Відкрити головне меню

Жак Франсуа́ Фроманта́ль Галеві́ (фр. Jacques-Fromental Halévy, 27 травня 1799, Париж — 17 березня 1862, Ніцца) — французький композитор, автор відомої опери «Жидівка» (фр. La Juive).

Фроманталь Галеві
Jacques-Fromental Halévy
Зображення
Основна інформація
Дата народження 27 травня 1799(1799-05-27)
Місце народження Париж
Дата смерті 17 березня 1862(1862-03-17) (62 роки)
Місце смерті Ніцца
Громадянство Франція
Професії композитор, музичний педагог, викладач університету
Нагороди
Файли у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в Парижі в заможній родині єврейського поета, кантора, вчителя єврейської мови Ель Галеві (Халфона) та французької єврейки Жюлі Меєр. Емігрувавши з Баварії, батько був змушений до свого прізвища Леві додати приставку для євреїв «а-».

З дитинства Жак проявляв неабиякі музичні здібності. У 1809 році у віці 10 років він вступає до Паризької консерваторії, де його вчителями стають Фелікс Казо, Ламберт, Анрі Бертон та Луїджі Керубіні. По закінченню консерваторії в 1917 році за випускну кантату «Ермінія» Галеві отримує Римську премію, що дала йому можливість протягом двох наступних років працювати в Італії. У цей час на замовлення французького уряду він пише твір для трьохголосного хору «De Profundis» (Псалом 130) з текстом на івриті.

В 1816 році після повернення на батьківщину Галеві починає викладати в Паризькій консерваторії. Його перші опери не мали значного успіху. Лише в 1927 році, після виконання комічної опери «Ремісник» («L'artisan») Галеві здобуває широку популярність. В цьому ж році його призначають професором Паризької консерваторії, а в 1929 — диригентом Великої французької опери.

Галеві прославився не тільки як композитор, але і як педагог, що виховав плеяду знаменитих французьких композиторів. Серед них Гуно, Базен, Сен-Санс, Оффенбах і Бізе, що став його зятем.

У 1854 році Жак Галеві був призначений постійним секретарем Академії витончених мистецтв Франції.

В 1862 році композитор помер. Одна з центральних вулиць Парижа носить його ім'я.

Опера «Жидівка»Редагувати

Найвідомішою оперою Галеві стала опера «Жидівка» (фр. La juive). Автор лібрето: Е.Скриб. В опері використані єврейські мотиви, багатовікові страждання єврейського народу знайшли в ній глибоке музичне вираження.

Героїня «Жидівки», Рахіль, проявляє полум'яну любов до єврейської релігії, до якої не належить за народженням, але в традиціях якої була вихована прийомним батьком, Жозаром, і вона добровільно кидається на вогнище, не бажаючи зрадити своїм ідеалам. Галеві хотів зобразити в цій опері духовний морок і жорстокість, які панували в Середні віки, як наслідок хибного розуміння релігії.

Прем'єра відбулась 23 лютого 1835 року в Парижі в театрі «Опера Гарньє». У дореволюційній Росії була представлена перший раз на сцені німецького театру в Петербурзі і називалася «Жидівка», в СРСР опера йшла під назвою «Дочка кардинала», а з 2010 року ця опера виконується в Михайлівському театрі в Санкт-Петербурзі під назвою «Юдейка».

Опера «Королева Кіпру»Редагувати

Прем'єра «Королеви Кіпру» відбулась 22 грудня 1841 на сцені Паризької Опери. Перша постановка «Королеви Кіпру» пройшла успішно. Лібрето, автор якого Генрі Вернуа де Сен-Жорж, привернуло до себе чимало уваги з боку критиків. Протягом довгих років опера продовжувала звучати на головній сцені Парижа, про що свідчать сторінки друкованих видань XIX ст. Так, у Каталозі 1878 року повідомляється, що 31 грудня 1876 на сцені Паризької опери відбулась 118-та вистава «Королеви Кіпру». Відомо також, що твір Ф. Галеві з успіхом був прийнятий і в інших містах Франції.

Композитори-сучасники Галеві про його творчістьРедагувати

Г. Берліоз: «Музика Галеві відноситься до тієї, яку не можна об'єктивно оцінити після першого прослуховування. Одразу відчувається, що їй бракує досконалої форми, яскравих почуттів. Її складну внутрішню красу розумієш вже потім».

Р.Вагнер:"Що характеризує натхнення Галеві, так це, перш за все, патетика високої ліричної трагедії<…>. Його призначення писати музику, що ллється з прихованих, але найпотужніших глибин".

Основні твориРедагувати

  • Ремісник (1827)
  • Човняр (1827)
  • Кларі, італійською (1828)
  • Дилетант з Авіньйону (1828)
  • Спогади Лафльора (1829)
  • Жидівка (1835)
  • Блискавка (1835)
  • Гвідо і Геневра (1838)
  • Шеріф (1839)
  • Королева Кіпру (1841)
  • Карл IV (1843)
  • Мушкетери королеви (1846)
  • Трояндова фея (1849)
  • Пікова дама, за новеллою Олександра Пушкіна у перекладі Проспера Меріме(1850)
  • Набоб (1853)
  • Маг (1858)
  • Ной, закінчена Бізе

ДжерелаРедагувати