городища Дяківської культури, яка відноситься до епохи раннього заліза. Основним заняттям мешканців було землеробство і тваринництво.

Однак перші письмові згадки про території, які увійшли до складу сучасних Хімок та Хімкінського району належать до XIV-XVI століть.

На місці нинішнього міста Хімки 500 років тому існували села Козмодемянське, Козловосево-Петровське, Старбеєво, Киреєво, Івашково, Красні Горки та декілька пустовщин. Існував стан (зупинка) Хімка на тракті Санкт-Петербург — Москва (714 верст від Петербурга і 14 від Москви)[1], а пізніше — село Хімки.

Вздовж тракту з'явились нові села: Хімки (Тимофіївка), Бумаково, Кобилья Лужа (нині вул. Родіонова), Молжаніновка, Кириловка. У листопаді 1851 року почала функціонувати Миколаївська залізниця між Петербургом та Москвою. Того ж року була відкрита перша від Москви станція Хімська.

ХХ-ХХІ століттяРедагувати

 
Хімкінський міст Жовтневої залізниці через Канал імені Москви

Промислові підприємства з'явились набагато пізніше, у 1920-х роках ХХ сторіччя. У 1939 року кілька селищ та садових ділянок були об'єднані у одне місто, населення якого було приблизно у 8 разів меншим, ніж зараз. У 1920-ті роки розпочався бурхливий ріст селища Хімки, зокрема у 1928 році була проведена високовольтна лінія з Москви, а з 1931 року почали ходити автобуси між Москвою та Хімками. Почали будувати кам'яні будинки.

 
Стела-вказівник на в'їзді в Хімки

.

Стрімкий ріст Хімок розпочався у післявоєнний період. У серпні 1953 року Хімки отримали статус міста обласного підпорядкування. У 1961-1963 рр значно зросла території міста, виникали нові вулиці, будувались школи, лікарні[2].

НазваРедагувати

Див. також: Хімка (річка)

Місто Хімки відносно молоде, яке виникло після прокладання залізниці. Станція Хімська відкрилась 1851 року і була названа по імені річки, на березі якої розташована. Ця річка відома з XVI століття. За однією з версії назва річки має балтійську етимологію і порівнюється з лит. kiminas («мох»). Збереглось кілька варіантів назви річи — Хінська, Хинська у XVI—XVII ст. Хінка, Хімка, біля окремих сіл — Хілка (верхів'я) та ви ходня (низина). На думку істориків нею у старовину пролягав водний торговельний шлях.

СимволікаРедагувати

 
Перехрестя Ленінградського шосе та Московської кільцевої дороги

Місто Хімки має власну символіку: герб та прапор. Міський герб було затверджено 6 січня 1998 року, прапор 2 вересня 2004 року, як прапор Хімкінського району, який у 2005 році було перетворено у міський округ Хімки. В основі гербової композиції зображення золотого крилатого кентавра у чорному полі.[3][4]

Міський округРедагувати

До складу Ради депутатів Хімкінського міського округу входить 25 депутатів.

НаселенняРедагувати

Рік тис. чол рік тис. чол рік тис. чол рік тис. чол
1926 2.9 1976 103 1998 133.1 2008 183.6
1939 23.1 1979 118.0 2000 133.7 2010 188.5
1959 47.8 1982 121 2001 134.4 2011 207.4
1962 51 1986 127 2003 141.0 2012 215.5
1967 70 1989 132.9 2005 179.7 2013 221.1
1970 86.6 1992 135.3 2006 180.1 2014 225.7
1973 94 1996 133.4 2007 181.0 2015 232.1

[5]

Адміністративний поділРедагувати

 
Надземний пішохідний перехід

До складу Хімок входять райони Планерна, Подрезково, Ново-Подрезково, Бутаково, місто Сходня, мікрорайон «Лівобережний»

ПромисловістьРедагувати

У місті домінує важка промисловість, але присутня і легка промисловість. Зокрема тут є шість військових заводів, серед них «Енергомаш», який виробляє паливо а також авіаційний завод імені Лавочкіна. [6]

ТранспортРедагувати

У 1937 році був відкритий канал імені Москви (колишній канал Москва — Волга) та річковий порт Хімки. Канал імені Москви з'єднує Москву-ріку та річку Волгу та є однією з центральних водних магістральних Росії.

Власне історія Хімок розпочалась із будівництва залізничної станції у 1851 році, яка спочатку називалась Хімська, а вже згодом — Хімки[7].

У 1996 році у місті розпочала свою роботу тролейбусна система. Станом на січень 2016 році у Хімках діє 3 тролейбусних маршрути на яких працює 27 тролейбусів. З них два маршрути здійснюють сполучення із станцією метро «Планерна», натомість один маршрут є суто внутрішньо міським[8].

Екологічні проблемиРедагувати

 
Церква Святої Трійці

Попри те, що місто та прилеглий район розташовані за межами Москви, екологія у цьому районі не найкраща. Хоча навколо міста чимало лісів, а у Хімках парків, однак вони вони не справляються з тими викидами, які продукують лише хімкінські підприємства, як, наприклад «Енергомаш». Також у поганому, з точки зору екології, стані перебуває і канал імені Москви. Зокрема влітку 1998 року там було заборонено купатись. Окрім того Хімкінський район найменший в області, водночас є надзвичайно урбанізований, має високу щільність населення, передусім міського. Район вкритий густою мережею доріг, його пересікають дві радіальні дороги, залізнична магістраль, з півночі межує аеропорт Шереметьєво.

Промисловість району представлена підприємствами аерокосмічної промисловості, які викидають в атмосферу понад п'ять тисяч тонн шкідливих речовин.

Пам'ятки історії та архітектуриРедагувати

 
Протитанкові їжаки досі збереглися в місті
  • Церква св. Володимира (1678 р на території колишнього села Куркіно)
  • Церква св. Козьми та Даміана (1730 р. на території колишнього села Козмодем'янське)

З 1930-х років забудовувалась північна частина Хімок та селище Лівобережне, у 1940-50-х район Дубки поблизу каналу. У 1970-1980-ті роки велося будівництво у південній частині міста, так звані Нові Хімки, де формується новий центр міста.

РелігіяРедагувати

  • Храм Богоявлення Господнього (розрахований на 1000 чоловік). Особливість храму — він є двоповерховим.
  • Церква Козьми та Даміана (1726-1730)
  • Церква Апостолів Петра і Павла (1822-1829)
  • Церква Сергія Чудотворця (1714-1715)
  • Успенська церква (село Трахонеєво)
  • Церква в Ім'я Святої Живоначальної Тройці (1909-1910) (м. Сходня)

[9][10]

ОсвітаРедагувати

У Хімках розташовані:

  • Московський державний університет культури і мистецтв.
  • Академія цивільного захисту МНС Росії
  • Інститут бізнесу, психології та управління
  • Інститут міжнародних економічних стосунків
  • Російська міжнародна академія туризму
  • Хімкінська філія Російського університету кооперації

Загалом у місті є 44 дошкільних закладів (з них 38 — муніципальні), 24 освітні установи, 3 установи додаткової освіти, центр психолого-педагогічної діагностики[11].

КультураРедагувати

У 1974 році у Хімках виник театр «Хімки-74», який працює досі, а у 1996 відкрився муніципальний театр «Наш дім»[12].

Хімкінська картинна галерея створена на основі дару приватної колекції живопису другої половини ХІХ — першої половини ХХ століть.

СпортРедагувати

Хімки є важливим центром розвитку спорту Московської області.

[13]

  • ФК Хімки заснований у 1996 році як любительський, а у 1997 році отримав статус професійного.

Також у місті є велика кількість професійних стадіонів, серед них стадіон Родіна місткістю 5000 глядачів, збудований у 1967 р, є домашньою ареною ФК «Хімки», «Спартак-2», молодіжна команда ФК «Динамо» (Москва). Другим стадіоном є «Арена Хімки». Місткість 18636 чоловік. Як домашню арену використовують ФК Динамо, ПФК ЦСКА[14].

Стадіон Нові Хімки є базовим для СДЮСШОР міського округу Хімки, також тут проводить окремі матчі молодіжна команда ФК «Хімки». Також тут проводить більшу частину ігор молодіжна збірна Росії [15].

ЗМІРедагувати

1992 року була створена муніципальна Студія ТВ Хімки, скорочено СТХ[16].

З квітня 1994 року виходить газети «Хімкінські новини»[17].

Видатні особи, пов'язані з ХімкамиРедагувати

Міста-партнериРедагувати

ПриміткиРедагувати

Див. такожРедагувати