Відкрити головне меню

Женевський музей мистецтва і історії

Женевський музей мистецтва і історії( фр. Musée d'art et d'histoire de Genève) —Історик-художній музей в місті Женева, Швейцарія.

Женевський музей мистецтва і історії Pictogram infobox palace.png
Geneve art et histoire 2011-08-04 08 37 34 PICT0033.JPG
46°11′57″ пн. ш. 6°09′04″ сх. д. / 46.19936000002777376° пн. ш. 6.151360000027778163° сх. д. / 46.19936000002777376; 6.151360000027778163Координати: 46°11′57″ пн. ш. 6°09′04″ сх. д. / 46.19936000002777376° пн. ш. 6.151360000027778163° сх. д. / 46.19936000002777376; 6.151360000027778163
Тип художня галерея і memory institution[d][1]
Статус спадщини культурна цінність Швейцарії національного значення класу А[d][1]
Склад Q66753129?[2]
Країна Flag of Switzerland.svg Швейцарія[1]
Розташування

2, rue Charles-Galland

1206 Genève ( Женева, Швейцарія)
Адреса 1206[1] Rue Charles-Galland 2[1]
Засновано 1910 рік
Відкрито 15 жовтня 1910
Відвідувачі 650 000
Директор Jean-Yves Marin[d]
Сайт institutions.ville-geneve.ch/fr/mah/
Женевський музей мистецтва і історії. Карта розташування: Швейцарія
Женевський музей мистецтва і історії
Женевський музей мистецтва і історії (Швейцарія)

Женевський музей мистецтва і історії у Вікісховищі?

СпорудаРедагувати

 
Головний фасад музея

Теперішня споруда музея створена 1910 року в стилістиці пафосного історизма. Проект створив архітектор з Женеви Камолетті [3]. Головий фасад має колони іонічного ордера і пафосну буржуазну скульптуру на аттику даха, як символ значущості суспільної споруди, котрої тоді ще не мало місто. Між колонами висічені в камені імена женевських художників, скульпторів, граверів, мініатюристів, що працювали в Женеві. Поверх під дахом відведено під археологічні колекції, під експозиції історії Швейцарії і Женеви[4] . Окремі зали віддані під виставку старовинної зброї та кабінет нумізматики. Музейні колекції на кінець 20-початок 21 ст. збільшились настільки, що музейна бібліотека, графічний кабінет, колекції кераміки, музичні інструменти переведені у окремі споруди[5].

Музей Рат або виставкове приміщенняРедагувати

Швейцарець з Женеви Симон Рат відбув на заробітки у Санкт-Петербург. Був військовим і вислужив чин генерала, заощаджував гроші і вивіз їх у Женеву. Старий Симон Рат перед смертю заповідав гроші двом своїм сестрам з наказом вибудувати суспільно значущу споруду[6]. Одна із сестер була художницею-мініатюристкою, тому обрала варіант зі створенням в місті художнього музея, котрого ще не було в Женеві. Так виник музей Рат, котрий відкрили для відвідин 31 липня 1826 року[7]. Сюди передали збірки живопису і скульптури, що вже були серед міського майна. Музей Рат майже 80 років демонстрував художні колекції міста Женева[8]. По вибудові 1910 року нового приміщення для музейних колекцій він став виставковим приміщенням музея мистецтва і історії[9].

Характер збірокРедагувати

 
Надгробковий портрет Пальміри . Чоловічий надгробок, бл. 200 р. н.е. Женевський музей мистецтва і історії, Швейцарія
 
Йоахим Патінір. «Пейзаж з мисливцями», бл. 1530 р.

Женевський музей мистецтва і історії мав власний характер збірок, бо виник не як колекція королівської родини чи вельможі, а як колекція міської громади. Так, в ратушу міста ще 1535 року передали старовинні монети і медалі, знайдені при будівельних роботах.

Женева була осередком виникнення і підтримки протестантизма, що забороняв релігійний живопис. Це пригальмувало розвиток швейцарського живопису. Так заборони реформатора Жана Кальвіна діяли в місті Женева до середини 18 ст. Але винятком був портретний жанр. З доби Кальвіна збережена колекція портретів особливо набожних та фанатично відданих протестантизму ( кальвінізму ) осіб, котру зібрав послідовник Кальвіна — Теодор де Без.

В 17 cт. в місті існувало щонайменше три приватні збірки творів мистецтва. Перелом в накопиченні творів мистецтва прийшовся на 18 ст. зі зміцненням фінансового стану городян і світськими за характером, цивільними настановами доби просвітництва. Наприкінці 18 ст. Женева увійшла до складу Франції і тут запанували французькі моди, а з ними і мода на колекціонування у заможних городян. Приватна збіка Франсуа Троншена наприкінці 18 ст. мала близько одинадцяти творів Рембрандта і його майстерні, «Портрет короля Іспанії Філіпа IV» пензля Дієго Веласкеса, поодинокі зразки творів Рубенса, Клода Лоррена, Пуссена та інших. Твори не були розкішними чи завеликих розмірів, бо не призначались для декорування феодальних замків чи вельможних палаців. Тому в музейній збірці мало видатних шедеврів, на кшталт тих, що прикрашають нині Дрезденску картинну галерею, Національний музей Прадо чи музей Каподімонте, котрі починались як збірки королівських чи вельможних родин.

Тим не менше музейна збірка в Женеві досить різнобічна і в картинній галереї має цікаві зразки французьких, нідерландських та швейцарських майстрів.

Збільшення колекцій не припиняється. Так, в картину галерею придбані твори імпресіоністів Франції. Серед представлених в галереї митців (нехай не всі вони шедеври) —

Артефакти Стародавньої ГреціїРедагувати

 
Сцена сакрального бенкета, червонофігурний вазопис, 470-460 рр. до н.е.

Візантійські артефактиРедагувати

Скульптура в збірціРедагувати

 
Маски сатира і вакханки, Римська імперія, 1 ст. н.е.

Копії грецьких оригіналів і погруддя доби Стародавнього РимаРедагувати

Портрети олійними фарбами в збірціРедагувати

Живопис в різних жанрахРедагувати

 
Франсуа Буше. «Алегорія архітектури».

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Swiss GLAM Inventory, 16 September 2016 — 2016.
  2. https://w3public.ville-ge.ch/seg/xmlarchives.nsf/Attachments/musee_horlogerieframeset.htm/$file/musee_horlogerie.htm
  3. журнал «Художник»,№ 1, 1974
  4. журнал «Художник»,№ 1, 1974
  5. журнал «Художник»,№ 1, 1974
  6. журнал «Художник»,№ 1, 1974
  7. журнал «Художник»,№ 1, 1974
  8. журнал «Художник»,№ 1, 1974
  9. журнал «Художник»,№ 1, 1974
  10. Слюсар, В.И. (2011). Антенна: история радиотехнического термина.. Первая миля. Last mile (Приложение к журналу "Электроника: наука, технология, бизнес"). – 2011. - № 6. с. С. 52 – 64. 

ПосиланняРедагувати