Сіта (санскр. सीता) — персонажка поеми «Рамаяна»: втілення богині краси Лакшмі, дружина Рами.

Сіта праворуч, Рама в центрі, зліва Лакшман і Хануман на колінах) — Бгактіведанта Менор, крішнаїтський храм, Уотфорд, Англія

Ім'я «Сіта» означає «борозна», бо в дитинстві Сіту знайшли в борозні під шаром дерну, коли її батько розорював землю для здійснення яджни. Батько Сіти — Джанака (цар Відехи), тому її іноді називали Джанакі. Сіта — місячне світло, що дарує прохолоду, а Рамачандра — Рама, прекрасний як місяць. Так само, як світло місяця йде від Місяця, так Сіта слідувала за коханим Рамою. З усіх жителів Мітхіли лише Сіта могла зрушити важкий ящик, усередині якого зберігався лук Шиви, тому її батько Джанака міг видати її до шлюбу тільки з тим, хто був таким же сильним, як Сіта, і пообіцяв її за дружину тому, хто зміг би натягнути тятиву на цей лук. Багато принців пробували підняти лук, але марно. А Рама не тільки натягнув тятиву лука, але й зламав його.

Сіта переїхала в Айодх'ю, але через певний час дізналася від Рами про те, що сталося[уточнити], й добровільно погодилася піти у вигнання в ліс на 14 років разом з ним і Лакшманом. Проте перебуваючи разом з Рамою, чи то в палаці, чи то в дрімучих джунглях, відчувала себе щасливою і поводилася скромно.[1][2][1][2][2][3]

В мистецтвіРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Індуїстській богині: Бачення Божественного Жіночого в індуїстській релігійній традиції (ISBN 81-208-0379-5), Девід Кінслі
  • Рамаяна (2001), Рамеш Менон

ПосиланняРедагувати