Арно́льд Бе́клін (нім. Arnold Böcklin; 16 жовтня 1827, Базель — 16 січня 1901, Ф'єзоле) — швейцарський живописець. Малював пейзажі, алегоричні, міфологічні картини, іноді портрети.

Арнольд Беклін
Arnold Böcklin
Автопортрет, 1872 р.
При народженні Arnold Böcklin
Народження 16 жовтня 1827(1827-10-16)
Базель, Швейцарія
Смерть 16 січня 1901(1901-01-16) (73 роки)
  Ф'єзоле, Флоренція, Італія
Поховання Цвинтар degli Allorid
Національність швейцарець
Країна Швейцарія Швейцарія
Жанр історичний живопис[1], пейзаж[1] і портрет[1]
Навчання Дюссельдорфська академія мистецтв
Діяльність художник, скульптор, викладач університету, рисувальник
Напрямок символізм, декаданс
Роки творчості 1853—1900
Вплив на художників Макса Ернста, Джорджо де Кіріко, Сальвадора Далі
Відомі учні Harry Schultzd
Працівник Bauhaus-Universität Weimard
Твори алегоричні, міфологічні картини, пейзажі, портрети
У шлюбі з Angela Pascuccid
Діти (12) Arnold Böcklin the Youngerd, Maria Böcklind[2], Chiara Böcklind[2], Carlo Böcklind[3] і Hans Böcklind[4]
Брати, сестри Böcklins Bruderd[2]
Роботи в колекції галерея Бельведер, Штедель, Художній інститут Чикаго, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Музей мистецтва Метрополітен[5], Художній музей Базеля, Стара національна галерея, Музей образотворчих мистецтв, Галерея нових майстрів, Державні художні зібрання Дрездена, Художній музей Сент-Луїса, Баварські державні колекції картинd, Aargauer Kunsthausd, Клівлендський музей мистецтв, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Національна галерея, Бруклінський музей, Hungarian National Galleryd, Музей образотворчих мистецтв, Музей Кунстпаласт, Kunst Museum Winterthur | Reinhart am Stadtgarten[d], Державна галерея мистецтв (Штутгарт)d, Музей д'Орсе, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Kunsthaus Zürichd, Державна картинна галерея (Карлсруе), Ackland Art Museumd[6], Музей фюрера, Princeton University Art Museumd, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей мистецтва та історії культуриd, Веймарський палац, William Morris Galleryd і Національний музей
Нагороди Почесна відзнака в галузі мистецтва та науки (Австро-Угорщина) Орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» (Баварія)

CMNS: Арнольд Беклін у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився у місті Базелі. Перші вчителі: А. Калам у Женеві, в 1845-47 рр.навчався у І. В. Ширмера у Дюссельдорфі в Академії мистецтв. Дюсельдорф приваблював тому, що там мешкав приятель Бекліна — Людвиг Андреас Фейєрбах. 16-річний Беклін вивчав архітектурний малюнок і перспективу, але почав малювати пейзажі, мода на які панувала майже все XIX століття.

За звичаєм зробив освітницьку подорож по Франції, Швейцарії, Нідерландах. Два роки був професором в Академії мистецтв у Веймарі.

Працював на батьківщині, в Римі, Парижі, Ваймарі, Базелі, Цюриху, Флоренції, Мюнхені. Поганий стан здоров'я Бекліна примусив того переселитися до теплої Італії, де він жив до смерті.

У творчості Бекліна подекуди позначилися занепадницькі настрої.

Родина художника ред.

В черговий приїзд до Італії Арнольд зустрівся з молодою італійкою, яку покохав. У 1853 році бере шлюб з 17-річною дівчиною-італійкою. Родина мала 14 дітей, вісім з яких померли в дитинстві. І без цього містично налаштований художник спохмурнів і щиро цікавився питаннями смерті, її місцем в житті особи. Беклін став художником таємниць і скорботи. Родина Беклін мешкала в Італії, де Арнольд придбав невеличку садибу (віллу) поблизу міста Флоренція у Фьєзоле.

Смерть ред.

Помер в Італії у Сан Доменіко біля Фьєзоле, де і похований. Могила художника збережена.

Загальна характеристика ред.

Спочатку створював романтичні пейзажі, а потім — міфологічні й алегоричні картини з складною символікою. Навіть використання класичних за формою архітектурних об'єктів не наближало картини Бекліна до ясних і гармонійних образів середземноморських цивілізацій. Життя і творчість в Італії майже не відбились в полотнах художника. Розробка міфологічних сюжетів часто була формальною і давала їх в північному, суворому варіанті («Ігри наяд», 1886, «Смертельна бійка кентаврів», 1873, «Одіссей і Калліпсо», 1883, «Однорог в лісі», 1890, «Кентавр Несс викрадає Деяніру»). Навіть в античних сюжетах Бекліна приваблювали сцени жорстокості, диких стосунків персонажів, що призведуть до загибелі. Солодкоголосі Сирени співають своїх пісень серед кісток і черепів загиблих, Деяніра б'ється з Нессом зі звірячою зовнішністю, а бійка кентаврів неодмінно закінчиться смертю, бо в цьому світі не зосталось місця для добрих відносин.

Не найкращі за почуттями і полотна на середньовічні теми. В картині «Анжеліка в полоні у Дракона» художник зупиняється на моменті перед бійкою лицаря з потворою. В картині «Чума» страхітлива смерть летить на потворі, чиє отруйне дихання несе тільки смерть мешканцям. Не кращі за інших і «Три вершники Апокаліпсісу», «Алегорія Війни» (варіанти в Цюриху і Дрездені).

Декотрі картини Бекліна стикалися з гіршими зразками академізму — («Алегорія Свободи», 1891, Цюрих) і були виразом найгірших рис цього напрямку — холодні, нереальні, неправдиві.

Античні сюжети Бекліна ред.

Портрети пензля Бекліна ред.

Пейзажі ред.

Вілла біля моря. ред.

 
Вілла біля моря, Монако, 1865 р.

Сильною стороною таланту Бекліна було створення пейзажів настрою. Навіть в ескізах вони зберігали тривожний і утаємничений характер («Руїни будівлі в Келі»). Деякі пейзажні мотиви Беклін розробляв неодноразово. Так було і з «Віллою біля моря». Ранішній варіант (що зберігається у Монако) виявився вдалішим. Художник не зосерджувався на дрібницях варіанту 1878 року, не наближав споруди і самотню жінку до глядача. Загадковість була і в тому, що художник не давав глядачеві привіду для розгадок — чи то реальність 19 століття, чи це римська вілла доби імператорів. В картині панує похмурий день і похмурий настрій. Здається, вілла почала руйнуватись. Але до цього нема ніякого діла жінці (володарці вілли? Покинутій дружині? Самотній вдові в траурі?) Незрозуміло, чи то просто чорне вбрання, чи то траур.

Острів мертвих ред.

 
Острів мертвих, 1886, Музей образотворчих мистецтв (Лейпциг).

Один з найкращих зразків пейзажів настрою Бекліну вдалося створити в картині «Острів мертвих». Художник довго працював над сюжетом і зробив декілька варіантів з різним освітленням, різними деталями і різним форматом полотна. Найкращим став варіант 1886 року(тепер в місті Лейпциг).

Посеред чи то моря, чи то озера — постав острівець. Високі скелі утворили півколо, а в невеличкому майданчику посередині власник висадив кипариси, що нібито охороняють спокій померлих. В скелях вироблено штучні печери, що слугують родинним склепом. От і зараз до родинного цвинтаря наближається човен з черговим небіжчиком. В темряві можна розгледіти скульптури левів на брамі і постать в білому вбранні на човні. На пригнічений настрій картини працюють і сюжет (іде поховання), і колорит (темні фарби в середині картини), і початок негоди (дощові хмари на небі).

Головні твори ред.

 
А. Беклін. «Одіссей і Поліфем», 1896 р.
  • «Бог природи Пан з граком», 1854, Ганновер.
  • «Сафо на скелі», 1862, Музей мистецтв Філадельфії
  • «Вілла на узбережжі в бурю», 1865, Монако.
  • «Вілла біля моря», 1878, Вінтертур.
  • «Венера Анадіомена», 1872, Сен Луіс, Міссурі, США.
  • «Автопортрет з фігурою Смерті», 1872 .
  • «Анжеліка в полоні у дракона», 1873, Берлін .
  • «Флора», 1875 .
  • «Весна», 1875, Лейпциг .
  • «Пісні навесні», 1876, Москва.
  • «Поля блаженних», 1878 .
  • «Острів мертвих» (декілька варіантів), 1880-83.
  • «Одіссей і Калліпсо», 1883, Базель.
  • «Святилище Геркулеса», 1884, Вашингтон, США.
  • «В грі хвиль», 1885 .
  • «Голова Медузи Горгони», 1878.
  • «Портрет Готфрида Келлера», 1889, Цюрих.
  • «Старе подружжя на лаві в саду», 1891, Цюрих.
  • «Три вершники Апокаліпсісу», 1896, Цюрих .
  • «Капличка», 1898.

Обрані твори ред.

Впливи творів Бекліна ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в https://www.britannica.com/biography/Arnold-Bocklin
  2. а б в Burckhardt source
  3. https://wepa.unima.org/en/carlo-bocklin/
  4. SIKART — 2006.
  5. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/435683
  6. https://ackland.emuseum.com/people/6939/arnold-bocklin/objects
  7. База даних малих космічних тіл JPL: Арнольд Беклін (англ.) .

Література ред.

Посилання ред.