Фрязіно

наукоград в Московській області

Фря́зіно (рос. Фрязино) — місто, адміністративний центр Фрязінського міського округу Московської області, Росія.

місто Фрязіно
рос. Фрязино
Герб Фрязіна Прапор Фрязіна
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Московська область
Міський округ Фрязінський міський округ
Код ЗКАТУ: 46480000000
Код ЗКТМО: 46780000001
Основні дані
Час заснування 1584
Статус міста 1951
Населення 55369 осіб (2010[1])
Площа 9 км²
Поштовий індекс 141190, 141191, 141195 і 141196
Телефонний код +7 49656 і 49625
Географічні координати: 55°57′ пн. ш. 38°03′ сх. д. / 55.950° пн. ш. 38.050° сх. д. / 55.950; 38.050Координати: 55°57′ пн. ш. 38°03′ сх. д. / 55.950° пн. ш. 38.050° сх. д. / 55.950; 38.050
Вебсторінка fryazino.org
Мапа
Фрязіно (Росія)
Фрязіно
Фрязіно

Фрязіно (Московська область)
Фрязіно
Фрязіно

Мапа


CMNS: Фрязіно у Вікісховищі

Географія ред.

Розташоване на річці Любосєєвці, яка впадає у річку Воря (сточище Клязьми), приблизно, за 25 км на північний схід від Москви.

Центр російської (радянської) НВЧ електроніки. У грудні 2003 року місто здобуло статус «міста науки» — наукограда Росії[2].

Історія ред.

На території сучасного міста існував відомий з 15841586 років присілок Фрязіновка. У другій половині 18 століття тут виникло шовкоткацьке підприємство. Перша згадка — у писарських книгах Московського повіту за 1584-86 роки: «дер. Фрязинова, а Самсонова тоже на рчк. на Любосивкѣ, а в ней пашни паханые сѣрой земли 8 четьи да перелогу 27 четв. в полѣ, а в дву потому ж, сѣна 10 коп, лѣсу дровяняного 5 дес». Тоді присілок належав до вотчини Богдана Бєльського.

Назва присілка походить від прізвиська Фрязін, яке міг отримати як італієць на московській службі (італійців у Московії називали «фрягами»), так і московит, який мав якийсь стосунок до Італії[3].

  • у 1784 — присілок Фрязіно
  • у 1791 — збудовано храм Гребневської Божої матері
  • у 1868 — село Фрязіно
  • у 1938 — робітниче селище Фрязіно
  • з 1951 — місто Фрязіно
  • з 1968 — місто обласного підпорядкування
  • з 2003 — наукове місто

Населення ред.

Населення — 55369 осіб (2010; 52436 у 2002[4]).

Господарство ред.

Промисловість ред.

У 1901 році заснована шовкоткацька фабрика Капцових — перша кам'яна будівля в селі. Фабрика була націоналізована у 1918 році і ліквідована рішенням Шелкотреста в 1929 році. У 1933 році на місці колишньої шовкоткацької фабрики створений завод «Радіолампа». З цього моменту Фрязіно стає центром електронної промисловості. У 1943 році відкривається перший науково-дослідний інститут (НДІ) з дослідним заводом, згодом їх число збільшується до п'яти. У 1955 році розпочато будівництво філії Інституту радіоелектроніки АН СРСР.

У радянські часи містоутворюючими підприємствами були НДІ, що працювали на військове замовлення. З розпадом СРСР ці інститути були змушені скоротити більшість співробітників. У порядку конверсії оборонних НДІ були створені підприємства: в 1993 році — «Істок-Система», виробник медичного обладнання під торговою маркою «Гастроскан», в 1994 — «Істок-Аудіо», виробник слухових апаратів. Крім електронної і медичної галузі в місті існує кондитерська промисловість, а також чаєфасувальна фабрика компанії «Майський чай».

Транспорт ред.

Місто розташоване на 24-му кілометрі Щолковського шосе (на 7-му Фряновського). Місто має 2 автовокзали, розташованих на вул. Польовий та вул. Московській.

У місті діють 3 міських автобусних маршрути і стільки ж маршрутних таксі. Крім цього, через місто проходять 10 приміських маршрутів автобусів (у тому числі і з Москви). Усередині міста є декілька різних служб таксі.

Також у місті є залізнична станція і 2 пасажирські платформи (Фрязіно-Товарна і Фрязіно-Пасажирська, що є кінцевою).

Від Москви можна дістатися двома способами:

Освіта ред.

В 1912 році відкрита перша школа, на початок 2000-их у місті 7 шкіл, у тому числі 5 загальноосвітніх, гімназія та ліцей. До кінця 1980-их років 20 % жителів мали вищу освіту, серед них — 460 кандидатів і 77 докторів наук, 2 академіки, 120 лауреатів Ленінської і Державної премій СРСР та Росії.

Архітектура, пам'ятки ред.

На східній околиці міста, на березі річки Любосєєвки, — колишня садиба Гребньова (1780—1790-их років реконструйована в 18171823 роках).

Відомі люди ред.

Джерела ред.

  • Аркуш карти N-37-5 Ногинск. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1985 р. (рос.)

Примітки ред.

  1. Численность сельского населения и его размещение на территории Московской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  2. Указ Президента РФ от 29 декабря 2003 года № 1531 «О присвоении статуса наукограда Российской Федерации г. Фрязино Московской области» [1] [Архівовано 21 липня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Е. М. Поспелов. Топонимический словарь Московской области. — М. : Профиздат, 2000. — С. 281.
  4. Дані перепису населення Росії 2002 року. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 29 березня 2021. 

Посилання ред.