Борозна́ — довга вузька заглибина в землі, утворена плугом[1]. Виникає після виорювання і відкладання скиби під час оранки, наступний прохід плуга засипає борозну, водночас утворюючи нову[2]. Після оранки залишається лише борозна на краю загону (ділянки поля).

Борозни на свіжозораному полі.

Традиційний плуг відкладає скибу на один бік (зазвичай праворуч), тому при розвороті нову борозну доводиться починати з протилежного боку загону. Оборотний плуг може відкладати скибу як праворуч, так і ліворуч, уможливлюючи оранку послідовними проходами з одного боку поля. У цьому випадку поле не ділиться на загони, нема на ньому і борозен загонів за винятком однієї на краю поля. Нижче дна борозни може утворюватися плужна підошва.

Глибину борозни вимірюють за допомогою борозноміра, прикладаючи рухоме плече до цілини, а стрижень-основу перпендикулярно до дна.

Борозна в культурі

ред.
  • В індоєвропейських народів існував обряд оборювання — проведення борозни навколо якогось місця (найчастіше поселення)[3][4].
  • Ім'я персонажа індійської міфології Сіти буквально означає «борозна»: ніби від того, що її знайшли на борозні.

Примітки

ред.
  1. Борозна // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Krężel R., Parylak D., Zimny L. 1999. Zagadnienia uprawy roli i roślin. AR Wrocław. (пол.)
  3. Оборювання // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1169. — 1000 екз.
  4. Оборювання // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 139.