Болградський район

район в Одеській області (Україна)

Болгра́дський райо́н — адміністративна одиниця на півдні Одеської області України. Адміністративний центр — місто Болград.

Болградський район
Bolhrad Raion COA.png Bolhrad Raion flag.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті регіону
Основні дані
Країна: Україна Україна
Регіон: Flag of Odesa Oblast.svg Одеська область
Код КОАТУУ: 5120200000
Утворений: 1940 р.
Населення: 148 978 (на момент укрупнення)
Площа: 4518,025 км²
Густота: 33,0 осіб/км²
Тел. код: +380-4846
Поштові індекси: 68700—68752
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Болград
Міські ради: 1
Сільські ради: 18
Міста: 1
Села: 21
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 68702, Одеська область, Болградський р-н, м. Болград, пр. Соборний, 149, 4-16-73, Болградська райдержадміністрація
Вебсторінка: Болградська РДА
Болградська районна рада
Голова РДА: Кучмійов Андрій Володимирович[1]
Голова ради: Дімитров Дмитро Степанович
Мапа

Commons-logo.svg Болградський район у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

На початку XIX століття тисячі болгар, рятуючись від турецького гніту, втікали в Буджак, приєднаний 1812 року до Російської імперії. На цих землях болгарські поселенці знаходили нову батьківщину, мали змогу мирно жити й працювати. Їх наділяли землею, давали позики на облаштування господарства, звільняли на 10 років від державних податків. В господарстві переважало хліборобство і вівчарство.

У 1818 році було утворено Бессарабське болгарське управління задунайськими переселенцями. У зв'язку з цим населені пункти, утворені до того часу, увійшли до складу Ізмаїльського округу Болгарського уводу.

За ініціативою графа Івана Інзова у 18211823 роках було засновано місто Болград, яке стало центром болгарських колоній і водночас — важливим торговим і ремісничим центром цілої Бессарабії.

Болградський район утворено 1940 року, після того, як Буджак був приєднаний до складу СРСР. Перед тим ці землі входили до складу Румунії (1918—1940).

ГеографіяРедагувати

Площа району становить 4518 км².

Водний фонд Болградського району становить 5167 га. Площа озера Ялпуг на території району — 3854 га. Озеро є єдиним джерелом питної води для міста Болград. На території району розташовані 20 ставків і 5 водосховищ. Територією району протікають 4 малі річки: Ялпуг, Великий Катлабух, Малий Катлабух і Ташбунар. Загальна протяжність малих річок і струмків на території району — 378 км. Для забезпечення господарських і питних потреб населення в районі є 49 артезіанських свердловин, 241 шахтний колодязь загального користування й 11 каптажів.

На території району створені ландшафтні заказники місцевого значення Виноградівка та Тополине, ентомологічний заказник місцевого значення Жовтневий.

Районом проходить залізниця РеніКишинів, автодороги державного значення E87 (Одеса—Рені), Ізмаїл—Кишинів (Молдова).

Район межує: на півночі — з Тарутинським районом, на сході — з Арцизьким, на півдні — з Ізмаїльським і Ренійським районами Одеської області, на заході — з Республікою Молдова.

Адміністративний устрійРедагувати

На території району розташовані 22 населені пункти.

У районі 21 територіальна громада, інтереси яких представляють районна, міська та 18 сільських рад.

Адміністративним, господарським і культурним центром району є місто Болград, засноване у 1821 році бессарабським генерал-губернатором Іваном Інзовим. Розташоване воно на східному березі озера Ялпуг, за 7 кілометрів від однойменної залізничної станції та за 234 км — від обласного центру м. Одеса.

Районний центр сполучений з усіма населеними пунктами району дорогами з твердим покриттям.

НаселенняРедагувати

Чисельність населення Болградського району на 1 березня 2004 року становила 70 817 осіб, у тому числі в м. Болграді проживало 15 968 осіб, у селах — 54 849 осіб. Чоловіків усього 33 714, жінок — 37 103. У районі нараховувалось 20 145 пенсіонерів.

Із загальної чисельності населення трудові ресурси в 2006 році склали 63,6 %. Основою економіки району є виробництво і переробка сільськогосподарської продукції, що обумовлює сезонність використання трудових ресурсів.

У галузях економіки зайнято 51,5 % трудових ресурсів, з них у сільському господарстві — 70 % від зайнятого в галузях економіки.

Національний склад населення району за переписом населення 2001 року[2]

На території району визнані регіональними російська, болгарська та гагаузька мови.[3]

Етномовний склад населених пунктів району (рідна мова населення)[4]

українська болгарська гагаузька російська молдовська циганська
Болградський район 4,9 57,6 17,8 16,3 1,0 0,2
м. Болград 13,9 32,7 2,0 48,7 1,1 0,2
с. Баннівка 4,0 89,4 0,3 5,1 1,0 -
с. Василівка 1,8 95,5 0,3 1,9 0,5 -
с. Виноградне 1,9 94,8 0,9 1,7 0,5 0,1
с. Виноградівка 1,7 3,3 86,2 7,3 0,7 0,2
с. Владичень 4,8 74,4 5,3 11,9 3,2 -
с. Голиця 2,9 91,6 0,5 2,9 1,3 -
с. Городнє 1,5 93,8 0,9 2,9 0,5 0,4
с. Дмитрівка 0,9 1,6 96,2 1,0 0,3 -
с. Залізничне 3,5 76,5 4,7 12,1 2,1 0,7
с. Калчева 1,7 94,2 0,9 2,4 0,5 -
с. Каракурт 4,6 18,5 11,5 15,1 1,4 -
с. Коса 2,5 0,8 0,8 92,6 2,5 -
с. Криничне 1,6 93,3 0,3 3,3 0,7 0,4
с. Кубей 1,5 62,1 26,6 9,4 0,2 -
с. Нові Трояни 1,4 95,6 0,7 1,5 0,5 0,1
с-ще Оксамитне 8,2 21,3 11,5 50,1 6,5 -
с. Олександрівка 1,7 3,4 89,2 4,3 1,0 0,3
с. Оріхівка 2,1 94,0 0,8 1,8 0,9 0,2
с-ще Тополине 9,8 15,5 7,0 58,6 7,5 -
с. Табаки 3,0 78,2 7,6 9,1 1,2 0,6

ПолітикаРедагувати

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Болградського району було створено 36 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 32,05 % (проголосували 17 293 із 53 964 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Сергій Тігіпко — 35,70 % (6 173 виборців); Петро Порошенко — 27,65 % (4 781 виборців), Михайло Добкін — 9,87 % (1 706 виборців), Петро Симоненко — 6,79 % (1 174 виборців), Юлія Тимошенко — 5,38 % (931 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 4,39 %.[5]

ЕкономікаРедагувати

Основною економічною діяльністю Болградського району є виробництво та переробка агропродовольчої продукції, яка використовує сезонні робочі сили.

Станом на 2006 рік робоча сила становила 63,6 % жителів району. Водночас частка пенсіонерів у населенні району становила 28,4 % (20,145 осіб). Більшість людей працювали в сільському господарстві або в харчовій промисловості.

Відомі уродженціРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  Молдова   Молдова Тарутинський район
  Молдова   Арцизький район
Ренійський район Ізмаїльський район Ізмаїльський район