Бартоломео Амманаті (італ. Bartolomeo Ammanati; 18 липня 151113 квітня 1592) — італійський скульптор і архітектор доби маньєризму. Автор планування садів Боболі біля палацу Пітті (ландшафтний архітектор).

Бартоломео Амманаті

Народження 18 червня 1511[1]
Сеттіньяно, Флоренція, Флорентійська республіка
Смерть 13 квітня 1592(1592-04-13)[1][2] (80 років)
  Флоренція, Італія[3]
Поховання San Giovannino degli Scolopid
Країна Італія[4]
Діяльність скульптор, архітектор
Напрямок маньєризм
Роки творчості 1526[5]1592[5]1592[5]
Вчитель Баччо Бандінеллі і Якопо Сансовіно
Відомі учні Giovanni Battista Fiammerid
Член Академія витончених мистецтвd
У шлюбі з Laura Battiferrid[6]
Роботи в колекції Художній інститут Чикаго, Національний музей Швеції і Музей Ґетті

CMNS: Бартоломео Амманаті у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився в містечку Сеттіньяно поблизу Флоренції.

Навчався у скульптора Баччо Бандінеллі і скульптора, що став пізніше архітектором, Якопо Сансовіно. Не дивно, що і Амманаті працював в обох цих галузях. Хоча більше відомі його архітектурні споруди — оригінальні і ті, які він виконував за проєктами інших архітекторів. В творчому доробку митця — праця на побудові Бібліотеки Марчіана у Венеції, на будівництві палаців в містах Лукка та Флоренція. За проєктом Мікеланджело Бартоломео амманаті вибудовав найбільш чудернацькі і незвичні сходи в приміщенні Бібліотеки Лауренціана у Флоренції.

Був злученний папою римським до побудови Вілли Джулія в Римі, де реалізував проєкт архітектора Віньоли разом із Джорджо Вазарі. Серед значущих споруд Бартоломео Амманаті — монументальні паркові корпуси палаццо Пітті. Виступив як ландшафтний архітектор при розплануванні садів Боболі.

Працював у Флоренції, Римі, Внеції, Падуї, де виступав як майстер меморіальної пластики, створивши низку надгробків з портретними і алегоричними скульптурами. По смерті скульптора Баччо Бандінеллі виграв конкурс на продовження побудови фонтану Нептуна у Флоренції на площі Синьорії. Надав обличчю Нептуна портретні риси володаря Флоренції з роду Медічі. Працював над декоративними фігурами для фонтана десять років. його помічником і учнем цього періоду був скульптор Джованні да Болонья. Роботу над фонтаном завершив флорентійський скульптор П'єтро Такка.

Узяв шлюб з Лаурою Баттіферрі, відомою як тогочасна поетеса.

Занадто релігійний, впав у фанатизм і засудив свої ранішні скульптурні твори з оголеністю як гріховні. За заповітом передав все власне майно ордену єзуїтів.

Помер у Флоренції. Похований разом із дружиною в церкві Сан Джованіно дельї Сколопі у Флоренції.

Галерея споруд ред.

Участь у побудові ред.

 
Палаццо Будіні Гаттаі, головний фасад.
  • міст через річку Арно Санта-Триніта (Флоренція)
  • бібліотека Сан Марко (Венеція) за проєктом архітектора Якопо Сансовіно, його помічник
  • церква Еремітані (Падуя)
  • вілла Джулія (Рим) за проєктом архітектора Віньоли, його помічник і співавтор
  • добудова величних садових корпусів палаццо Пітті у Флоренції.
  • палаццо Будіні Гаттаі
  • палаццо Фйораванті
  • палаццо Джиньі
  • палаццо Векьяреллі (Рим)
  • Вілла Медічі, добудови (Рим)
  • фонтан Нептуна на П'яцца делла Сіньйорія у Флоренції.
  • добудови парадних сходинок в бібліотеці Лауреціана (за проєктом Мікеланджело, (Флоренція).
  • Колегіум єзуїтів (Рим).

Скульптури ред.

 
Бартоломео Амманаті. Алегорична композиція з Юноною, Музей Барджелло, Флоренція

Див. також ред.

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Giovanni Baglione, Premier jour — Grégoire XIII p. 26 // Le Vite de’ Pittori, Scultori, Architetti, ed Intagliatori dal Pontificato di Gregorio XII del 1572. Fino a’ tempi de Papa Urbano VIII. Nel 1642. (італ.)