Вікіпедія

Шинкаренко Олег Вікторович

(Перенаправлено з Олег Шинкаренко)
Ця стаття є автобіографією, редагується фігурантом статті або особами чи організаціями, які безпосередньо пов'язані з ним. Її вміст може суперечити правилу Вікіпедії щодо нейтральної точки зору. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (грудень 2023)

Олег Вікторович Шинкаренко
Народився 20 лютого 1976(1976-02-20) (48 років)
Запоріжжя
Громадянство Україна Україна
Діяльність журналіст,письменник
Сфера роботи творче та професійне письмоd[1], фантастика[1], журналістика[1], кіносценаристикаd[1] і музика[1]
Мова творів українська
Жанр оповідання, роман, драма, вірш
Премії Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (2006)
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шинкаренко.

Оле́г Ві́кторович Шинкаре́нко (нар. 20 лютого 1976) — український журналіст та письменник. Член Національної спілки письменників України.[2]

Біографічні відомості ред.

Олег Шинкаренко народився 20 лютого 1976 року у Запоріжжі. Закінчив Запорізьку інженерну академію (інженер з автоматики та контрольно-вимірювальних приладів), Класичний приватний університет (перекладач з англійської) та Міжнародну Академію Журналістики (Intajour, Hamburg). Працював інженером, а також кореспондентом декількох місцевих видань. З 2008 року мешкає у Києві, де займається журналістикою. Редагував сайт літературного конкурсу «Коронація слова» [Архівовано 3 травня 2012 у Wayback Machine.]. З 2002 року очолював Запорізький кіноклуб «Сходження», керував кіноклубом при видавництві «Смолоскип».

Знімав відеоматеріали для проєкту ВідеоТеКа (видеоподсайту «Телекритика»).

Під час Євромайдану написав багато статей про події в Україні для американського сайту The Daily Beast [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.]. Писав також для проєктів [1] та Future Challenges [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.].

З 2013 року працює на «Громадському Радіо», для якого створював два авторських подкасти: «Філософський Барабан» та «Механіка Революції». Від 2016 до 2018 року разом з Українською Гельсінською спілкою з прав людини створював подкаст «Правова Абетка».

Творчість ред.

Література

Перше оповідання написав наприкінці 80-х. Шкільне захоплення науковою фантастикою, постмодернізмом та чорним гумором вплинуло на стиль його прози, надавши їй вкрай гротескного нахилу. Друкувався у виданнях «НАШ», «ШО», «Хрещатик», «Forbes Україна»[3], «Index on Censorship[en]»[4]. У 2006 році отримав літературну премію від видавництва «Смолоскип» за збірку оповідань «Як зникнути повністю» («Смолоскип». Київ, 2007). У 2009 році закінчив перший роман під робочою назвою «Смачного!», присвячений молодіжній субкультурі людожерів.

У 2013 році написав роман «Кагарлик» — сатиричну антиутопію про життя в Україні у 2114 році, через сто років після вторгнення російської армії та багатьох інших трагічних подій. Роман присвячено пошукам відповіді на питання про справжню ідентичність людини. Книжка видана у 2014 році у «Видавництві Сергія Пантюка». Друге видання роману вийшло у 2015 році у видавництві «Люта Справа». Третє видання роману «Кагарлик» у перекладі англійською мовою вийшло у видавництві Kalyna Language Press.

У 2016 році написав роман «Перші Українські Роботи», який вийшов у видавництві «Люта Справа»[5].

У 2017 році написав роман «Череп», який вийшов у видавництві «Люта Справа»[6].

У 2019 році написав роман «Бандера Distortion», який вийшов у видавництві «Дім Химер»[7].

Музика

У 1994 році створив музичний ансамбль «Пропаганда чутками». Надалі грав у групах «Реліктові вантажівки», «Школа танців» та «Роза». У 2009 році створив студійний проєкт «Сирени Титана», в рамках якого записує альбом на вірші сучасних українських поетів.

Кіно

У 2007 році написав кіносценарій для фільму режисера Наталі Рекункової «Зникнення Вавілонова» за мотивами власного оповідання зі збірки «Як зникнути повністю».

Дослідження

У 2014 році, працюючи інтерном в Institute for Public Affairs (IVO), Slovak Republic, написав дослідження «Ukrainian media market in a period of transformation after the Euromaidan».

Політичне переслідування ред.

За негативні відгуки на адресу тоді чинного Президента Януковича В. Ф., був запрошений на співбесіду в СБУ, після чого пояснив, що різкі вислови вживав «під впливом емоцій», що вибачається перед тими, кого ці вислови могли образити, і що «постарається» більше нікого не ображати[8].

Янукович назвав історію з допитом блогера Олега Шинкаренко в прокуратурі «перегином СБУ»[9].

У відповідь Олег Шинкаренко заявив, що «Єдине, що народ може робити, коли його дошкуляє своїми діями влада, — лаятися і погрожувати…»[10]

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  2. ↑ Серед 47 письменників, прийнятих вчора в НСПУ, дві закарпатки. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017.
  3. ↑ Олег Шинкаренко. R,E,L,O,C,A,T,I,O,N. forbes.ua. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  4. ↑ Oleh Shynkarenko. Posting into the future. journals.sagepub.com. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  5. ↑ Олег Шинкаренко. ПЕРШІ УКРАЇНСЬКІ РÓБОТИ. books.lutasprava.com. Архів оригіналу за 6 травня 2020. Процитовано 5 вересня 2016.
  6. ↑ Олег Шинкаренко. Череп. books.lutasprava.com. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 13 квітня 2017.
  7. ↑ Олег Шинкаренко. Бандера Distortion. chimeraspublisher.com.ua. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  8. ↑ Дніпровський юридичний вісник: «Януковича прокляв сам блог». Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 4 серпня 2010.
  9. ↑ [назва посилання УкрРудПром «Виктор Янукович: „История с блогером — перегиб“» (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 12 квітня 2022. назва посилання УкрРудПром «Виктор Янукович: „История с блогером — перегиб“» (рос.)]
  10. ↑ Блогер Шинкаренко відповів Президенту. Архів оригіналу за 30 листопада 2010. Процитовано 8 січня 2012.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шинкаренко_Олег_Вікторович&oldid=41910857