Ніколо Тріболо (італ. Niccolò Tribolo 1500, Флоренція — 7 вересня, 1550) — італійський архітектор, скульптор, садівник першої половини 16 ст.

Ніколо Тріболо
Niccolò di Raffaello di Niccolò dei Pericoli

умовний (посмертний) портрет Ніколо Періколі 1568 року
Ім'я при народженні Niccolò di Raffaello di Niccolò dei Pericoli
Народився 1500(1500)
Флоренція
Помер 7 вересня 1550(1550-09-07)
Флоренція
Національність Італія Італія
Громадянство  Флорентійське герцогство
Жанр фонтанна і сакральна скульптура
Навчання Флоренція
Напрямок маньєризм
Роки творчості 1524—1550
Покровитель родина Медічі (Козімо I Медічі )
Вплив Мікеланджело Буонарроті
Працював у містах Флоренція, Болонья, вілла
Основні роботи фонтанна і сакральна скульптура, дизайн садів

Життєпис ред.

Відомостей про ранні роки мало. Народився у місті Флоренція. Художню освіту почав опановувати у якогось різьбяра, а згодом став помічником у майстерні Андреа Сансовіно (1467—1529).

Добрий малювальник ред.

Тріболо виробився у майстерного малювальника, котрими взагалі уславилась Флорентійська художня школа. За свідченнями, він малював настільки майстерно, що його малюнки сприймали за оригінали Мікеленджело (малюнки останнього вважали в ті часи зразковими). Його здібності привабили такого віртуоза як Бенвенуто Челліні. У власній автобіографії Бенвенуто Челліні згадав про подорож до Венеції разом із Ніколо Тріболо. 1517 року він повернувся до Флоренції, позаяк для Тріболо не знайшлося роботи у Венеції.

На службі у Козімо І Медічі ред.

Про здібності Тріболо знали у Флоренції і це сприяло залученню митця до обслуги родини Медічі. Його узяв на службу до себе Козімо I Медічі. Це відкрило для митця значні перспективи для творчості.

Він виконував різні замови — від дизайнерських до необхідних господарських. Серед творів цього періоду — перебудова і збільшення стаєнь для коней герцога на віллі Поджо а Кайано, декор для припалацових свят, подорож до Рима, де Тріболо передав грізний наказ від герцога до Мікеланджело Буонарроті про повернення до Флоренції і вимогу закінчити парадні сходи у вестибюлі бібліотеки Лауренціана.

Вілли родини Медічі ред.

Численні земельні ділянки на віддалених околицях Тоскани мали власні помешкання для Медічі, котрі за традицією називають віллами. Насправді це були сільськогосподарські контори і тимчасові резиденції для отримання прибутку і збереження продовольства. Незграбні чи ще середньовічні споруди мали або фортечний характер, або надзвичайно спрощений і ще нічим не нагадували парадні вілли доби 17-18 століть палацового типу. Сільські помешкання Медічі не мали представницьких функцій (як пишна Вілла Медічі у Римі), тому не мали парадного вигляду майже до 1602 року, винятки були одиничними (Вілла Пьєтрайя).

Сад вілли Кастелло ред.

 
Худ. Джусто Утенс. Сад вілли Петрайя, бл. 1602 року.

Герцогський статус нарешті переводив нешляхетну, але багату і впливову родину Медічі у пільговий феодальний стан. Невелика частка заміських помешкань (вілл за італійською) отримує право на перебудови і парадні сади задля представницьких функції, серед них вілла Кастелло та пізніше палаццо Пітті на околиці тодішньої Флоренції. В обох резиденціях встиг попрацювати Ніколо Тріболо.

З творчістю Ніколо Тріболо в садах Боболі пов'язують розпланування по осі. Працював він і над створенням там паркового амфітеатру.

Більш помітною була його діяльність з 1536 року на менш відомій віллі Кастелло (у Ріфреді неподалік Флоренції). Тріболо працював там над реалізацією розробленої кимось з неоплатоніків паркової програми. До роботи по постачанню води до саду був залучений інженер-гідротехнік П'єтро да Сан-Кашиано. Сад мав осьову побудову і починався в дикій ділянці, де облаштували фонтан у вигляді скульптури-алегорії Аппеніна. Вода була спрямована на нижні тераси, де працювали два маломіцні фонтани на центральній осі саду. Ці фонтани зі скульптурним декором вважають найранішніми зразками в центральній ділянці декоративного саду. Декор фонтанів міняли і вони отримали суто маньєристичні риси («Двобій Геракла з Антеєм»). Перспектива центральної осі саду закінчувалась кам'яним парканом, в центрі котрого вибудували Грот. В ньому розмістили маломіцний фонтан (інших ще не могли тоді створити), прикрашений бронзовими пташками, з дзьобів котрих лилась вода. Скульптурний декор для Грота створили Джованні да Болонья та Бартоломео Амманаті. Сади вілли Кастелло і його фонтани так вражали сучасників, що були занесені у подорожній журнал (або щоденник відвідин Італії), котрий створив 1581 року французький письменник Мішель де Монтень.

Ніколо Тріболо помер у 1550 році.

Вибрані твори ред.

Див. також ред.

Джерела ред.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ніколо Тріболо