Антуан Мармонтель

Антуан Франсуа Мармонтель (фр. Antoine-François Marmontel; 16 липня 1816 — 16 січня 1898) — французький композитор, професор Паризької консерваторії класу фортепіано.

Антуан Мармонтель
фр. Antoine-François Marmontel
Антуан Мармонтель, портрет роботи Léon Bonnat
Антуан Мармонтель, портрет роботи Léon Bonnat
Основна інформація
Дата народження	18 липня 1816(1816-07-18)
Місце народження	Клермон-Ферран
Дата смерті	16 січня 1898(1898-01-16) (81 рік), 17 січня 1898(1898-01-17) (81 рік) або 1898
Місце смерті	Париж
Поховання	Пер-Лашез
Громадянство	Франція
Професії	піаніст, композитор, музикознавець, музичний педагог
Освіта	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Вчителі	Pierre-Joseph-Guillaume Zimmermannd, Victor Dourlend, Галеві Жак Франсуа Фроманталь і Jean-François Le Sueurd
Відомі учні	Клод Дебюссі, Жорж Бізе, Ісаак Альбеніс, Théodore Duboisd, Émile Paladilhed, Венсан д'Ендіd, Франсіс Планте, Ернест Гіро, Луї Д'ємер, Альбер Лавіньяк, Antoine Simond, Arthur Letondald, Paul Wachsd, Camille Bellaigued, Hilda Thegerströmd і Gustave Gagnond
Інструменти	фортепіано
Нагороди
Автограф
Файли у Вікісховищі

Біографія

Мармонтель народився 16 липня 1816 року в місті Клермон-Ферран. З 1827 року вчився в Паризької консерваторії грі на фортепіано у П'єра Циммермана, композиції у Фроманталя Галеві та Ж. Ф. Лесюера, гармонії у Віктора Дурлана.

Завдяки своїм здібностям Антуан Мармонтель отримав перші премії із сольфеджіо та фортепіано і 1838 року став уже асистентом професора консерваторії із сольфеджіо, а з 1848 року він допомагав професору Ціммерманну. Мармонтель є одним з найбільших представників французької школи фортепіанної педагогіки другої половини XIX століття. У 1848—1887 роках був професором Паризької консерваторії. Його учнями стали Жорж Бізе, Клод Дебюссі, Луї Д'ємер, Маргеріт Лонґ, Еміль Вальдтейфель, Франсіс Планте та Антон Симон. Помер 16 січня 1898 року в Парижі.

Музичні твори

Мармонтель написав велику кількість творів, близько 200 опусів. Серед них ноктюрни та романси, а також етюди, необхідні для його учнів у консерваторії.

• «L 'Art de déchiffrer» (до збірки увійшли «Сто простих етюдів»).
• 1847 — «École élémentaire de mécanisme et de style» (складається з 24 етюдів)
• «étude de mécanisme»
• «Cinq études de salon»
• «L 'Art de déchiffrer à quatre mains»
• 1887 — «Enseignement progressif et rationnel du piano» .

Бібліографія

Твори Мармонтеля входять до числа найкращих викладацьких робіт XIX століття. Серед них:

• 1878 — «Les Pianistes célèbres». («Відомі піаністи»)
• 1880 — «Symphonistes et virtuoses»
• 1882 — «Virtuoses contemporains». («Сучасні віртуози»)
• 1884 — «Éléments d'esthétique musicale et considérations sur le beau dans les arts»
• 1987 — «Histoire du piano et de ses origines»

Фамільні зв'язки

• Антуан Франсуа Мармонтель — внучатий племінник письменника Жана-Франсуа Мармонтеля.

• Свого сина Антуан назвав Антоненом, він став викладачем фортепіано Паризької консерваторії.

Література

• Мармонтель, Антуан Франсуа // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання

• Біографія, Мармонтель Антуан Франсуа^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
• Словарь. Музыканты^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
• Вільні ноти авторства Antoine-François Marmontel на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)