Березівський район

Березівський район
Герб	Прапор
	Район на карті області
Основні дані
Країна:	Україна
Область/АРК:	Одеська область
Код КОАТУУ:	5121200000
Утворений:	1923
Населення:	▼ 33 039 (на 01.01.2019)
Площа:	1637 км²
Густота:	20.7 осіб/км²
Тел. код:	+380-4856
Поштові індекси:	67300—67362
Населені пункти та ради
Районний центр:	Березівка
Міські ради:	1
Селищні ради:	1
Сільські ради:	18
Міста:	1
Смт:	1
Села:	63
Селища:	1
	Мапа району
Районна влада
Адреса:	67300, ; Одеська область, ; Березівський район, ; м. Березівка, ; площа Т. Г. Шевченка, 1. ; Тел.: 2-08-51
Вебсторінка:	Березівська РДА; Березівська районна рада
Голова РДА:	Головін Юрій Семенович
Голова ради:	Мосійчук Віталій Леонідович
Мапа
	Березівський район у Вікісховищі

Березі́вський райо́н — район на сході Одеської області України^[⇨]. Район утворений 1923 року^[⇨]. Площа району — 1,6 тис. км² (4,8 % від території області), у тому числі сільськогосподарські угіддя — 136,4 тис. га, із них рілля — 108,8 тис. га. Населення — 33,0 тис. осіб, станом на 2019 рік^[⇨]. Районний центр — місто Березівка. Район межує на півночі з Миколаївським, на північному заході — Ширяївським, на південному заході — Іванівським, на півдні — Лиманським районами Одеської області, на сході — Доманівським, Веселинівським і Березанським районами Миколаївської області.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Березівський район (значення).

ПриродаРедагувати

Район розташований на сході Одеської області України, у межах Дністровсько-Дніпровської північностепової фізико-географічної провінції; північно-східні околиці — в межах Причорноморської середньостепової^[2]. Територія району лежить на Причорноморській низовині, це плоскохвиляста і середньохвиляста лесова рівнина з абсолютними висотами 100—150 м, розчленована широкими долинами; на південному сході степові блюдця^[3]^[2]. У районі сильно розвинуті ерозійні процеси, балки та яри^[2].

Миколаївський район	Миколаївський район	Миколаївська область (Доманівський район)
Ширяївський район		Миколаївська область (Веселинівський район)
Іванівський район	Лиманський район	Миколаївська область (Березанський район)

Корисні копалини: вапняки, глина, кварцити, пісок^[2].

Клімат помірно континентальний. Пересічна температура січня -4 °C, липня +22 °C^[2]. Період з температурою понад +10 °C становить 178 днів^[2]. Середня норма атмосферних опадів — 410 мм на рік. Максимум припадає на теплий період року^[2]. Сніговий покрив нестійкий. Район лежить у межах посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони^[2].

Гідрографічна мережа району представлена річками Тилігул (центральна частина району), Царега (південний схід), Балай (південний захід), що впадає до Тилігульського лиману Чорного моря і пересихає влітку на окремих ділянках. Для місцевих потреб споруджено 54 стави із загальною площею водної поверхні 605; пробурено 250 артезіанських свердловин^[2].

Степ поблизу Михайлівки
Долина Тилігулу
Літня повідь

З ґрунтів найбільш поширені чорноземи звичайні, середньо- та малогумусні, лучно-чорноземні та дернові оглеєні глинисто-піщані ґрунти (долина Тилігулу)^[2].

Загальна площа природних лісів і штучних лісових насаджень — 5,9 тис. га^[2]. Серед деревних порід переважають біла акація, дуб, сосна, горіх, в'яз, гледичія^[2].

Охорона природиРедагувати

У районі задля збереження природних ландшафтів та окремих об'єктів природи створені:

Заводівський — ландшафтний заказник місцевого значення.
Тилігульський — регіональний ландшафтний парк.

Заводовський ландшафтний заказник
Заводовський ландшафтний заказник
Ранжева коса на Тилігулі
Садиба Тилігульського ландшафтного парку

ІсторіяРедагувати

Березівський район було утворено 1923 року^[3].

У листопаді 1928 року в районі було створено першу в СРСР машинно-тракторну станцію (МТС) імені Т. Г. Шевченка^[3].

Оттон Єгорович Раух
Брама садиби Заводовського
Могила партизана громадянської війни Криворучка
Будинок-музей, де в березні 1920 знаходився штаб бригади Г. І. Котовського
Меморіальна дошка в пам'ять першої МТС на теренах СРСР
Пам’ятник бійцям Радянської армії, що визволиля Березівку 1944 року

Адміністративний поділРедагувати

Докладніше: Адміністративний устрій Березівського району

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 міську громаду, 2 селищні громади та 13 сільських рад, які об'єднують 62 населені пункти та підпорядковані Березівській районній раді. Адміністративний центр — місто Березівка^[4].

№	Громада, ради	Центр	Інші населені пункти
Об'єднані громади
1	Березівська	Березівка	Вікторівка, Ланове, Роздол
2	Розквітівська	Розквіт	Анатолівка, Антонівка, Веселе, Вишневе, Данилівка, Красне, Кринички, Нейкове, Онорівка, Рівне, Розквіт, Ставкове, Чудське, Шутове
3	Новокальчевська	Новокальчеве	Виноградне, Новокальчеве, Садове, Семихатки, Травневе, Улянівка
Сільські ради
4	Гуляївська	Гуляївка	Мар'янівка, Одрадна Балка, Сахарове
5	Демидівська	Демидове
6	Заводівська	Заводівка	Виноград, Чижове
7	Златоустівська	Златоустове	Софіївка
8	Маринівська	Маринове	Балайчук
9	Михайлівська	Михайлівка	Котовка, Юркове
10	Михайло-Олександрівська	Михайло-Олександрівка	Веселинівка
11	Новоселівська	Новоселівка	Зброжківка, Новоподільське
12	Раухівська	Раухівка
13	Ряснопільська	Ряснопіль	Зеленопілля, Іванівка, Основа, Петрівка, Сухине
14	Степанівська	Степанівка	Донська Балка, Донське, Карнагорове, Косівка, Танівка, Червоне, Чорногірка
15	Шевченківська	Шевченкове	Чигирин
16	Яснопільська	Яснопілля	Кудрявка, Новогригорівка

Населені пункти району
Будинок Березівської селищної ради
Березівка
Березівка
Златоустове
Зброжівка

ПолітикаРедагувати

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Березівського району було створено 50 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 51,85 % (проголосували 13 327 із 25 701 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 41,23 % (5 495 виборців); Юлія Тимошенко — 16,49 % (2 197 виборців), Сергій Тігіпко — 13,06 % (1 741 виборців), Олег Ляшко — 6,54 % (871 виборців), Вадим Рабінович — 4,72 % (629 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 2,33 %.^[5]

НаселенняРедагувати

Станом на 2015 рік у районі проживало 33,91 тис. осіб, з них міського населення — 12,5 тис. осіб, сільського — 21,4 тис. осіб^[6]. Чисельність населення району на 1 січня 2009 року становило 34,4 тис. осіб, в тому числі міське населення — 12,5 тис. осіб (м. Березівка — 9,7 тис. осіб, смт Раухівка — 2,8 тис. осіб), сільське населення — 21,9 тис. осіб. Станом на 1988 рік, населення району становило 37,3 тис. осіб, з якого міського — 11,6 тис. осіб^[2].

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[7]:

Стать

Всього

До 15 років

15-24

25-44

45-64

65-85

Понад 85

Чоловіки

16 825

3675

2449

5053

3980

1620

48

Жінки

19 348

3625

2445

5018

4812

3222

226

Статево-вікова піраміда
Чоловіки	Вік	Жінки
48	85 +	226
98	80-84	294
256	75-79	795
582	70-74	1095
684	65-69	1038
1080	60-64	1524
703	55-59	908
976	50-54	1076
1221	45-49	1304
1356	40-44	1355
1304	35-39	1308
1192	30-34	1175
1201	25-29	1180
1078	20-24	1067
1371	15-20	1378
1532	10-14	1460
1162	5-9	1213
981	0-4	952

Національний склад населення за даними перепису 2001 року^[8]:

Національність	Кількість осіб	Частка
українці	31380	87,06 %
росіяни	2647	7,34 %
молдовани	559	1,55 %
цигани	270	0,75 %
білоруси	225	0,62 %
інші	965	2,68 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року^[8]:

Мова	Кількість мовців	Частка
українська	31730	88,03 %
російська	3258	9,04 %
молдовська	354	0,98 %
вірменська	153	0,42 %
чеська	144	0,40 %
інші	407	1,13 %

На території району 1 місто (Березівка), 1 селище міського типу (Раухівка) та 65 сільських населених пунктів^[2]. 2013 року з обліку зняте село Лукашівка.

Охорона здоров'яРедагувати

У районі мережу охорони здоров'я представляє центральна районна лікарня на _ ліжок, _ амбулаторії загальної практики сімейної медицини та _ фельдшерсько-акушерських пунктів. Кваліфіковану медичну допомогу надають населенню району _ лікаря, та _ працівників середнього медичного персоналу.

Відомі уродженціРедагувати

У районі народились:

Гнидо Петро Андрійович (1919, Донська Балка — 2006) — радянський льотчик-ас, Герой Радянського Союзу (1943), під час Німецько-радянської війни командир ескадрильї 13-го винищувального авіаційного полку (201-ша винищувальна авіаційна дивізія, 2-й змішаний авіаційний корпус, 8-ма повітряна армія, Південний фронт). Генерал-майор авіації (1963).
Дроздов Петро Володимирович (1923, с. Заводівка — 1945) — радянський військовик, учасник німецько-радянської війни, молодший лейтенант РСЧА, Герой Радянського Союзу (1943).
Єгоров Євген Павлович (1908, Основа — 1982) — радянський суднобудівник, вчений і організватор в галузі будування підводних човнів, багаторічний директор (1952—1972) об'єднання «Севмаш»; доктор технічних наук (1970), професор (1975), лауреат Ленінської премії (1970), Герой Соціалістичної Праці (1959).
Зеркалова Дарія Василівна (1901, с Анатолівка — 1982) — російська акторка. Народна артистка Росії (1947).
Маляров Анатолій Андрійович (1933, с. Нейкове) —український телережисер, письменник.
Савин Віктор Маркіянович (1907, с. Заводівка —1971) — маляр і графік, заслужений художник УРСР.
Савченко Борис Іванович (1939, с. Анатолівка) — радянський, український актор, кінорежисер; заслужений діяч мистецтв України (1995); народний артист України (2004).
Тарадайко Всеволод Семенович (1924, с. Новопокровське — 1996) — український радянський діяч, начальник комбінату «Донецьквугілля» Донецької області, 1-й заступник Міністра вугільної промисловості Української РСР. Герой Соціалістичної Праці (30.03.1971). Депутат Верховної Ради УРСР 7—9-го скликань.
Федоренко Микола Володимирович (1907, с. Заводівка — 1994) — радянський льотчик-бомбардувальник, під час Німецько-радянської війни головний штурман 3-го бомбардувального авіаційного корпусу 16-ї повітряної армії 1-го Білоруського фронту. Герой Радянського Союзу (1946).
Чорна Галина Олександрівна (1948, с. Суха Верба) — українська радянська діячка, стернярка Кременчуцького сталеливарного заводу. Депутат Верховної Ради УРСР 9-11-го скликань. Член Президії Верховної Ради УРСР 11-го скликання.
Шаховцев Михайло Андрійович (1913, Березівка — 1944) — радянський військовик, заступник командира зі стройової частини 140-го гвардійського стрілецького полку 47-ї гвардійської стрілецької дивізії 8-ї гвардійської армії, гвардії майор. Герой Радянського Союзу (1945).

Петро Гнидо
Надгробок Віктора Савина на Личаківському цвинтарі у Львові
Дошка пошани в Березівки

Див. також: Категорія:Персоналії:Березівський район

ЕкономікаРедагувати

За радянських часів в господарстві району провідне місце належало сільському господарству.

Трудові ресурси складають майже половину загальної чисельності населення.

ПромисловістьРедагувати

Основними галузями промисловості за радянських часів виступали: харчова (переробка сільськогосподарської сировини), виробництво будівельних матеріалів^[2]. Найбільшими підприємствами були: Березівський завод сухого знежиреного молока, комбікормовий, хлібний, цегельний та завод продтоварів, кар'єр по розробці будівельних матеріалів^[3]^[2].

Сільське господарствоРедагувати

Земельні ресурси району

Рілля (69.3%)

Зрошування (%)

Багаторічні насадження і пасовища (18.7%)

Ліси і чагарники (3.6%)

Інше (8.4%)

Земельні ресурси району (станом на 1986 рік):

придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 140,8 тис. га (88 % від загальної площі району),
- орні землі — 110,9 тис. га (69,3 %),
- зрошувальні землі — 78 тис. га (48,7 %),
- багаторічні насадження — 1,12 тис. га (0,7 %),
- землі, що постійно використовуються під пасовища й сіножаті — 28,8 тис. га (18 %);
землі, зайняті лісами — 5,9 тис. га (3,6 %);
інше — 13,4 тис. га (8,4 %)^[2].

За радянських часів спеціалізацією рослинницької галузі сільського господарства району було вирощування зернових^[2]. Основні польові культури: озима пшениця, кукурудза, соняшник; овочівництво (помідори, капуста, огірки та ін.), садівництво (яблуні, вишні), виноградарство. Тваринницька галузь спеціалізувалась на вирощуванні м'ясо-молочної худоби^[2]. У 1980-х роках на землях району господарювало 18 колгоспів, 3 радгоспів, працювала птахофабрика, районне об'єднання «Сільгосптехніка»^[3]^[2]. Створено Березівську лісомеліоративну станцію.

Пам’ятник трактору «Універсал» у селі Розквіт
Випас худоби в районі
Гужовий транспорт на селігу

Сфера послугРедагувати

ТранспортРедагувати

Райцентр Березівка розташовується за 90 км від обласного центру, міста Одеса. Залізничні станції: Березівка, Раухівка, Раухівка Північна.

Залізничний вокзал Березівки
Залізнична станція Раухівка
Залізнична платформа «Маринове»
Міст через Тилігул у Демидовому
Міст через Тилігул у Завадивці

Автомобільні шляхи (станом на 1990 рік) — 420 км, з яких із твердим покриттям — 403 км^[2].

КультураРедагувати

У районному центрі створено і функціонує краєзнавчий музей, _ центрів культури і дозвілля, клубних закладів (за часів УРСР 13 будинків культури та 39 клубів), _ школи-мистецтв, _ бібліотек (за часів УРСР 37), за часів УРСР діяло 3 кінотеатри та 55 кіноустановок^[3].

Березівський будинок культури
Златоустівський будинок культури
Березівський стадіон «Колос»

Див. також: Пам'ятки історії Березівського району

ОсвітаРедагувати

За радянських часів у районі було створено Березівський зоотехнічний технікум, 2 професійно-технічні училища, працювало 49 загальноосвітніх шкіл і 1 музична^[2].