Вікіпедія

Городнє (Болградський район)

село Болградського району Одеської області. Адміністративний центр Городненської сільської громади.

Горо́днє — село Болградського району Одеської області (Україна) населенням у 5104 особи. Попередні назви села — Градіна, до 1945 року — Чийшія.[1] Адміністративний центр Городненської сільської громади. Є одним із найстаріших болгарських сіл півдня України.

село Городнє
Герб Прапор
Церква Св. Петра і Павла
Церква Св. Петра і Павла
Церква Св. Петра і Павла
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Болградський район Болградський район
Громада Городненська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51060090010098049
Основні дані
Населення 5104
Площа 5,14 км²
Густота населення 993 осіб/км²
Поштовий індекс 68712
Телефонний код +380 4846
Географічні дані
Географічні координати 45°53′24″ пн. ш. 28°50′48″ сх. д. / 45.89000° пн. ш. 28.84667° сх. д. / 45.89000; 28.84667Координати: 45°53′24″ пн. ш. 28°50′48″ сх. д. / 45.89000° пн. ш. 28.84667° сх. д. / 45.89000; 28.84667
Середня висота
над рівнем моря 		80 м
Водойми Великий Катлабуг
Місцева влада
Адреса ради 68712, Одеська обл., Болградський р-н, с.Городнє, вул.Широка,39
Карта
Городнє. Карта розташування: Україна
Городнє
Городнє
Городнє. Карта розташування: Одеська область
Городнє
Городнє
Мапа
Мапа

CMNS: Городнє у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Городнє.

Географія ред.

Село розташоване за 35 км від районного центру центру Болград, та за 25 км від залізничної станції Чадир-Лунга (Молдова). Простягається по берегах річки Великий Катлабуг.

Історія ред.

 
Пам'ятник 150-річчю заснування Чийшії

Археологічні знахідки, виявлені на території села, відносяться до епохи пізньої бронзи. Поблизу нього знайдено також керамічні вироби римського, скіфського, сарматського і слов'янського часів.[1]

Заснування Чийшії пов'язане з переселенням болгар до Російської імперії після російсько-турецької війни 1806 — 1812 років. Рятуючись від переслідування турків, перейшли Дунай та оселились тут у 1813 році сім'ї Богоєвих, Іванових, Мильковських, Генових. Назва села Чийшія — татарського походження, у перекладі — «волога долина».[1]

Оселившись у місцевості з родючими ґрунтами і багатими пасовиськами, жителі Чийшії займались хліборобством та скотарством. Визначне місце у господарстві посідало й городництво, у зв'язку з чим, починаючи з 1827 року, село часто стали називати Градіна, болгарською — город. Дослідник цього краю Аполлон Скальковський також підкреслював, що жителі Чийшії (або Градіни) — добрі хлібороби і винороби.[1]

14 листопада 1945 року було перейменовано село Чийшия Новоіванівського району на село Городнє і Чийшийську сільраду — на Городнянську.[2][3]

Населення ред.

Згідно із переписом 1989 року, населення села становило 5476 осіб, 2659 з яких чоловіки та 2817  —жінки.[4]

За переписом населення 2001 року у селі мешкало 5090 осіб.[5]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою згідно даним перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
болгарська 93,75 %
російська 2,90 %
українська 1,49 %
гагаузька 0,92 %
молдовська 0,47 %
циганська 0,35 %
білоруська 0,02 %
вірменська 0,02 %

Пам'ятки ред.

 
Історико-краєзнавчий музей села Городнє
  • Церква Святих Петра і Павла 1847—1877 рр. споруди — одна з небагатьох в усій окрузі, яка збереглася у роки атеїзму, та у якій богослужіння ніколи не припинялися.
  • Пам'ятник на честь 150-річчя від дня заснування села 1967 року.
  • Пам'ятник на честь 200-річчя від дня заснування села 2013 року.
  • Історико-краєзнавчий музей села Городнє — розташовано на вул. Центральній, 98, відкритий у 1982 році. Складається з 7 залів та вуличної експозиції, більше 6 000 експонатів, 80% з них оригінали — предмети побуту, знаряддя праці, національний одяг, документи, у тому числі й перші записи Св. Петро-Павлівської церкви, які датуються з 1820-го року: «Исповеднъя роспіси», «Объск брачный» та «Похозяйственные книги», за допомогою яких місцеві жителі складають власні родоводи.

Культура ред.

В селі працюють народний ансамбль «Ізвор» Городненского будинку культури, народний оркестр болгарських народних інструментів «Чийшія». Колективи є учасниками всеукраїнських та міжнародних фестивалів.

Бессарабія Folk ред.

У селі Городнє з 2018 року проходить Міжнародний фольклорний фестиваль народної творчості «Бессарабія Folk». Серед учасників першого фестивалю були представники різних куточків української Бессарабії — сіл Городнє, Кубей, Дмитрівка, Нові Трояни, Каракурт, Криничне (Болградського району), Кам'янка, Утконосівка (Ізмаїльського району), Зоря (Саратський район), Рівне (Татарбунарський район), Виноградівка (Тарутинський район), м. Рені, а також танцювально-співочий колектив з міста Тараклія (Молдова). Колективи є носіями болгарської, української, гагаузської, молдовської культур.[7][8][9][10][11]

Географія учасників другого фестивалю розширилася за рахунок Болгарії. У номінації «Соло» перемогли Сергій Нейчев (с. Кирнички Ізмаїльського району) та Євгенія Шлапак (с. Городнє Болградського району). Серед вокальних ансамблів — «Дулакчія» (с. Розділені Арцизького району). Кращі хореографічні колективи — старша група ансамблю «Ізвор» (с. Городнє) та «Колорит» (с. Кам'янка Ізмаїльського району). Переможці отримали сертифікати на участь в етнофестивалі «Рожен» у Болгарії.[12]

Дата проведення третього фестивалю анонсована на 2 травня 2020 року. Заявки приймаються у чотирьох номінаціях — танцювальний, вокальний колектив, соло й театральна постановка.[13]

Головним спонсором етнофестивалю від заснування є Громадська організація «Центр розвитку Бессарабії» (засновник — меценат Віктор Куртєв).[14]

Мірудія ред.

Село Чийший славиться на всю Бесарабію ароматною мірудією – спецією та місцевим спеціалітетом. Адже понад двісті років тому до цих країв переселилися болгари з Балкан. І, приїхавши до Бесарабії, предки привезли із собою не лише виноградну лозу та овець, вони приїхали зі своїми спеціями та своїми традиціями їхнього вирощування та виробництва. Так тут з'явився чукан піпер (бесарабський спеціалітет - червона сушена паприка подрібнена вручну) і мірудія - суміш висушених і подрібнених ароматних трав.[15]

Відомі мешканці ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Городнє. Одеська область у складі УРСР. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 24 вересня 2013. 
  2. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14 листопада 1945 р. «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»
  3. ↑ УРСР: Адм.-тер. поділ (на 01.09.1946), 1947, с. 880–958, 959–1040..
  4. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019. 
  5. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019. 
  6. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019. 
  7. ↑ Фестиваль народного творчества «Бессарабия-FOLK» отгремел в Болградском районе. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 16 березня 2020. 
  8. ↑ I Міжнародний фольклорний фестиваль народної творчості «Бессарабія Folk» [Архівовано 6 листопада 2019 у Wayback Machine.] на порталі ГО «Центр розвитку Бессарабії»
  9. ↑ I Международный фольклорный фестиваль народного творчества «Бессарабия Folk»
  10. ↑ Микола ГРИГОРАШ (14 травня 2018). Ренийцы приняли участие в I Международном фестивале «Бессарабия FOLK» (рос.). «Рені – Одеса». Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 2020-3-16. 
  11. ↑ «Бессарабия Folk» – сохранение культурного разнообразия при поддержке Центра развития Бессарабии[недоступне посилання]
  12. ↑ «Бессарабия Folk»: определены победители (рос.). «БессарабіЯ.UA». 5 травня 2019. Процитовано 2020-3-16. 
  13. ↑ Аліна БЕРЕСТЕНЬ (7 грудня 2019). Центром развития Бессарабии озвучена программа главного события весны – грандиозного феста в Огородном (рос.). «БессарабіЯ.UA». Процитовано 2020-3-16. 
  14. ↑ В Болградском районе проходит «Бессарабия FOLK» (рос.). «БессарабіЯ.UA». 4 травня 2019. Процитовано 2020-3-16. 
  15. ↑ [0=AZWyQuXuCj2HJVxHoWAyIRchjY5bsiZjD-XOieVog6EspLlQAd8IVOo8vOeXjucmQr2ckCwxsSQNh6gP2nEFm7pD2vLK71FqrJG-RIAl5oF6yJlzGzYIpS7ofqrFK0MuwSxOKDDJkYLuY4ZzzyKeTx_0I5I4YGRDaTh37lantuZ1zDCMZxuF0GWlYWCfTIjmNU_mng3PcPcqj-nYnSRiUvRncLKglUEgyCwXcBl1kSJyh_ORiYgsgYc0n_klGL4A6-2pD1Ajb09foUzXj0TTXLA3&__tn__=-UC%2CP-R Мірудія]
  16. ↑ Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Городнє_(Болградський_район)&oldid=38171567