Балка (форма рельєфу)

Балка — суха або з тимчасовим водотоком долина із задернованими схилами, різновид яру.

Степова балка. Запорізьке Правобережжя

ЕтимологіяРедагувати

Походження слова балка остаточно не з'ясоване. Найімовірніше за все, воно споріднене зі словами болото, болоння, оболонь, лит. balà («болото»), латис. bala («долина»). Згідно з іншими версіями, воно пов'язане або з тур. bulak («джерело»), або з каз. балкаш («болотисте місце»), або з топонімом Балкан, або споріднене з давн-англ. balc («підвищення між двома борознами»); крім того, його також виводили від прасл. *ob-valiti («обвалити»), через проміжну форму *o-baliti[1].

Балка як форма рельєфуРедагувати

У степових районах балки утворено висохлими руслами річок. Балки мають полого-увігнуте дно, часто без вираженого русла, схили опуклі, плавно переходять у вододільні простори. Чітко виражена вершина зазвичай відсутня, улоговина плавно переходить в балку.

Довжина балок зазвичай від сотень метрів до 20-30 кілометрів, глибина від декількох метрів до десятків метрів, ширина до сотень метрів.

Схили і дно задерновані і часто покриті чагарником або лісом, при винищенні яких балки стають вогнищами прискореної ерозії; поширена в балках донна ерозія. Найчастіше розвиваються з ярів, але можуть виникати і без ярової стадії. Звичайні для височин і рівнин лісостепу і степу. Балки височин можуть мати на схилах скельні оголення. Це характерно, наприклад, для балок Донецького кряжу, де самі балки повсюдно є характерним елементом природного ландшафту.

На відміну від балок, у ярів дно і схили не задерновані і схильні до ерозії.

Окремі балкиРедагувати

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

ПосиланняРедагувати