Цебрикове

селище в Україні, у Роздільнянському районі Одеської області. Адміністративний центр Цебриківської селищної громади

Це́брикове (до 1919 року — хутір Цебрик, колонія Гофнунгсталь) — селище в Україні, у Роздільнянському районі Одеської області. Адміністративний центр Цебриківської селищної громади.

Селище Цебрикове
Герб Цебрикового
Військовий меморіал у центрі смт
Військовий меморіал у центрі смт
Військовий меморіал у центрі смт
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Роздільнянський район Роздільнянський район
Громада Цебриківська селищна громада
Код КАТОТТГ: UA51140170010087186
Основні дані
Засновано 1819
Колишня назва Цебрик, Гофнунгсталь (нім. Hoffnungstal)

(нім. Hoffnungsthal)

Статус із 2024 року
Площа 5.87 км²
Населення 2709 (01.01.2022)[1]
Густота 469.16 осіб/км²;
Поштовий індекс 67131
Телефонний код +380 4859
Географічні координати 47°08′43″ пн. ш. 30°06′16″ сх. д. / 47.14528° пн. ш. 30.10444° сх. д. / 47.14528; 30.10444Координати: 47°08′43″ пн. ш. 30°06′16″ сх. д. / 47.14528° пн. ш. 30.10444° сх. д. / 47.14528; 30.10444'
Водойма р.Малий Куяльник


Відстань
Найближча залізнична станція: Веселий Кут
До станції: 12 км
До райцентру:
 - фізична: 33 км
 - автошляхами: 60 км
До обл. центру:
 - фізична: 87 км
 - автошляхами: 98 км
Селищна влада
Адреса 67130, Одеська обл., Великомихайлівський район, смт Цебрикове, вул. Миру, 1
Карта
Цебрикове. Карта розташування: Україна
Цебрикове
Цебрикове
Цебрикове. Карта розташування: Одеська область
Цебрикове
Цебрикове
Мапа

Цебрикове у Вікісховищі

До 17 липня 2020 року було підпорядковане Великомихайлівському району, який був ліквідований[2].

Розташоване в північно-західній частині Причорноморської низовини.

Історичні відомості ред.

Станом на 1886 рік у німецькій колонії Гофнунгсталь (або Гоффнунгсталь[3], від нім. Hoffnungstal, Hoffnungsthal — долина сподівань), центрі Гофнунгстальської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 2049 осіб, налічувалось 120 дворових господарств, існували лютеранська церква, школа, земська станція, 3 лавки, відбувались базари через 2 тижні по понеділках[4]. За 7 верст — школа, лавка. За 10 верст — лютеранський молитовний будинок. За 12 верст — лютеранський молитовний будинок. За 16 верст — лютеранський молитовний будинок, школа, лавка.

У 1920-1950-х роках було райцентром Цебриківського району.

В 1951 році в результаті Радянсько-польського обміну ділянками територій на територію села було насильно переселено мешканців сіл Бистре, Лип'я, Михновець Стрілківського району і сіл Видрене, Дашівка, Дверничок, Поляна, Рівня, Росохате, Росолин, Середнє Мале, Скородне, Лобізва, Телешниця Ошварова, Устянова, Хміль Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області (нині територія Польщі)[5].

Населення ред.

1970 — 4 900

1999 — 3300

2001 — 2 934

2018 — 2 804

2019 — 2 806

2020 — 2 777

2021 — 2 758

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Відсоток
українська 95,13%
російська 3,07%
румунська 1,19%
інші/не вказали 0,61%

Відомі люди ред.

Культура ред.

У селищі функціонує Цебриківська бібліотека для дітей у складі Комунального закладу «Великомихайлівська ЦБС». У 2012 році книгозбірня одержала перемогу у конкурсі Міжнародного фонду «Відродження» та поповнила бібліотечний фонд на 10 тисяч гривень.[джерело?]

Примітки ред.

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  2. Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 25 липня 2020. 
  3. Заєць М. А. Матеріали до передісторії смт. Цебрикове (Гофнунгсталь) / М. А. Заєць, Д. В. Кіосак // Інтелігенція і влада. — 2010. — Вип. 20. — С. 121—130
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. Дарія ПЕТРЕЧКО. — До 65-річчя останньої депортації українців з етнічних земель.— Галичина, 06 вересня 2016 року. Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016. 
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела ред.