Нерубайське

село у Одеському районі Одеської області. Адміністративний центр Нерубайської сільської громади.

Неруба́йське — село в Україні, в Одеському районі Одеської області. Адміністративний центр Нерубайської сільської громади. Населення становить приблизно 8558 осіб[1].

село Нерубайське
Вознесенська церква - пам'ятка культурної спадщини
Вознесенська церква - пам'ятка культурної спадщини
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Одеський район
Рада Нерубайська сільська громада
Код КОАТУУ 5121084201
Основні дані
Засноване 1795
Населення 8558
Площа 8,06 км²
Густота населення 1061,79 осіб/км²
Поштовий індекс 67661
Телефонний код +380 482
Географічні дані
Географічні координати 46°32′48″ пн. ш. 30°37′50″ сх. д. / 46.54667° пн. ш. 30.63056° сх. д. / 46.54667; 30.63056Координати: 46°32′48″ пн. ш. 30°37′50″ сх. д. / 46.54667° пн. ш. 30.63056° сх. д. / 46.54667; 30.63056
Середня висота
над рівнем моря
40 м
Водойми Хаджибейський лиман
Місцева влада
Адреса ради 67661, Одеська обл., Одеський р-н, с. Нерубайське, пл. Партизан, 4, тел. 39-00-90
Сільський голова В. Л. Юрківський
Карта
Нерубайське. Карта розташування: Україна
Нерубайське
Нерубайське
Нерубайське. Карта розташування: Одеська область
Нерубайське
Нерубайське
Мапа

CMNS: Нерубайське у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Слов'янська назва села має прозору форму: Нерубайське походить від не рубати. Відомо, що в давнину на території села, як і взагалі на берегах Хаджибейського лиману, мешкали українські козаки. За легендою, між козаками й турками, які також населяли цей край (звідси й тюркомовні топоніми Одеської області, зокрема турецькою за походженням є назва Хаджибей), нерідко відбувалися сутички. Одного разу обидві сторони вирішили примиритися і з цією метою уклали договір не рубатися. Про присутність у минулому козаків свідчать залишки старовинних козацьких некрополів. На місцевих кладовищах (у Нерубайському їх офіційно два) подекуди можна знайти козацькі могили. Написи на хрестах виконані старою кирилицею. Саме село засновано у 1795 р. На його території збереглися споруди ще зі старих часів: Вознесенська церква з триярусною дзвіницею (у стилі класицизму) тощо.

До 1917 року село входить до складу Одеського градоначальства.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 36 жителів села[2].

В історичному плані село відоме передусім завдяки радянському партизанському руху. У 1941—1942 рр. на території села базувався радянський партизанський загін під командуванням Героя Радянського Союзу В. Молодцова-Бадаєва[3].

НаселенняРедагувати

Нерубайське належить до найбільших сіл Біляївського району і Одеської області. Його населення становить приблизно 8558 осіб. У селі живуть українці, росіяни, роми, вірмени, корейці тощо. Оскільки село розташоване неподалік від Одеси, яка характеризується відносною економічною стабільністю, населення постійно зростає завдяки приїжджим, зокрема з інших країн. Переважна більшість населення користується російською мовою. Багато корінних мешканців говорить українською мовою, нерідко суржикізованою. Етнічні групи, що компактно проживають у селі (скажімо, роми), часто спілкуються своєю мовою.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 7107 осіб, з яких 3317 чоловіків та 3790 жінок.[4]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 8516 осіб.[5]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 76,29 %
російська 18,86 %
циганська 3,27 %
молдовська 0,78 %
болгарська 0,23 %
вірменська 0,23 %
білоруська 0,05 %
гагаузька 0,01 %
румунська 0,01 %

Катакомби (Музей партизанської слави)Редагувати

Докладніше: Одеські катакомби

Нерубайське відоме передусім завдяки Музею партизанської слави (меморіальний комплекс) і катакомбам, які простягаються під значною частиною населеного пункту і далі на інші райони. У роки німецько-радянської війни в катакомбах переховувалися одеські партизани. Нерубайські катакомби, як і решта одеських катакомб, утворилися внаслідок добування будівельного каменя — черепашнику, з якого у селі споруджено багато будинків. У підземеллях меморіального комплексу представлені предмети партизанського побуту й зразки зброї, на стінах наявні написи тих часів. Музей партизанської слави — єдиний офіційний вхід до просторих і багатокілометрових катакомб[7]. У селі є інші входи до катакомб, але через те, що були часті випадки зникнення в катакомбах людей, ці входи засипали.

Освіта й охорона здоров'яРедагувати

У Нерубайському діють два загальноосвітні навчальні заклади, а саме: Нерубайський навчально-виховний комплекс (гімназія), Нерубайська загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів. У селі працює будинок культури, у якому функціонує школа мистецтв. Медичне обслуговування населення здійснює Нерубайська амбулаторія.

ТранспортРедагувати

Через Нерубайське проходять дороги районного значення, які виходять на об'їзну дорогу та київську трасу (за напрямком Одеса — Київ). За радянських часів між Нерубайським і Одесою було регулярне автобусне сполучення. Сьогодні сполучення здійснюють маршрутні таксі № 84 (кінцева зупинка селище НАТІ, яке підпорядковане Нерубайській сільській раді), № 87 (так само) і № 87Н (кінцева зупинка Орловка, дачний масив).

ПерсоналіїРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 19 січень 2013. 
  2. Нерубайське. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 березня 2013. Процитовано 24 квітня 2013. 
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 26 вересня 2019. 
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 26 вересня 2019. 
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 26 вересня 2019. 
  7. http://www.doroga.ua/poi/Odesskaya/Nerubajskoe/Katakomby_Muzej_partizanskoj_slavy/1701
  8. Сестри українки Вікторія та Анастасія Петрик перемогли дитячу «Нову Хвилю»