Гледичія колюча
Гледичія терниста[1], гледичія колюча[2] (Gleditsia triacanthos L.) — високе дерево родини бобових (Fabaceae). Батьківщиною є Північна Америка. Акліматизована в Україні.
| Гледичія терниста | |
|---|---|
| |
| Гледичія терниста | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Підродина: | Цезальпінієві (Caesalpinioideae) |
| Рід: | Гледичія (Gleditsia) |
| Вид: | Гледичія терниста (G. triacanthos)
|
| Біноміальна назва | |
| Gleditsia triacanthos L., 1753
| |
| |
2023 року, згідно з наказом Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України № 695/39751 від 05.05.2023 року внесена до "Переліку чужорідних видів дерев, заборонених у відтворенні лісів"[3], з відповідною забороною використовувати її для створення та відновлення лісів та полезахисних смуг в Україні[4].
Морфологічна характеристика
ред.Рослина до 40 м заввишки, з темно-бурою корою і розлогою ажурною кроною. На гілках міцні прості або розгалужені колючки (3–7, а інколи й 30 см завдовжки).
Листки (14–20 см завдовжки) чергові, парноперисті з 10–24 парами довгасто-яйцеподібних чи ланцетних листочків або листки двічі перисті з 8–16 парами листочків.
Квітки майже правильні, одностатеві, зібрані в китиці до 7 см завдовжки. Жіночі квітки з подвійною оцвітиною. Чашечка широко дзвоникувата, п'ятилопатева, пухнаста; віночок із трьох-п'яти зеленуватих, майже однорідних дрібних пелюсток, що дорівнюють чи майже дорівнюють довжині чашечки. Пелюстки зовні запушені. Маточка одна, зав'язь верхня з коротким стовпчиком і великою колінчастою приймочкою. Чоловічі квітки звичайно з простою оцвітиною і складаються із широко дзвоникуватої п'ятилопатевої пухнастої чашечки, 6–10 вільних тичинок.
Плід сплюснутий, трохи зігнутий біб (20–40 см завдовжки, 2,5–4 см завширшки). Плоди висячі, на довгій ніжці, майже не розкриваються, темно-коричневі, шкірясті. Насінини (близько 15 мм завдовжки) овальні, темно-коричневі, голі, блискучі.
Екологічна пристосованість
ред.Росте в лісових культурах у вигляді чистих, рідше мішаних лісостанів. Світлолюбна, солевитривала, довговічна порода, невимоглива до родючості ґрунту. Квітне в червні. В Україні насадження гледичії створювалися з 1809 року, переважно в степовій зоні (Херсонська, Запорізька, Миколаївська області) та на території АР Крим. Окремі ділянки є і в Лісостепу (Черкаська, Харківська області).[5]
Практичне використання
ред.
Медоносна[6], харчова, деревинна, кормова, лікарська, інсектицидна, фітомеліоративна декоративна рослина.
Гледичія колюча — гарний літній медонос, який у південних районах України дає продуктивний взяток. Характерна особливість гледичії як медоносу це те, що вона виділяє нектар і в посушливу погоду. Бджоли охоче відвідують її квітки та за будь-якої погоди приносять у вулик чимало нектару та пилку. Медопродуктивність 200 −250 кг з 1 га.
Деревина гледичії міцна, важка, з красивим малюнком, іде на різні вироби, цінна для підводних і підземних споруд, використовують ще як дрова.
Плоди її м'ясисті, солодкі, поїдаються худобою. Листки й плоди багаті на вітамін С, з її насіння виготовляють сурогат кави. Молоді листки містять алкалоїд тріакантин, що застосовують від астми. Листки гледичії виділяють фітонциди, що згубно діють на деревницю в'їдливу. Тому її часто вводять як домішку в ясеневі культури для захисту їх від цього шкідника.
Гледичія колюча — гарна фітомеліоративна рослина. Коренева система її поверхнева, дуже розгалужена, розростається вбік від стовбура до 10 м і більше, вона утворює кореневі паростки, до ґрунту невибаглива, витримує засолення ґрунту. Добре переносить стрижку, придатна для створення непрохідних живоплотів, так само її використовують в інших декоративних насадженнях.
Відомі такі декоративні форми: пірамідальна, плакуча, карликова тощо.
Галерея
ред.-
Гілка з плодами -
Загальний вигляд дерева -
Усіяний колючими шипами стовбур -
Колючка -
Gleditsia triacanthos — Тулузький музей
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Gleditsia triacanthos // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
- ↑ Міндовкілля затвердило перелік чужорідних видів дерев, заборонених у відтворенні лісів. 05.05.2023, 15:10
- ↑ У лісах України заборонили садити 13 видів дерев-чужинців. 06.05.2023, 10:15
- ↑ Терещенко, Л.І.; Лось, С.А.; Бойко, Н.М. (2 липня 2024). Гледичія колюча: прощавай чи до зустрічі?. Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації.
- ↑ Адамчук, Л.; Антонів, А.; Лисюк, Ю.; Хархан, Л.; Харіна, Т.; Майор, А.; Ковальська, І. (2021). Адамчук, Л. (ред.). Буферні зони у системах вирощування сільськогосподарських культур. Київ: ННЦ "Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича". doi:10.13140/RG.2.2.14542.38720.
Джерела
ред.- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
- Дерев‘янко В.М., Левон Ф.М. Гледичія на Півдні України. — К.: ННЦ ІАЕ, 2007. — 148 с.
- Гледичія колюча // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 111. — ISBN 5-88500-055-7.