Латеранські угоди

Латеранські угоди — (Латеранські договори) укладені 11 лютого 1929, між Святим Престолом (в особі кардинала П'єтро Гаспаррі, державного секретаря), та королівством Італії (в особі прем'єр-міністра Беніто Муссоліні), що нарешті розв'язали так зване «Римське питання» — про статус Ватикану після розпаду Папської держави у 1870 році. По суті, Папа Римський визнає за Латеранськими договорами Рим як осідок італійського уряду. Італійський уряд гарантує при цьому, політичний і територіальний суверенітет Ватикану. Назва контрактів, походить від місця їх підписання — Латеранського палацу.

Латеранські угоди
Країна Flag of the Vatican City.svg Ватикан і Flag of Italy.svg Італія
Дата й час 11 лютого 1929
Час/дата початку 7 червня 1929[1]
Час/дата закінчення 3 червня 1985[1]
Сторона, яка підписала П'єтро Гаспаррі[1] і Беніто Муссоліні[1]
CMNS: Латеранські угоди у Вікісховищі
Історія Ватикану
Coat of arms of Franciscus.svg
Римське герцогство
Дар Піпіна
Папська держава
Взяття Рима
Ватиканський полон
Латеранські угоди
Ватикан

Портал «Ватикан»
Карта держави Ватикан (Додаток до Латеранських угод) — темно-сіре забарвлення: ватиканська територія, світло-сіре: ватиканська територія (безпека делегована Італії) червоне:статус неясний

ПередісторіяРедагувати

Після окупації Рима італійським рухом за незалежність (Рісорджіменто), 20 вересня 1870 вирішено розпустити Папську державу і створити італійську національну державу. Управління церкви орієнтовано було з цієї дати лише на Ватикан, де де-факто був також і суверенітет папи. Пропоновані обмеження суверенітету італійським королем Вітторіо Емануеле II папа Пій IX відхилив у травні 1871. З суто правової точки зору папа — і з ним вся Курія — були до укладення договорів, звичайними підданими Королівства Італія, мали платити податки і в разі виникнення суперечки відповідати в італійському суді. Статус папського нунція за кордоном був неясним. Крім того, питання чи може Ватикан укладати договори (конкордати) з іншими країнами було неясне. Ці умови були для папи, як глави мільйонів католиків, неприйнятними. Римське питання майже шість десятиліть лишалося невирішене. Рішення було укладено тільки з фашистською державою. Муссоліні був зацікавлений у примиренні з католицькою церквою, щоб надати легітимності фашизму нові державні і громадські форми. Франческо Пачеллі, брат покійного папи Пія XII вів протягом трьох місяців переговорів з Муссоліні. Було знайдено в цілому близько 20 варіантів тексту та був розроблений остаточної форми договір. Мета була — точна міра папської території.

ДоговориРедагувати

Договір складається з трьох частин:

  • 1. Договір примирення — передбачає створення незалежної держави Ватикан як суверенної держави. Крім того, давалися італійські урядові гарантії в цій частині договору про незалежність і суверенітет Святого Престолу як суб'єкта в міжнародному праві. Своєю чергою, Святий Престол відмовився від території колишньої Папської Держави і Рим визнано резиденцією італійського уряду.
  • 2. Конкордат — регулює відносини між італійською державою з італійською церквою в релігійних і цивільних справах.
  • 3. Фінансова конвенція — передбачає відшкодування італійської держави Святому Престолу втрати майна 1870 року. Серед іншого — Святійшому Престолу надано компенсацію в розмірі 1,75 млрд лір. Крім того, угода містить один додаток карт парафований обома сторонами, і визначає близько 44 акрів області Ватикану.

Після укладення договору в нього внесено ряд додатків. Серед них Додаток про додаткові території, що перебували під суверенітетом Святого Престолу (серед іншого, передавач радіо Ватикану в Санта Марія ді Галерія).

Угоди були переглянуті 1984 року та затверджений новий конкордат у зв'язку із змінами у законодавстві Італії: скасування католицтва як державної релігії Італії та зрівняння його із іншими релігіями, рівність усіх релігійних громад, самостійне фінансування церков через пожертви[2].

ЗначенняРедагувати

Латеранські угоди зупинили конфлікт між Папою Римським і італійською державою й надали папській території визначеного державного статусу. Це дозволило Ватикану активно вийти на площину міждержавної політики.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г https://www.britannica.com/event/Lateran-Treaty
  2. [Латеранські угоди на mein-italien.info (нім.). Архів оригіналу за 21 грудня 2015. Процитовано 5 лютого 2016.  Латеранські угоди на mein-italien.info (нім.)]

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати