Королівство Італія (1861—1946)

Королівство Італія (італ. Regno d'Italia) — державне утворення на території Апеннінського півострова що виникло у 1861 році в ході Рісорджименто і що об'єднало всі незалежні італійські держави в єдину країну під владою Сардинського королівства. Савойська династія, що правила в Сардинському королівстві, стала правлячою династією об'єднаного королівства Італії. Після референдуму 1946 року Італія перейшла від монархічної форми правління до республіканської, а королівська сім'я виїхала з країни.

Королівство Італія
ПрапорГерб
Flag of Italy (1861–1946).svgCoat of arms of the Kingdom of Italy (1890).svg
Дата створення / заснування 17 березня 1861
Офіційна назва ісп. Reino de Italia
італ. Regno d'Italia
англ. Kingdom of Italy
Коротка назва Italia, Italia, Italy і Italie
Катойконім Italian, италиански, olasz, italiano, italiana, Italien і Italienne
Офіційна мова італійська
Континент Європа
Держава Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Столиця Турин, Флоренція і Рим
Форма правління конституційна монархія і парламентська монархія[d]
Голова держави Віктор Емануїл II, Умберто I, Віктор Емануїл III і Умберто II
Член у Ліга Націй
Чисельність населення 22 182 000 осіб, 35 845 000 осіб і 42 399 000 осіб
Валюта Італійська ліра
Спільний кордон із Федеративна держава Австрія, Перша Австрійська Республіка, Демократична Федеративна Югославія, Австро-Угорщина, Австрійська імперія
Участь у Battle of Cecinad
Попередник Сардинське королівство, Королівство Обох Сицилій, Ломбардо-Венеціанське королівство, Папська держава і Австрійська імперія
Наступник Італія
Замінений на Італія і Kingdom of Italy under Fascismd
На заміну Німецька Австрія, Imperial Free City of Triested, Вільна держава Рієка, Королівство Обох Сицилій і Сардинське королівство
Використовувана мова італійська
Час/дата припинення існування 18 червня 1946[1]
Площа 310 196 км²
Розташування на мапі
Офіційна релігія католицтво
CMNS: Королівство Італія у Вікісховищі

Координати: 41°54′00″ пн. ш. 12°30′00″ сх. д. / 41.90000000002777369445539080° пн. ш. 12.500000000028° сх. д. / 41.90000000002777369445539080; 12.500000000028

ІсторіяРедагувати

Після смерті Віктора Еммануїла II в 1878 році на престол зійшов його син Умберто I. Влада в Італії належала кабінету міністрів, оскільки монархія була конституційною. Уряд проводив політику протекціонізму, збільшував податки і вводив митні бар'єри. Фактично були заборонені страйки і вільна преса. Все це призвело до зубожіння країни і посилення еміграційних потоків, особливо до США. Здійснюючи зовнішню політику, Італія об'єдналася з Німеччиною і Австро-Угорщиною, уклавши з цими країнами в 1882 році потрійний союз. Наприкінці XIX століття Італія колонізувала спочатку Сомалі, а потім Еритрею. Невдалі війни з Ефіопією, що зуміла відстояти свою незалежність, призвели до внутрішньополітичних криз. 29-го липня 1900 р. Умберто I був убитий анархістом Гаетано Бреши. Престол перейшов до його сина Віктора Еммануїла III.

Понад 10 років (1903 — 1914) при владі був прем'єр-міністр Джованні Джолітті, врівноважена політика якого привела до швидкого зростанням економіки Італії. У країні будувалися залізниці, були створені великі компанії в галузях судно- та автомобілебудування, металургії. Проте в основному економічний розвиток відбувався на півночі країни, південь залишався відсталим аграрним регіоном. У 1912 році в результаті війни з Туреччиною Італія захопила Лівію.

Після початку Першої світової війни Італія проголосила нейтралітет. Багато хто в Італії бажав приєднання Трієста та області Трентіно, що належали Австро-Угорщині. Через це, після проведення таємних переговорів у Лондоні 23-го травня 1915 року, Італія вступила у війну на боці Антанти. Перемога у боях між італійськими та австрійськими військами була на боці то перших, то других. Лише вступ у війну США влітку 1917 року призвів до вирішального перелому на користь Антанти. 24-го жовтня 1918 року італійська армія почала наступ, результатом якого був захват Трієста в Тренто, а 3-го листопада 1918 року Австро-Угорська армія капітулювала. На мирних конференціях щодо підсумків війни Італія отримала території, на які мала домовленості до вступу у війну.

Після війни умови життя населення значно погіршились — почалося зростання цін, промисловість охопила криза. У країні проходили революційні виступи, відбувалися захоплення заводів у містах і бунти селян у сільських районах. У цей час був створений рух «Бойовий Союз» (Fascio di combattimento), який очолив колишній лідер соціалістів Беніто Муссоліні. Почались напади на лівих активістів і розправи з політичними супротивниками.

Події до Другої світової війниРедагувати

Прихід фашистів до владиРедагувати

У 1921 році під керівництвом Беніто Муссоліні була створена Національна фашистська партія. В цьому ж році 38 депутатів від цієї партії були обрані до парламенту.

Після походу на Рим 1922 року державою правила Національна фашистська партія Беніто Муссоліні, і цей період відомий як фашистська Італія.

Друга світова війна в Італії (1939—1945)Редагувати

  • 1939 — «Сталевий пакт» про союз з гітлерівською Німеччиною. Інтервенція італійських військ в Албанії.
  • 1940 — вступ Італії до II світової війни.
  • 1943 — висадка англо-американських військ в Сицилії. Італія виходить з війни, підписавши угоду про перемир'я. Вступ до країни німецьких військ.
  • 1945 — страта Муссоліні і закінчення війни в Італії.
Розформування:
  • 1946 — Умберто II оголошує про кінець існування Королівства Італії.
  • 1947 — в результаті референдуму Італія проголошена республікою. За мирним договором країна втратила всі колонії і території на Балканах.

ПравителіРедагувати

  1. Віктор Емануїл II (1861—1878) Савойський
  2. Умберто I (1878—1900)
  3. Віктор Емануїл III (1900—1945)
  4. Умберто II (1945—1946)

ЛітератураРедагувати

  • Чиано Галеаццо, Дневник фашиста. 1939—1943. М.: Издательство «Плацъ», Серия «Первоисточники новейшей истории», 2010, 676 с. ISBN 978-5-903514-02-1
  • Ashley, Susan A. Making Liberalism Work: The Italian Experience, 1860—1914 (2003) excerpt and text search
  • Baran'ski, Zygmunt G. & Rebecca J. West (2001). The Cambridge companion to modern Italian culture, Cambridge: Cambridge University Press, ISBN 0-521-55034-3.
  • Barclay, Glen St. J. 1973. The Rise and Fall of the New Roman Empire. London: Sidgwick & Jackson.
  • Bosworth, Richard J. B. 1983. Italy and the Approach of the First World War. London: The Macmillan
  • Bosworth, Richard J. B. 2007. Mussolini's Italy: Life Under the Fascist Dictatorship, 1915—1945 excerpt and text search
  • Clark, Martin. 1996. Modern Italy: 1871—1995. (2nd ed. Longman)
  • Coppa, Frank J. (1970). «Economic and Ethical Liberalism in Conflict: The extraordinary liberalism of Giovanni Giolitti», Journal of Modern History (1970) 42#2 pp 191—215 JSTOR 1905941
  • Coppa, Frank J. (1971) Planning, Protectionism, and Politics in Liberal Italy: Economics and Politics in the Giolittian Age online edition
  • Davis, John A., ed. 2000, Italy in the Nineteenth Century: 1796—1900 Oxford University Press. online edition
  • de Grazia, Victoria. 1981. The Culture of Consent: Mass Organizations of Leisure in Fascist Italy.
  • de Grazia, Victoria. 1993. How Fascism Ruled Women: Italy, 1922—1945 excerpt and text search
  • De Grand, Alexander J. (2001). The hunchback's tailor: Giovanni Giolitti and liberal Italy from the challenge of mass politics to the rise of fascism, 1882—1922, Greenwood. online edition; excerpt and text search
  • Duggan, Christopher (2008). The Force of Destiny: A History of Italy Since 1796, Houghton Mifflin Harcourt, text search
  • Gentile, Emilio. 2003. The Struggle For Modernity: Nationalism, Futurism and Fascism. Westport, CT: Praeger.
  • Gilmour, David. 2011. The Pursuit of Italy: A History of a Land, Its Regions, and Their Peoples excerpt and text search
  • Hughes, Robert. 2011. Rome: A Cultural, Visual, and Personal History

ПриміткиРедагувати

  1. Western Europe 2003 — 2003. — С. 360. — ISBN 1-85743-152-9

ПосиланняРедагувати