Відкрити головне меню

Таїрове

смт Овідіопольського району Одеської області

Таї́рове (засноване як Інститут ім. В. Є. Таїрова) — селище міського типу Овідіопольського району Одеської області України. Адміністративний центр Таїровської селищної громади.

смт Таїрове
Будівля Виноробної станції
Будівля Виноробної станції
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Овідіопольський район
Громада Таїровська селищна громада
Код КОАТУУ: 5123755800
Основні дані
Статус із січня 1982 року
Площа 8.469[1] км²
Населення 3249 (01.01.2017)[2]
Густота 306 осіб/км²
Поштовий індекс 65496
Телефонний код +380 48
Географічні координати 46°21′54″ пн. ш. 30°38′48″ сх. д. / 46.36500° пн. ш. 30.64667° сх. д. / 46.36500; 30.64667Координати: 46°21′54″ пн. ш. 30°38′48″ сх. д. / 46.36500° пн. ш. 30.64667° сх. д. / 46.36500; 30.64667
Водойма Сухий лиман
Відстань
Найближча залізнична станція: з.п.13 км
До станції: 5 км
До райцентру:
 - залізницею: 32 км
 - автошляхами: 35 км
До обл. центру:
 - залізницею: 20 км
Селищна влада
Адреса 65496, Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 25; тел. 048 76 90960
Карта
Таїрове. Карта розташування: Україна
Таїрове
Таїрове
Таїрове. Карта розташування: Одеська область
Таїрове
Таїрове

Commons-logo.svg Таїрове у Вікісховищі

Зміст

ІсторіяРедагувати

Селище Таїрове виникло на землях Одеського градоначальства, в результаті створення першого науково дослідного закладу краю - Інституту виноградарства і виноробства, яке започаткував Василь Єгорович Таїров. Спершу, 5 лютого 1905 року, він відкрив на новому ринку м. Одеса в одній кімнаті невелику хімічну та мікробіологічну лабораторію з початковим капіталом в 2000 руб. Незабаром лабораторія переросла в виноробну станцію виноградарів і виноробів Російської імперії.

Протягом 1910-1912 років на лівому березі Сухого лиману звели адміністративний корпус, будинки для науковців, казарму для робітників з лазнею та пральнею, винний льох на три поверхи, інші господарські споруди.

У перше десятиліття свого існування Станція брала участь у низці внутрішніх і міжнародних виставок, на яких отримувала високі нагороди. 8 лютого 1915 року, завдяки Департаменту землеробства на станції створили Вищі курси виноградарства з річним терміном навчання.

Під час війни, з наближенням лінії фронту в липні-серпні 1941 року почалися роботи зі створення останнього оборонного рубежу навколо Одеси, який пройшов на лівому березі Сухого лиману від Чорного моря через села Сухий Лиман, Татарка та інші. Риття окопів і протитанкових ровів поруч з робітниками Одеси працювали і селяни навколишніх колгоспів: «Вільний бурлак» с. Татарка, німці з Люстдорфа, а також працівники Таїровського інституту.

У повоєнний час інститут оновив свою діяльність. Згідно із затвердженою урядом програмою спеціалізації виноробства для різних екологічних регіонів країни, працівники інституту брали участь у розробці численних проектів з відновлення та розвитку виноградарства.

На 1967 рік Сухолиманський Розсадник[3] включене в смугу с-ща Таїрове.[4]

У 1982 році населений пункт Таїрове отримав статус селища міського типу, а в листопаді того ж року було організовано Таїровську селищну раду.

У 2005 році на території Таїровської селищної ради були зареєстровані ТОВ «Веста-Транс», СТОВ Агрофірма «Нива» (понад 200 працівників), НВП ТОВ «Нива», ТОВ «Сідіс», ТОВ «Елефант» (с.Мізікевіча), ТОВ «Енотек» та ін.

6 листопада 2014 року у селищі невідомі завалили пам'ятник Леніну.

ЕкономікаРедагувати

 
Історичне фото будівлі виноробної станції

ТранспортРедагувати

Зупинка електрички "13 км".

ПриміткиРедагувати

  1. Про зміни меж селища міського типу Таїрове Таїровської селищної ради Овідіопольського району
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  3. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 385.
  4. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 420.

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати

Таїров Василь Єгорович