Нерубайське
Неруба́йське — село в Україні, адміністративний центр Нерубайської сільської громади Одеського району Одеської області. Населення становить приблизно 8558 осіб[1]. Герб села є промовистим.
| село Нерубайське | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
,_%D0%9D%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5.jpg) | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Одеська область | ||||
| Район |  Одеський район
| ||||
| Громада | Нерубайська сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA51100230010045417 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1795 | ||||
| Перша згадка | 1795 (229 років) | ||||
| Населення | 8558 | ||||
| Площа | 8,06 км² | ||||
| Густота населення | 1061,79 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 67661 | ||||
| Телефонний код | +380 482 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 46°32′48″ пн. ш. 30°37′50″ сх. д. / 46.54667° пн. ш. 30.63056° сх. д.Координати: 46°32′48″ пн. ш. 30°37′50″ сх. д. / 46.54667° пн. ш. 30.63056° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
40 м | ||||
| Водойми | Хаджибейський лиман | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 67661, Одеська обл., Одеський р-н, с. Нерубайське, пл. Партизан, 4 | ||||
| Сільський голова | В. Л. Юрківський | ||||
| Карта | |||||
  Нерубайське | |||||
 Нерубайське | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Історія ред.
Слов'янська назва села має прозору форму Нерубайське й походить від не рубати. Відомо, що в давнину на території села, як і взагалі на берегах Хаджибейського лиману, мешкали українські козаки. За легендою, між козаками й турками, які також населяли цей край (звідси й тюркомовні топоніми Одеської області, зокрема турецькою за походженням є назва Хаджибей), нерідко відбувалися сутички. Одного разу обидві сторони вирішили примиритися і з цією метою уклали договір не рубатися. Про присутність у минулому козаків свідчать залишки старовинних козацьких некрополів. На місцевих кладовищах (у Нерубайському їх офіційно два) подекуди можна знайти козацькі могили. Написи на хрестах виконані старою кирилицею. Саме село засновано у 1795 році. На його території збереглися споруди ще зі старих часів: Вознесенська церква з триярусною дзвіницею (у стилі класицизму) тощо.
До 1917 року село входить до складу Одеського градоначальства.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 36 жителів села[2].
В історичному плані село відоме передусім завдяки радянському партизанському руху. У 1941—1942 роках на території села базувався радянський партизанський загін під командуванням Героя Радянського Союзу Молодцова-Бадаєва В.[3]
Сотниківський цвинтар ред.
У Нерубайському знаходиться найбільший із збережених козацьких цвинтарів України — Сотниківський цвинтар. Задовго до російської окупації-колонізації тут, на краю Хаджибею, оселися козаки. Катерина II примусила козаків підписати документи, що вони ніколи не візьмуть до рук зброї, аби вони тут залишитись, а не волочитись на Кубань. Тож стали іменуватися стали козаками-нерубаями. Замість шаблі вони взяли у руки кайло та пилу і так виниклі одеські катакомби. Козаки-нерубаї збудували Одесу. Власниками великих мереж штолень, в яких добували камінь, з якого будували місто, були козаки, поховані на цьому цвинтарі такі, як Шмигора та Гетьманенко[4].
Музей партизанської слави (катакомби) ред.
Нерубайське відоме передусім завдяки Музею партизанської слави (меморіальний комплекс) і катакомбам, які простягаються під значною частиною населеного пункту і далі на інші райони. Під час німецько-радянської війни в катакомбах переховувалися одеські партизани. Нерубайські катакомби, як і решта одеських катакомб, утворилися внаслідок добування будівельного каменя — черепашнику, з якого у селі споруджено багато будинків. У підземеллях меморіального комплексу представлені предмети партизанського побуту й зразки зброї, на стінах наявні написи тих часів. Музей партизанської слави — єдиний офіційний вхід до просторих і багатокілометрових катакомб[5]. У селі є інші входи до катакомб, але через те, що були часті випадки зникнення в катакомбах людей, ці входи засипали.
Населення ред.
Нерубайське належить до найбільших сіл Одеського району та Одеської області. Його населення становить приблизно 8558 осіб. У селі живуть українці, росіяни, роми, вірмени, корейці тощо. Оскільки село розташоване неподалік від Одеси, яка характеризується відносною економічною стабільністю, населення постійно зростає завдяки приїжджим, зокрема з інших країн. Переважна більшість населення користується російською мовою. Багато корінних мешканців говорить українською мовою, нерідко суржикізованою. Етнічні групи, що компактно проживають у селі (скажімо, роми), часто спілкуються своєю мовою.
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 7107 осіб, з яких 3317 чоловіків та 3790 жінок[6].
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 8516 осіб[7].
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 76,29 % |
| російська | 18,86 % |
| циганська | 3,27 % |
| румунська | 0,78 % |
| болгарська | 0,23 % |
| вірменська | 0,23 % |
| білоруська | 0,05 % |
| гагаузька | 0,01 % |
| румунська | 0,01 % |
Освіта й охорона здоров'я ред.
У Нерубайському діють два загальноосвітні навчальні заклади, а саме: Нерубайський навчально-виховний комплекс (гімназія), Нерубайська загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів. У селі працює будинок культури, у якому функціонує школа мистецтв. Медичне обслуговування населення здійснює Нерубайська амбулаторія.
Транспорт ред.
Через Нерубайське проходять дороги районного значення, які виходять на об'їзну дорогу та київську трасу (автошлях М05E95 (Київ — Одеса). За радянських часів між Нерубайським і Одесою було регулярне автобусне сполучення. Сьогодні сполучення здійснюють маршрутні таксі № 84 (кінцева зупинка селище НАТІ, яке підпорядковане Нерубайській сільській громаді), № 87 (так само) і № 87Н (кінцева зупинка «Дачний масив Орлівка»).
Відомі особи ред.
- Слабченко Михайло Єлисейович (1882—1952) — український історик і правник, академік.
- Петрик Анастасія Ігорівна (нар. 2002) — українська співачка, переможниця міжнародного пісенного конкурсу «Дитяче Евробачення 2012».
- Петрик Вікторія Ігорівна (нар. 1997) — українська співачка, переможниця дитячої «Нової хвилі-2010»[9].
Галерея ред.
-
Нерубайські катакомби -
Предмети побуту партизан, які переховувалися в катакомбах -
Монумент партизанам у селі
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 січня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Нерубайське. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 березня 2013. Процитовано 24 квітня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Одеса. Найбільший козацький цвинтар. Сотниківська Січ. ukrainaincognita.com.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 червня 2012. Процитовано 19 січня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Сестри українки Вікторія та Анастасія Петрик перемогли дитячу «Нову Хвилю». Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 2 грудня 2012.