Етюд (музика)
Етюд (фр. etude — вчення, вивчення) — п'єса навчального характеру в якій застосовується певний технічний прийом гри, або невеликий музичний твір віртуозного характеру.
Серед етюдів виділяють технічні (навчальні) (у творчості М. Клементі, Р. Крейцера, К. Черні та ін.); високохудожні концертні етюди-п'єси (у творчості Б. Бартока, Й. Брамса, М. Лисенка, Ф. Ліста, Н. Паганіні, О. Скрябіна, Ф. Шопена та ін.); етюди-картини С. Рахманінова, симфонічні етюди Р. Шумана та ін.
Становлення етюду ред.
Етюд як музичний жанр сформувався на початку XIX ст. Його попередниками були жанри (наприклад, сонати Д. Скарлатті), зорієнтовані на формування певних технічних навичок. Педагоги-композитори М. Клименті, К. Черні та інші почали використовувати етюди як самостійні навчальні твори.
Ф. Шопен змінив погляд на етюд, як тільки навчальний твір. Він уперше звернувся до етюду в 10 опусі (1828–1832). У 25 опусі (1832–1837) етюди Шопена досягли своєї досконалості. Вони стали не тільки навчальним матеріалом, але й окремими закінченими творами. Написані в різних тональностях, вони мають в основі різні жанрові підтексти, демонструють величезне багатство музики.
Етюд у музичному навчанні ред.
Етюди у навчанні є подальшим розвитком майстерності виконавця після вправ. Вони використовуються для розвитку техніки гри: швидкість, запам'ятовування позиції, тренування пальців лівої або правої руки. Виконання етюдів не тільки закріплює набуті навички, але й надає розуміння емоційного змісту та образу музичних творів. Етюд є обов'язковим твором при складанні екзаменів (академічних концертів) в музичній школі в сукупності з іншими.[1]
У сучасній виконавсько-педагогічній практиці репетиційна робота над етюдом складається з трьох послідовних, взаємозалежних етапів. Перший — попереднє ознайомлення з етюдом, коли визначаються основні цілі. Друга стадія — програвання етюду у повільному темпі й аналіз всіх деталей нотного тексту. На завершальному етапі етюд виконується повністю, по можливості без зупинок, із точним дотриманням усіх авторських позначень щодо темпоритму, штрихів, динаміки і фразування.
Див. також ред.
Примітки ред.
Джерела ред.
- Гладких А. В. Засоби розвитку професійної майстерності гри на духових інструментах // Культура України. — 2013. — Вип. 41. — С. 235–243.
- Кондратова Л. Г. Уроки музичного мистецтва: посібник для вчителя: 6 кл. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2014. — 184с.
- Яворський Д. Композиційні особливості етюдів опусу 25 Фридерика Шопена // Українське музикознавство. — 2013. — Вип. 39. — С. 45-56.