Відкрити головне меню
Об'єднання Італії у 1829—1871

Рісорджименто (італ. il Risorgimento, буквально — «відродження», «оновлення») — історіографічний термін, що означає період боротьби за політичне об'єднання Італії.

 Історія Італії
Flag of Italy
Стародавній світ
Доісторична Італія
Етруски (XII—–VI ст. до н.е.)
Велика Греція (VIII—–VII ст. до н.е.)
Стародавній Рим (VIII ст. до н.е. — V ст. н.е.)
Італія під владою остготів (V—VI ст.)
Середньовіччя
Середньовічна Італія
Італія під владою Візантії (VI—VIII ст.)
Лангобардське королівство (568—774)
Середньовічне королівство Італія
Іслам та нормани у південній Італії
Морські республіки та Італійські міста-держави
Новий час
Італійський ренесанс (XIV—XVI ст.)
Італійські війни (1494—1559)
Італія у нові часи (1559—1814)
Рісорджименто (1815—1861)
Нова історія
Королівство Італія (1861–1945)
Італія у Першій світовій війні (1914—1918)
Фашизм та колоніальна імперія (1918—1945)
Італія в Другій світовій війні (1940—1945)
Новітня історія Італії (1945—теперішній час)
Свинцеві роки (1970-і—1980-і)
Окремі теми
Історичні держави Італії
Військова історія Італії
Економічна історія Італії
Генетична історія Італії
Виборча історія
Історія моди в Італії
Поштова історія
Залізнична історія
Історія грошей в Італії
Історія музики в Італії

Портал «Італія»

ТермінРедагувати

Спочатку слово вживалось за аналогією з Il Rinascimento (Епоха відродження) та використовувалось виключно в культурно-літературному контексті. І лише у подальшому за посередництва Вітторіо Альф'єрі (17491803) його значення стало поступово розширюватись у бік припустимого об'єднання Італії у політичному, культурному й національному плані.

ІдеологіяРедагувати

Ідеологічні передумови Рісорджименто досить різноманітні: це й просвітницькі, і ліберальні ідеї, романтично-націоналістичні, республіканські, соціалістичні або антиклерикальні, світські та церковні. Експансіоністські амбіції Савойського дому поєднувались із антиавстрійськими настроями.

Чималу роль відігравала й національна ідея. Вона була доволі своєрідною: Франко Вальсеккі у своїй роботі про Рісорджименто в контексті європейського націоналізму бачить в основі націоналізму італійського деякі первинні концепції: ідеалістичну — Джузеппе Мадзіні, релігійну — Джоберті, раціоналістичну — Каттанео, реалістичну — Дурандо. Всі вони лягли в основу розробки Романьозі, який поєднав національну ідею та принцип легітимності, розробивши концепцію етнікархії. Нація для нього — це населення, якому природою задано деяку географічну та духовну єдність. Таким чином, разом з Манчіні, який у своїх лекціях підкреслював безсмертя національної держави, що базується на безсмерті національної ідеї, вони сформували уявлення про юридичну роздрібненість Італії як про явище суто тимчасове, у той час як в реальності справжня держава — національна.

«Італію ми створили, тепер слід створювати італійців» (Камілло Кавур).

ХронологіяРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • В. В. Копійка. Італії об'єднання 1858-70 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • Джорджо Канделоро. История современной Италии. Т. 4. М., 1966.
  • История Италии. Т. 2. М., 1970.
  • Giuseppe Berti. Russia e stati italiani nel Risorgimento. Torino, 1957.
  • Indro Montanelli. L'Italia del Riorgimento. Milano, 1972.
  • Franco Valsecchi. L'Italia del Risorgimento e l'Europa delle nazionalità. Roma, 1978.
  • Walter Maturi. Interpetazioni del Risorgimento. Torino, 1962.
  • Срібняк І. Утворення єдиного Італійського королівства (1848-1870) // Гетьманський альманах / Відп. ред. Ю.І.Терещенко. – К., 2002. – Ч.І. – С.95-107.
  • Срібняк І. Державотворча діяльність монархів Савойської династії в Італії (1821-1870 рр.) // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – К., 2006. – Вип.15. – С.348-361.

ПосиланняРедагувати