Відкрити головне меню

Музей герцога Антона Ульріха (нім. Herzog Anton Ulrich-Museum) — музей у місті Брауншвейгу, що виріс з приватної картинної галереї герцога краю Антона Ульріха Брауншвейг-Вольфенбюттельського.

Музей герцога Антона Ульріха
Портал:Музеї
нім. Herzog Anton Ulrich-Museum
Braunschweig Herzog Anton Ulrich-Museum (Herzog Anton Ulrich-Museum).jpg
52°15′47″ пн. ш. 10°31′59″ сх. д. / 52.26330000002777609° пн. ш. 10.53310000002777613° сх. д. / 52.26330000002777609; 10.53310000002777613Координати: 52°15′47″ пн. ш. 10°31′59″ сх. д. / 52.26330000002777609° пн. ш. 10.53310000002777613° сх. д. / 52.26330000002777609; 10.53310000002777613
Тип художня галерея
Назва на честь Anthony Ulrich, Duke of Brunswick-Wolfenbüttel[d]
Статус спадщини architectural heritage monument[d]
Склад Q28737675? і Dankwarderode Castle[d]
Частина від 3Landesmuseen[d]
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Адреса Museumstraße 1
Засновник Anthony Ulrich, Duke of Brunswick-Wolfenbüttel[d]
Засновано 1754
Відкрито 1754
Оператор 3Landesmuseen[d]
Сайт 3landesmuseen.de/Herzog-Anton-Ulrich-Museum.304.0.html
Музей герцога Антона Ульріха. Карта розташування: Німеччина
Музей герцога Антона Ульріха
Музей герцога Антона Ульріха (Німеччина)

Музей герцога Антона Ульріха у Вікісховищі?

Зміст

Дещо про засновникаРедагувати

 
Резиденція Зальцдалюм герцога Антона Ульріха, 1721 р.

Майбутній музей починався як приватна палацова збірка герцога Антона Ульріха.

Герцог був достатньо типовою особою володаря доби бароко. Відомо, що він свого часу відвідав Італію і був у захваті від пишності палаців і побуту князів світських і церковних. Пристрасть до розкошів він і переніс на батьківщину. Бажання мати пишну резиденцію призвело до перетворення села Зальцдалюм на пишну герцогську садибу з палацом і садом бароко.

Він прийшов до влади в пору зрілості, тому поспішав в прагненні створити пишний герцогський двір. За стереотипами тої доби володар мав мати пишну резиденцію, сад бароко, картинну галерею, кабінет курйозів, цікавитися театром тощо. Все це матиме і його резиденція у селі Зальцдалюм. Для картинної галереї було вибудоване окреме приміщення, практично перше на землях Німеччини. Збірки герцога розташували спочатку в павільйоні малий Мостгоф, потім в павільйоні великий Мостгоф.

Землі в околицях Зальцдалюма були заболочені, тому були проведені меліоративні та осушувальні роботи. Поспіх був таким, що майже всі споруди вибудували з деревини і лише фундаменти були кам'яними. Сам герцог цікавився літературою, писав духовні вірші, складав програми для свят і вистав в припалацовому театрі тощо. Сучасники називали його резиденцію дерев'яним Версалем, хоча індивідуальний проект ансамблю і його реалізація нічим не наслідували Версалю за формами окрім прагнення до пишності.

Подальша історіяРедагувати

 
Джон Еверетт Мілле. «Чорний брауншвейзький гусар» (прощання перед баталією), 1860 р.

Герцог Антон Ульріх не був першим, хто почав збирати твори мистецтва. Його колекція наслідувала збіркам герцога Карла І, його попередника. Але барокову пишність колекціям надав саме він. Ініціатива створення музею належить не йому, а його нащадкам за сприяння Даніеля Десупервійє у 1754 році. Таким чином збірка стала музеєм серед перших на європейському континенті і лише на рік пізніше заснування Британського музею.

Резиденція, вибудувана з деревини на вологих ґрунтах, почала псуватися. Зміна моди та великий кошторис відновлювальних робіт привів до рішення розібрати споруди 1813 року остаточно. Колекції були перенесені у нове місце. Захоплення герцогства арміями Наполеона І Бонапрарта призвело до ліквідації державності герцогства та вивезення мистецьких колекцій до Наполеонівського музею в Париж.

Дворянство герцогства не скорилося Наполеонові Бонапарту і виступило спочатку на боці армій австрійського імператора, а потім на боці Великої Британії. Майже всі брауншвейзькі офіцери загинули, що знайшло свій вдячний відгук в картині британця Джона Ереретта Мілле «Чорний брауншвейгець». Після усунення від політики Наполеона І мистецькі колекції вдалося повернути на батьківщину. Але частка їх була розпродана тимчасовими володарями.

Нова споруда музеюРедагувати

Створенням нового приміщення для музейних колекцій почав опікуватись з 1887 року директор музею Герман Рігель, проект створив архітектор Оскар Соммер. У Німеччині створенням нових музейних приміщень вже займався архітектор Лео фон Кленце. В Брауншвейгу йому наслідували і споруду створили в стилі неоренесанс. Через фінансові проблеми колекції збільшувались у 19 столітті повільно.

Лише згодом сюди перейшли чотири нові приватні збірки —

  • колекція Рейнеке (1868 р.)
  • колекція Васель (1910 р.)
  • колекція Вейвел-Тепель Мен та ін.

Музей в 21 століттіРедагувати

На початку 21 ст. музей використав можливість реконструкції. Головна споруда в стилі неоренесанс, що мала пошкодження в роки другої світової війни, була відремонтована до 2013 року.

У період 2008-2010 років було створене нове приміщення музею, де облаштували наукову бібліотеку, архів, кафе для відвідувачів, майстерні і технічні служби, офіс адміністрації. Все це надало можливість використовувати головну споруду музею лише для експозицій та виставок.

На початок 21 століття музей герцога Антона Ульріха має не тільки картинну галерею. Музей має відділок друкованої графіки, колекцію творів країн Далекого Сходу, вироби з металів і старовинні годинники, бронзові скульптури, старовинні меблі, коштовну колекцію італійської майоліки, одну з найкращих на землях Німеччини, емалі, вироби з різьбленої слонової кістки тощо.

Гравюрний відділок музею та малюнки художниківРедагувати

 
худ. Ієронімус Банг. «Покарання зайцями мисливця та його собаки», злам 16-17 ст.
 
Ганс Гольбейн молодший. Проект для вітража., 1517 р. Музей герцога Антона Ульріха

Графічний портретний жанр у збірціРедагувати

 
Худ. Готфрід Мюллер. «Фріріх Ульріх, герцог Брауншвейг-Люнебурзький», середина 17 ст.

Портретний живопис збіркиРедагувати

 
Ян Купецький. «Портрет шляхетної пані», бл. 1810 р. Музей герцога Антона Ульріха

Картинна галереяРедагувати

 
Якоб де Хейш. «Краєвид Рима з мостом Ротто», 1696 р.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Jochen Luckhardt: Herzog Anton Ulrich-Museum Braunschweig: Die Sammlung. Deutscher Kunstverlag, München 1995, ISBN 3-422-06122-3.

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей герцога Антона Ульріха