Петров Євген Петрович
| Євген Петров | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | Євген Петрович Катаєв | |||
| Псевдонім | Євген Петров | |||
| Народився | 13 грудня 1903 Одеса | |||
| Помер | 2 липня 1942 (38 років) Ростовська область | |||
| Поховання | Ростовська область | |||
| Громадянство |  Російська імперія,  СРСР | |||
| Діяльність | письменник-сатирик, міліціонер, кореспондент | |||
| Alma mater | Одеський державний аграрний університет | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1923–1942 | |||
| Напрямок | реалізм | |||
| Жанр | фейлетон, роман, новела, повість | |||
| Magnum opus | «Дванадцять стільців» | |||
| Брати, сестри | Катаєв Валентин Петрович | |||
| Діти | Катаєв Петро Євгеновичd і Катаєв Ілля Євгенович | |||
| Нагороди |  | |||
|
| ||||
 Петров Євген Петрович у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Євген Петрович Петров (справжнє прізвище — Катаєв, рос. Евгений Петрович Петров; 13 грудня 1903, Одеса — 2 липня 1942, Ростовська область) — російський радянський письменник, співавтор (разом із І. Ільфом) у написанні сатиричних романів «Дванадцять стільців» та «Золоте теля» — класики російської літератури радянської доби.
Життєпис
ред.Народився в Одесі в родині вчителя історії.
В Одесі Катаєви жили на Канатній вулиці. Брат письменника Валентина Катаєва.
У 1920 році закінчив 5-ту Одеську класичну гімназію.
Протягом трьох років служив інспектором одеського карного розшуку (у автобіографії Ільфа і Петрова (1929) про цей період життя сказано: «Першим його літературним твором був протокол огляду трупа невідомого чоловіка»).
У 1923 році Петров приїхав до Москви, де став співробітником журналу «Красный перец».
У 1926 році прийшов працювати в газету «Гудок».
У 1927 році спільною роботою над романом «Дванадцять стільців» почалася творча співдружність Євгена Петрова та Іллі Ільфа (який також працював у газеті «Гудок»).
У 1935–1936 роках разом з І. Ільфом Є.Петров здійснив подорож до США, про що вони розповіли в пропагандистській книзі «Одноповерхова Америка».
Після раптової смерті І.Ільфа Є.Петров у співавторстві з Г. Мунблатом написав кілька кіносценаріїв, зокрема «Антон Іванович сердиться» (1941). В 1939—1941 роках працював над романом «Мандрівка до країни комунізму».
Під час Другої світової війни Петров став фронтовим кореспондентом. Загинув 2 липня 1942 — літак, на якому він повертався до Москви з Севастополя, збив німецький винищувач над територією Ростовської області, біля села Маньково. На місці падіння літака встановлено пам'ятник.
Дослідження літературної спадщини Є.Петрова
ред.У 1950-х — 1960-х рр. перші в СРСР літературознавчі дослідження творів І.Ільфа та Є.Петрова здійснила київський літературознавець і текстолог Лідія Яновська[4].
Див. також
ред.- 3668 Ільфпетров — астероїд головного поясу, названий на честь тандему письменників Ільфа та Петрова
Примітки
ред.- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2017.
- ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
- ↑ Яновская Лидия Марковна
Джерела та література
ред.- Герасимова Г. П. Петров Євген // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 190. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Віталій Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. — Київ: КИТ, 2007. — 436 с.