Марі́я Луїджі́ Ка́рло Зено́біо Сальвато́ре Керубі́ні (італ. Maria Luigi Carlo Zenobio Salvatore Cherubini; 14 вересня 1760, Флоренція — 15 березня 1842, Париж) — італійський композитор і музичний теоретик.

Луїджі Керубіні
Maria Luigi Carlo Zenobio Salvatore Cherubini
Зображення
гравюра, кавалер ордену почесного легіону Л. Керубіні
Основна інформація
Повне ім'я Maria Luigi Carlo Zenobio Salvatore Cherubini
Дата народження 14 вересня 1760(1760-09-14)
Місце народження Флоренція, повінція Тоскана
Дата смерті 15 березня 1842(1842-03-15) (81 рік)
Місце смерті Париж
Поховання
Громадянство Італія, Франція
Національність італієць
Професія композитор, викладач
Вчителі Джузеппе Сарті
Відомі учні Pierre-Joseph-Guillaume Zimmermannd, Галеві Жак Франсуа Фроманталь і Antoine Dessaned
Жанр опера, духовна музика
Нагороди
командор ордена Почесного легіону
CMNS: Файли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Навчався у Болоньї у Дж. Сарті, і до двадцятирічного віку вже був автором опери «Квінт Фабій», яка була поставлена 1778 року. Незабаром після цього Керубіні залишив Італію і надовго вже ніколи не повертався. У 1784—1786 роках він жив у Лондоні і був придворним композитором Георга III, а в 1788 році — остаточно поселився у Парижі. 1795 року з відкриттям Паризької консерваторії, Керубіні став її викладачем, 1816 року професором, а в 1822 році — директором. Учнями Керубіні з композиції були Даніель Обер, Фроманталь Галеві, Еме Леборн. Він також пророкував велике майбутнє тоді ще зовсім юному Феліксу Мендельсону.

Серед опер Керубіні найпопулярнішими вважаються «Медея» (фр. «Médée», 1797), «Два дні» (фр. «Les deux journées», 1800), «Анакреон, або швидкоплинне кохання» (фр. «Anacreon, ou L'Amour fugitif», 1803). Зрілі опери Керубіні далеко йдуть від традиції легкої італійської опери убік музичного драматизму Крістофа Віллібальда Глюка.

Значне місце у творчості Керубіні займає духовна музика. Зокрема — це два Реквієми, перший з яких (до мінор, 1816, пам'яті Людовика XVI) був, на думку Людвіга ван Бетховена, найкращим твором цього жанру.

Зрілі роки і творча спадщинаРедагувати

 
Могила Керубіні на кладовищі Пер-Лашез з рельєфом Дюме

У 1822 році Керубіні став директором Паризька консерваторії, а в 1835 році закінчив працювати над підручником «Уроки контрапункту та фуги». Будучи на цій посаді, Керубіні не ладив з Гектором Берліозом, який згадував про композитора у своїх мемуарах.

Хоча камерна музика не складає значної частини його творчості, те, що він створим, було важливим. За життя Черубіні отримав найвищі та найпрестижніші нагороди Франції. Сюди входили Кавалер ордену Почесного легіону (1814) та член Академії мистецтв (1815). У 1841 році він став командиром Почесного легіону, будучи першим музикантом, який отримав цей титул.[1]

Черубіні помер у Парижі в 1842 році у віці 81 років і похований на кладовищі Пер-Лашез. Його могила знаходиться всього в чотирьох метрах від його друга Фридерика Шопена. Його гробниця спроєктована архітектором Ахіллом Леклером і містить фігуру скульптора Августина-Олександра Дюмона, що уособлює «Музику», яка увінчує бюст композитора віном.

ПосиланняРедагувати


  1. Willis, in Sadie (ed.), p. 834