Відкрити головне меню
Альтернативний текст
Мистецький артефакт з першої виставки у Європі, присвяченій метамодерному мистецтву

Метамодерні́зм — це комплекс здобутків філософії, естетики та культури, що утворився як реакція на постмодернізм, та перебуває в невизначеності між протиставленими аспектами модернізму та постмодернізму. Також термін використовується як синонім постпостмодернізму — подолання постмодернізму.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Вперше слово «метамодерніст» було згадане у 1975 році, в творі американського письменника Масуда Заварзаде, як реакція на літературні події у США 1950-х років[1].

Першими хто почав використовувати термін в його сьогоднішньому значенні були нідерландські філософи Робін ван дер Аккер та Тімотей Вермюлен, автори засадничого тексту «Нотакти про метамодернізм» (Notes on Metamodernism), опублікованого в 2010 році, що концептуалізують метамодернізм як «коливання» між модернізмом і постмодернізмом[2].

У 2011 році Люк Тернер опублікував «Маніфест постмодернізму», в якому описав метамодернізм як мінливий стан пошуків множинності несумірних і невловимих горизонтів між (і за межами) іронією та щирістю, наївністю та обізнаністю, релятивізмом та істиною, оптимізмом та сумнівом[3].

В українському літературознавстві концепцію метамодернізму досліджує науковець Дмитро Дроздовський[4]. В українському філософському середовищі метамодерну структуру почуття досліджує Денис Бакіров[5].

Характеристики метамодернізмуРедагувати

На відміну від модернізму, котрому притаманні радикальні ідеї та рішення, універсалізація, позбавлення від трансцедентного, постмодернізм проголошує плюралізм, визнання та прийняття будь-яких позицій, напрямів тощо. Він використовує спадок минулого, комбінуючи його елементи, вдається до гри ними та іронії, наповнюючи кожен артефакт відсилками до інших артефактів та цитатами з них. Частково модернізм продовжує існувати в рамках постмодернізму, з середини XX століття втративши панівне становище.

Метамодернізм «коливається» між модернізмом і постмодернізмом, йому властиве розуміння всіх протилежностей як складових частин загальної істини. В метамодернізмі рівноправні масова та елітарна культура, диктатура та демократія тощо. Метамодернізм не пропонує певної «правильної» одиничної чи плюралістичної позиції, натомість стверджує, що її слід шукати особисто і лишатися в стані пошуку між протилежностями[6].

ПриміткиРедагувати

  1. Zavarzadeh, Mas'ud (1975). The Apocalyptic Fact and the Eclipse of Fiction in Recent American Prose Narratives. Journal of American Studies. Vol. 9, no. 1. 
  2. Vermeulen, Timotheus; van den Akker, Robin (2010). Notes on metamodernism. Journal of AESTHETICS & CULTURE. Vol. 2. с. 1–14. 
  3. Turner, Luke. The Metamodernist Manifesto | Luke Turner (2011). The Metamodernist Manifesto | Luke Turner (2011). Процитовано 2019-04-19. 
  4. Постмодернізм помер. Хай живе пост-постмодернізм!. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (uk). 2013-05-17. Процитовано 2019-04-19. 
  5. Bakirov, Denys R. (2018-12-27). Християнський метамодернізм. Medium. Процитовано 2019-04-19. 
  6. Метамодерн — новый способ смотреть на мир. Newtonew — медиа о современном образовании. Процитовано 2019-04-19. 

ПосиланняРедагувати