Шабо

село в Одеській області

Шáбо — село в Україні, в Білгород-Дністровському районі Одеської області, адміністративний центр Шабівської сільської громади. Розташоване на березі Дністровського лиману, на відстані 10 км від Чорного моря. Через село проходить об'їздна гілка E87 — траса Н33 Монаші — Одеса.

село Шабо
IC shabo - final 111.png
Герб
Свято-Миколаївська церква
Свято-Миколаївська церква
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Білгород-Дністровський район Білгород-Дністровський район
Громада Шабівська сільська громада
Код КОАТУУ 5120887701
Облікова картка Шабо 
Основні дані
Засноване 1788 як Аша-Абаг
Населення 7108
Площа 4,61 км²
Густота населення 1541,87 осіб/км²
Поштовий індекс 67770
Телефонний код +380 04849
Географічні дані
Географічні координати 46°07′37″ пн. ш. 30°23′06″ сх. д. / 46.12694° пн. ш. 30.38500° сх. д. / 46.12694; 30.38500Координати: 46°07′37″ пн. ш. 30°23′06″ сх. д. / 46.12694° пн. ш. 30.38500° сх. д. / 46.12694; 30.38500
Водойми Дністровський лиман
Відстань до
районного центру
8 км
Найближча залізнична станція Шáбо
Місцева влада
Адреса ради 67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Центральна, буд. 63; тел.: 04849-40575
Карта
Шабо. Карта розташування: Україна
Шабо
Шабо
Шабо. Карта розташування: Одеська область
Шабо
Шабо

CMNS: Шабо на Вікісховищі

НазваРедагувати

Місце, куди прибули швейцарські переселенці спрадавна називалося — «Аша-Абага» (тур. Acha-abag), що турецькою означає «Нижні сади» («садами» в той час називали виноградники, а «нижніми» їх іменували тому, що вони розташовувалися нижче Аккермана). Франкомовні швейцарці спочатку намагалися зберегти історичну турецьку назву, але через труднощі вимови поступово переробили його в «Шаба» (Schabag, «g» наприкінці слова у французькій не вимовляється), а потім остаточно перейменували в «Шабо» на французький манер.

ІсторіяРедагувати

Перше татарське поселення на місці сучасного Шабо з'явилося близько 500 років тому. Найбільш раннє свідчення про існування Шабо зафіксовано у формі «аша-абага» в картографічному джерелі 1788 року. Ця дата вважається датою заснування Шабо.

10 листопада 1822 року з дозволу імператора Олександра I було створено поселення переселенців з швейцарського кантону Во. Натхненник переселення швейцарців і засновник колонії — Луї-Венсан (Іван Карлович) Тардан, який зазначав, що «Якщо хочете побачити рай на землі, кращого місця не знайдете».

Станом на 1886 рік у швейцарській колонії, центрі Шабської волості Аккерманського повіту Бессарабської губернії, мешкало 494 особи, налічувалось 83 дворових господарства, існувала лютеранська церква, школа, крамниця[1]. За 7 верст — молитовний будинок.

Село є колишнім районним центром Лиманського району Аккерманської області.

У ніч на 27 січня 2015 року в Шабо було завалено пам'ятник Леніну[2].

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 8449 осіб, з яких 3833 чоловіки та 4616 жінок.[3]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 7152 особи.[4]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 64,04 %
російська 33,98 %
молдовська 0,72 %
болгарська 0,69 %
білоруська 0,13 %
вірменська 0,13 %
гагаузька 0,08 %

ВиноробствоРедагувати

 
Вхід на територію виноробського заводу Шабо
 
Фонтан Діоніса на території заводу

Село відоме своєю виноробною продукцією, на його території розташоване ТОВ «Промислово-торговельна компанія Шабо».

Перші виноградні сади у цьому регіоні були висаджені ще греками і генуезцями у VI столітті. Пізніше унікальні сорти винограду сюди завезли турки, які заснували поселення Аша-абаг. І вже «офіційні» основоположники культурного виноробства у цьому регіоні — франкомовні швейцарські переселенці — називали це місце Шабаг, яке з часом місцеве населення перейменувало на легше, — Шабо.

Шабо — одне з небагатьох місць в Європі, де лоза не постраждала від «виноградної чуми» — філоксери. Примітно, що під час антиалкогольної кампанії 1985 року в Шабо практично не вирубувалися виноградники. І в наші дні шабські вина славляться своєю якістю.

В 2009 в селі відкритий Центр культури вина Шабо.

Пам'яткиРедагувати

ПерсоналіїРедагувати

В 1889 і в 1891 в Шабо перебувала Леся Українка. Влітку 1891 лікуючись у Криму в Євпаторії, під час спалаху епідемії тифу вона захворіла і змушена була виїхати в серпні 1891 року у Шабо. Родина швейцарських переселенців-колоністів Тардан гостинно приймала Лесю Україніку близько двох місяців, аж до її повного видужання. У Шабо Лесю Українку відвідали М. В. Лисенко та сім'я Комарових. Під час перебування в Шабо Леся багато читала і вела інтенсивне листування. Зокрема писала листи до письменника і видавця М. І. Павлика, до свого дядька — відомого вченого і суспільного діяча М. П. Драгоманова, до матері — Олени Пчілки та батька — П. А. Косача[6].

В Шабо похований український патріот Ігор Іванов, командир-десятник одеського відділення «Правого сектора», який загинув у зіткненні з проросійськими бойовиками під час протистояння в Одесі 2 травня 2014 року[7].

НародилисьРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. В Одеській області триває «ленінопад»
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 26 вересня 2019. 
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 26 вересня 2019. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 26 вересня 2019. 
  6. Подорож до Акермана. Архів оригіналу за 18 квітень 2015. Процитовано 6 липень 2012. 
  7. Загиблого Ігоря Іванова нагородили церковною медаллю «За жертовність і любов до України». Архів оригіналу за 2016-03-04. Процитовано 2015-09-01. 

ПосиланняРедагувати